Постанова Донецький апеляційний суд № 237/3180/19

22-ц/804/1329/21 237/3180/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „ 22 червня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 237/3180/19 Номер провадження 22-ц/804/1329/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А. за участю секретаря: Лазаренко Д.Т. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідач Військово-цивільна адміністрація міста Красногорівка розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Блізнова Мирослава Анатоліївна, на рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року головуючого судді Ліпчанського С.М. зі складанням повного тексту судового рішення 15 лютого 2021 року по цивільній справі про визнання права власності на спадкове майно,- В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації міста Красногорівка про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею у розмірі 5,27 гектарів, яка розташована на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та 1/3 частину трикімнатної квартири загальною площею 64,1 кв.м. в тому числі житловою 38,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 жовтня 2011 року державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С.В., ОСОБА_2 має право на земельну частку в КСП «Правда» Великоновосілківського району Донецької області у розмірі 5,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 30 грудня 2011 року за № 452, виділено ОСОБА_2 в натурі ( на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, земельну ділянку за № НОМЕР_1 загальною площею 5,27 га, у тому числі 5,27 га рілля, згідно з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв колишнього КСП «Правда» та видати взамін сертифікат серії ДН № 0204620 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з технічної документації земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1421284800:01:001:0434, однак сертифікат на право власності на земельну ділянку отримано не було. Зазначав, що окрім нього спадкоємці відсутні, у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки про існування спадщини дізнався випадково лише у 2019 році. Спадкодавець на випадок своєї смерті залишив заповіт. Просив, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею у розмірі 5,27 гектарів, яка розташована на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 1421284800:01:001:0434. Рішенням Мар*їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Красногорівка, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Блізнова М.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваному рішенні, яка стала однією з підстав для відмови у задоволенні позову стосовно того, що померлий спадкодавець за життя не отримав державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Таким чином, не отримання померлим спадкодавцем за життя державного акту на право власності на земельну ділянку не дає підстави для сумніву у її належності ОСОБА_2 . Оскільки позивач у встановлений строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернувся, він скористався правами передбаченими ст.ст. 15,16 ЦК України. Щодо порушення правил територіальної підсудності, зазначено, що відповідно до довідки від 11 лютого 2021 року, виданої Військово-цивільною адміністрацією міста Красногорівка, яка додана до апеляційної скарги, позивач мешкає без реєстрації у АДРЕСА_2 , без реєстрації з липня 2017 року по теперішній час. Тобто, позивач звернувся до суду першої інстанції зазначивши відповідачем по справі Військово-цивільну адміністрацію міста Красногорівка, оскільки приписами ч.16 ст. 28 Кодексу, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа. Окрім цього, звернуто увагу суду апеляційної інстанції, що у разі його звернення до суду за місцезнаходженням майна, рішення мало бути ухвалене на його користь, оскільки він є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 за заповітом відповідно до волі останнього з урахуванням вимог ст.ст. 1233, 1234 ЦК України. Як вбачається з копії заповіту, що міститься в матеріалах справи, дієздатність спадкодавця ОСОБА_2 була перевірена при його складанні, померлий ОСОБА_2 обрав позивача своїм спадкоємцем, оскільки підтримував з ним дружні відносини.Крім того, заповіт, на підставі якого він є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 1251 Кодексу та посвідчений 12 серпня 2011 року секретарем Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області Хромій О.І. Вважає, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 на підставі заповіту, звернувся за захистом своїх прав до суду першої інстанції за місцем свого фактичного проживання, а тому на його думку, існують підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду проведеному у режимі відеоконференції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Блізнова М. А., підтримали доводи апеляційної скарги. У судове засідання апеляційного суду представник Військово-цивільної адміністрації міста Красногорівка не з`явився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.146). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог для недопущення порушення правил територіальної підсудності, суд першої інстанції виходив з того,що позивачем не надано правовстановлюючих документів на ім*я померлого на майно у вигляді частини квартири в АДРЕСА_3 . З такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного . Згідно п.2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги,якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права,які є обов*язковою підставою для скасування рішення,або неправильне застосування норм матеріального права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України). Розглядаючи позов,суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін,але в межах заявлених вимог . Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом , позивач зазначав ,що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на : - земельну ділянку площею 5,27 гектарів, яка розташована на території Старомайорської сільської ради Великоносілківського району Донецької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, при цьому останній за життя сертифікат на право власності на земельну ділянку не отримував ; та на 1/3 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . З досліджених матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.81). Як вбачається з матеріалів справи довіреністю, посвідченою секретарем Старомайорскої сільради Великоновосілківського району Донецької області від 01 квітня 2003 року ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_1 вести його справу про передачу йому спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4 , яке складається з земельного сертифікату ДН № 0204620, виданого Великоновосілківським районною державною адміністрацією 29 жовтня 1996 року у розмірі 5,74 га,що знаходиться у колективній власності КСП « Правда» Великоновосілківського району Донецької області (а.с.76). Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13 жовтня 2011 року державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори Плаксіним С. В., реєстровий № 1627, ОСОБА_2 , як син померлої, має право на земельну частку в КСП «Правда» Великоновосілківського району Донецької області у розмірі 5,74 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі вартістю 25 600 грн, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку серії ДН № 0204620 виданого Великоновосілківською райдержадміністрацією 29 жовтня 1996 року та зареєстрованого 29 жовтня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку за № 5375. Вартість на момент смерті становить 61 952 грн, нова вартість становить 73 987 грн (а.с.13). Довіреністю від 21 жовтня 2011 року , посвідченою секретарем Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області , ОСОБА_2 на підставі усної домовленості уповноважив ОСОБА_1 отримувати девіденти за використання ним земельної ділянки (свідоцтво про право на спадщину за законом ВРН № 595606 видане державним нотаріусом Великоновосілківського району Донецької області від 13 жовтня 2011 року ) у грошовому вигляді. Для цього, представникові надано право подавати від його імені заяви, будь які документи, представляти його інтереси в різних державних інстанціях, отримувати довідки та документи, сплачувати належні платежі, розписуватися за нього, виконувати інші дії пов*язані з виконання цієї довіреності. Для чого надано право подавати від свого імені заяви, необхідні довідки, документи, розписуватися за нього, одержувати належні йому гроші та виконувати всі інші дії,пов*язані з виконання цієї довіреності на один рік (а.с.47). Вбачається ,що розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 30 грудня 2011 року за № 452, виділено ОСОБА_2 в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, земельну ділянку за № НОМЕР_1 загальною площею 5,27 га., у тому числі 5,27 га. рілля, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Правда» та видати взамін сертифіката ДН № 0204620 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14). Розпорядженням голови Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області від 26 листопада 2012 року за № 505, внесено зміни до пункту 1 розпоряджень голови райдержадміністрації,згідно яких виділялись в натурі (на місцевості) земельні ділянки власникам земельних часток ( паїв), у зв`язку з уточненням площ при розробці технічної документації щодо відведення цих земельних ділянок у власність,згідно додатку , де ОСОБА_2 виділено 5,2697 га., в тому числі рілля 5,2697 га (а.с.15-16). З копії титульного листа із назвою технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1421284800:01:001:0434 ОСОБА_2 вбачається, що ФОП ОСОБА_5 виготовляв технічну документацію на земельну ділянку (а.с.87). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . З копії заповіту, складеного секретарем Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 12 серпня 2011 року ,реєстровий № 114,вбачається,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 ,на випадок своєї смерті заповідав все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось,і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6). Також,з матеріалів справи вбачається,що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна щодо об*єкта нерухомого майна довідка № 206836068 від 14 квітня 2020 року, за параметрами запиту адреси нерухомого майна : АДРЕСА_1 , відсутні відомості щодо речових прав на нерухоме майно ,інші речові права,іпотеки,обтяження (а.с.33). Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. У силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника. Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов*язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, викладених в інформаційному листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув право власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності в установленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Так,встановлено,що ОСОБА_2 , набувши право на земельну частку (пай), звернувся до Великоновосілківської районної державної адміністрації із письмовою заявою про виділення йому земельного паю в натурі (на місцевості). Після чого розпорядженням Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області № 452 від 30 грудня 2011 року виділено ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею 5,27 га, у тому числі 5,27 га-ріллі, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП « Правда « та вирішено видати взамін сертифіката серії ДН № 0204620 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Відповідно до п.6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації. Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай) був дійсний до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акту. Матеріали справи не містять письмових доказів того, що в подальшому на підставі вказаного розпорядження Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області було видано ОСОБА_2 державний акт про право власності на земельну ділянку . Згідно ч.1ст.13 Конституції України та ст.20 Земельного кодексу України, органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі. Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7, зокрема про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України (в редакції на день смерті спадкодавця) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції на день смерті спадкодавця),право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" . За змістом ст.25 ЦК України, здатність фізичної особи мати цивільні права та нести цивільні обов`язки є правоздатністю. Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов`язків, які можуть мати фізичні особи. Цивільна правоздатність є невіддільною від самого існування людини, виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Відповідно до ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з ст.3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Згідно з ст. 4 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення ; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов*язкової реєстрації. Позивач не надав належних доказів того,що за життя ОСОБА_2 набув право власності на вказану земельну ділянку відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України, то і відповідне право згідно зі ст. 1218 ЦК України, не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, а тому не може бути визнано за позивачем право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 ,загальною площею у розмірі 5,27 га,яка розташована на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області . Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України). Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. В інформаційному листі ВСС України № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" зазначається, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК України), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Стаття 392 ЦК України передбачає можливість визнання права власника майна і в тому разі, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами або підлягає сумніву. За змістом ст.392 ЦК України належним відповідачем є особа учасник цивільних правовідносин,яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно,зокрема,житловий будинок,земельну ділянку . Згідно роз`яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»,оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування,належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці,які прийняли спадщину,а у випадку їх відсутності-відповідна територіальна громада в особі сільської,селищної ради.Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках,якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів.Сільські,селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок,які знаходяться на території відповідної ради. Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини,тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку . Згідно роз`яснень, викладених в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»,якщо спадкоємець не прийняв спадщину,його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначав,що окрім нього спадкоємців більше не має. В установлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався,оскільки про існування спадщини дізнався випадково лише у 2019 році.Не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 через свою неграмотність. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснював про те,що ОСОБА_2 не є його родичем,перебував з ним у дружніх стосунках,знав про земельну ділянку та був обізнаний про смерть останнього . З матеріалів справи встановлено , що під час розгляду справи 15 квітня 2020 року до суду першої інстанції із заявою звернувся ОСОБА_3 ,який є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,в якій зазначав,що на початку квітня 2020 року, оформлюючи право власності на земельну ділянку після смерті батька в порядку спадкування, дізнався про наявність на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області земельної ділянки,яка залишилася після смерті померлої матері,та на яку претендує в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_1 (а.с.30-36). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. На підставі частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. При таких обставинах у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». У справі, що переглядається позивач у позовній заяві від 14 червня 2019 року просив визнати за ним право на земельну діляну після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкодавець залишив йому спадщину за заповітом та у нього був відсутній відповідний сертифікат (а.с.2-3) . Проте ,правовідносини, з приводу яких виник спір, не відносяться до повноважень Красногорівської ВЦА . За таких обставин Військо-цивільна адміністрація міста Красногорівка Мар*їнського району Донецької області є неналежним відповідачем. Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З*ясувавши фактичні обставини справи,дослідивши докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність набуття ОСОБА_1 права на земельну ділянку № НОМЕР_1 ,загальною площею у розмірі 5,27 га,яка розташована на території Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та успадкування позивачем належного ОСОБА_2 права, а також недоведеність порушення цивільного права позивача на документальне оформлення спадкових прав з боку державних органів,за захистом яких він вимушений був звернутися до суду,а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Беручи до уваги всі вище встановлені обставини, апеляційний суд у відповідності до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України скасовує рішення суду з підстав викладених у мотивувальній частині постанови та ухвалює постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Красногорівка про визнання права власності на спадкове майно. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та за новим рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог , питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Блізнова Мирослава Анатоліївна, задовольнити частково . Рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2021 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Красногорівка про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 02 липня 2021 року. Судді: