Постанова 4873 № 910/1881/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" липня 2021 р. Справа№ 910/1881/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Чорногуза М.Г. Агрикової О.В. при секретарі судового засідання Найченко А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 302 798,47 грн за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (далі - ТОВ «Іст Лоуд Груп», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач) про стягнення 302 798,47 грн, з яких 288 307,98 грн заборгованості, 10 811,51 грн інфляційних втрат та 3 678,98 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06380 від 05.05.2020 щодо здійснення оплати за поставлений. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» 288 307,98 грн заборгованості, 9 323,36 грн інфляційних втрат, 3 251,13 грн 3 % річних та 4 513,24 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором, у зв`язку з чим визнав правомірним стягнення основного боргу та нарахованих на нього інфляційних втрат та 3% річних. При цьому, судом відхилено посилання відповідача на те, що оплата за поставлений позивачем товар не була проведена вчасно у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем, як такі, що не можуть слугувати підставою для невиконання грошових зобов`язань за договором. Водночас, з огляду на те, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення зобов`язань, суд погодився з контррозрахунками відповідача та дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, прийнятим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та незастосування норми матеріального права, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин, а саме, ст. 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошував на тому, що судом не було враховано той факт, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; оплата за поставлений позивачем товар не була проведена вчасно у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні грошових зобов`язань за вказаним договором; відповідач не ухилявся від сплати основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за договором. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.07.2021, встановлено ТОВ «Іст Лоуд Груп» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. 22.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Іст Лоуд Груп» надійшла заява, в якій позивач, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. У судове засідання позивач не з`явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи неподання останнім клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаної особи. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.05.2020 між ТОВ «Іст Лоуд Груп» (у тексті договору - постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» у тексті договору - покупець) було укладено Договір на постачання товару № 53-123-01-20-06380 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і оплатити товар - код CPV 14710000-1 по ДК 021:2015 - Залізо, свинець, цинк, олово та мідь (Круг, труба з кольорових металів) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього Договору. За умовами п. 2.1 договору загальна вартість товару складає 243 008,38 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 48 601,68 грн, всього з ПДВ - 291 610,06 грн. Відповідно до п. 2.2 договору оплата за цим договором відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до договору) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору. У пункті 3.1 договору сторони погодили, що постачання здійснюється протягом 90 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.06.2020 на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника. Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару. Згідно з пунктами 12.1, 12.2 договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 договору та закінчується 31.12.2021. У Додатку № 1 до договору сторони погодили Специфікацію № 1, відповідно до якої вартість товару разом з ПДВ становить 291 610,06 грн. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 288 307,98 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 504 від 22.06.2020 на суму 233 667,44 грн та № 622 від 08.07.2020 на суму 54 640,54 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач листом вих. № 28/12-4 від 28.12.2020 направив відповідачеві Акт звірки взаєморозрахунків за договором за період з 01.01.2020 по 24.12.2020, у відповідь на який відповідач у листі №05/267 від 11.01.2021 підтвердив наявність заборгованості за договором у розмірі 288 307,98 грн та підписав вказаний акт звірки взаєморозрахунків. Посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства та вищевказані межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, укладення ТОВ «Іст Лоуд Груп» та ДП «НАЕК «Енергоатом» договору на постачання товару № 53-123-01-20-06380 від 05.05.2020 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати. Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 2.2 договору сторони погодили строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару - протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток №1 до договору) та виконання позивачем умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору. За змістом пункту 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару (паспорт, сертифікат тощо - оригінал або копія, засвідчена печаткою постачальника). Згідно з п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій П-6, П-7, СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС». Частиною першою статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до наданого відповідачем Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 3 від 02.03.2021 податкову накладну за видатковою накладною № 504 від 22.06.2020 було зареєстровано 14.07.2020, а за видатковою накладною № 622 від 08.07.2020 - 22.07.2020. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи умови пункту 2.2 договору, відповідно до якого сторони погодили, що строк на оплату товару відповідачем починає свій перебіг після виконання позивачем умов пунктів 3.2, 5.1 договору щодо надання, зокрема, податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, як вірно зазначає відповідач, за видатковою накладною № 504 від 22.06.2020 мало бути виконане у строк до 16.09.2020, а за видатковою накладною № 622 від 08.07.2020 - 24.09.2020. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як правильно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, останній допустив порушення взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару, оскільки не розраховувався за нього ані в строк, встановлений договором, ані станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 288 307,98 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 10 811,51 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.08.2020 по 14.01.2021, а також 3 678,98 грн 3% річних, нарахованих за період з 28.08.2020 по 02.02.2021. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи виникнення у відповідача прострочення оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №504 від 22.06.2020 з 17.09.2020, а за видатковою накладною № 622 від 08.07.2020 з 25.09.2020, колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 9 323,36 грн інфляційних втрат та 3 251,13 грн 3 % річних. В іншій частині у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити. При цьому, доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення з нього нарахованих на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних з посиланням на ст. 614 ЦК України, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного. За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. За приписами частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару . З огляду на вищенаведене, посилання відповідача на те, що оплата за поставлений позивачем товар не була проведена вчасно у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки така обставина не може слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за договором та звільнення від відповідальності за їх невиконання. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Разом з тим, доводи апелянта щодо неповного дослідження всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, зокрема, ст. 614 ЦК, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову частково та стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Іст Лоуд Груп» 288 307,98 грн заборгованості, 9 323,36 грн інфляційних втрат, 3 251,13 грн 3 % річних. В іншій частині позову правомірно відмовлено. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ДП «НАЕК «Енергоатом» має бути залишена без задоволення. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/1881/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1881/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 08.07.2021. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді М.Г. Чорногуз О.В. Агрикова