Постанова 4873 № 910/21106/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" липня 2021 р. Справа№ 910/21106/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Сітайло Л.Г. Шапрана В.В. без виклику учасників процесу розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 (суддя Босий В.П.) за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Рада" про стягнення 16 165,75 грн УСТАНОВИВ: Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» (надалі - Підприємство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Рада» (надалі - «Товариство») про стягнення 16 165,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі договору про надання технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту та автоматики, засобів технологічного управління електропостачанням №600 від 31.12.2015 послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 7 868,64 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 337,24 грн, 3% річних у розмірі 668,73 грн та інфляційних у розмірі 1 291,14 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії на заявлену до стягнення суму не було надано, зокрема, первинних документів зняття показань, які б фактично могли підтвердити факт споживання відповідачем електричної енергії. Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), в якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 скасувати повністю. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва у справі №910/21106/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Сітайло Л.Г., Шапран В.В. В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що відповідач не направивши відзив на позовну заяву до суду першої інстанції визнав порушення ним своїх зобов`язань за Договором №600 від 31.12.2015 послуг про надання технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту та автоматики, засобів технологічного управління електропостачанням. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 клопотання Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/21106/20 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова Рада" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, установленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідач, станом на дату винесення постанови, своїм правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2015 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений договір про надання технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту та автоматики, засобів технологічного управління електропостачанням №600 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується своїми послугами забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок замовника, передачу електричної енергії, якою замовника забезпечує постачальник електроенергії, а замовник - своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачанням та інші послуги відповідно до умов цього договору за адресою: Київ, МСК Західний. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що щомісяця у період з 23 по 27 числа виконавець зобов`язаний надавати замовнику рахунок на оплату послуг з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачання та два примірника акта прийому-здачі наданих послуг, оформлених виконавцем. За змістом п. 4.1 Договору замовник зобов`язаний здійснювати вчасно оплату за надання послуг з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачанням за розрахунковий період. Згідно з п. 7.3 Договору оплата замовником послуг з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачанням платіжним дорученням на підставі виставленого виконавцем рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг до останнього календарного дня кожного розрахункового місяця. З матеріалів справи слідує, що звертаючись із позовом до суду позивач зазначав, що у в січні 2018 року він виставив відповідачу рахунок на оплату №3 від 26.01.2018 на компенсацію витрат за електроенергію на загальну суму 7 868,64 грн, який останнім оплачений не був. Ураховуючи вищенаведене можна дійти висновку, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг у січні 2018 року за договором №600 від 31.12.2015. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Отже, як убачається із матеріалів справи, на підтвердження факту надання відповідачу послуг позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату №3 від 26.01.2018 на компенсацію витрат за електроенергію на загальну суму 7 868,64 грн. Звертаючись із позовом, позивач указував, що відповідачем указаний рахунок оплачений не був, а акти прийому-здачі наданих послуг в січні 2018 року не підписано. Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Натомість, жодного належного первинного документу на підтвердження факту надання відповідачеві послуг у січні 2018 року за Договором №600 від 31.12.2015 позивачем до матеріалів справи долучено не було. Згідно з п. 7.3 Договору оплата замовником послуг з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачанням платіжним дорученням на підставі виставленого виконавцем рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг до останнього календарного дня кожного розрахункового місяця. Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача належним чином оформленого акта прийому-здачі наданих послуг, за Договором №600 від 31.12.2015, а також наявного в матеріалах справи рахунку на оплату №3 від 26.01.2018. На думку позивача, доказом того, що відповідач користувався технологічними мережами позивача, є підписаний відповідачем акт №8/6 виконаних робіт за січень місяць 2018 року до інвестиційного договору №049-13/і/115 від 23.11.2011 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Голосіївському та Деснянському районах міста Києва. Однак, колегія суддів не погоджується із даним твердженням позивача та вражає, що указаний акт №8/6 не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України на підтвердження фактів надання послуг за Договором з ураховуючи наступне. По-перше, в самому акті виконаних робіт (наданих послуг) №8/6 за січень місяць 2018 року указано, що його складено представниками Товариства та Підприємства про те, що Підприємством надано послуги згідно інвестиційного договору №049-13/і/115 від 23.11.2011, який не є предметом спору у даній справі. По-друге, зазначена в такому акті сума компенсації витрат на електроенергію становить 40 966,48 грн, у той час як заявлена у даній справі до стягнення з відповідача сума становить 7 868,64 грн, при цьому позивачем не надано жодного пояснення з приводу їх співвідношення. Крім того, постановою Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №910/21153/14 інвестиційний договір № 049-13/і/115, укладений 23.12.2011 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району міста Києва» Комунальної корпорації «Київавтодор», Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району міста Києва» Комунальної корпорації «Київавтодор», Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» Комунальної корпорації «Київавтодор», Комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст» Комунальної корпорації «Київавтодор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова рада», визнаний недійсним на майбутнє. Таким чином, за обставин установлення недійсності указаного інвестиційного договору постановою Верховного Суду України в 2016 році, суд оцінює критично долучений до матеріалів справи акт виконаних робіт (наданих послуг) №8/6, складений про надання послуг за таким договором у 2018 році. Пунктом 3.2 Договору установлено, що виконавець має право на доступ до 23 числа кожного місяця представника виконавця до розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії замовника для зняття показань фактичного споживання електричної енергії на обчислення плати за послуги, згідно п. 7.2 даного договору, що розташовані на об`єктах замовника або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким виконавець забезпечує виконання своїх послуг згідно договору. За змістом п. 7.2 Договору вартість послуг виконавця з технічного обслуговування та ремонту кабельних мереж, технологічних електричних мереж, засобів релейного захисту, засобів технологічного управління електропостачанням становить 2,95 грн з ПДВ за 1 квт/год фактично спожитої електричної енергії. Вартість послуг може бути змінено у залежності від змін середньо розрахованого тарифу за активу електроенергію (за 1 квт/год). Однак колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії на заявлену до стягнення суму не було надано, зокрема, первинних документів зняття показань, які б фактично могли підтвердити факт споживання відповідачем електричної енергії. Колегія суддів зазначає, що з урахуванням того, що позивачем не було доведено підстави для стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором від 31.12.2015 №600. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6 337,24 грн, 3% річних у розмірі 668,73 грн та інфляційних у розмірі 1 291,14 грн, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу. Стосовно доводів скаржника, наведених у апеляційній скарзі, що відповідач не направивши відзив на позовну заяву тим самим визнав позов, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до норм ГПК України, ст.165, подання відзиву є правом сторони, а не обов`язком. Крім того, ГПК України чітко визначив, що у разі неподання відзиву відповідачем, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на оцінку доказів судом, які наявні у матеріалах справи. Щодо доводів Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва, наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне. Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району" м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 31.03.2021 у справі №910/21106/20.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району"

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді Л.Г. Сітайло В.В. Шапран