Постанова Київський апеляційний суд № 758/2945/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 758/2945/21 Головуючий у суді першої інстанції - Рибалка Ю.В. Номер провадження № 22-ц/824/8291/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою, відповідно до якої просив встановити факт, що посвідка на тимчасове проживання в України НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з помилкою в імені « ОСОБА_1 », належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказану заяву обґрунтовано тим, що відповідно до паспорта громадянина Нігерії № НОМЕР_2 ОСОБА_1 в перекладі на українську мову - ОСОБА_1 , проте в посвідці на тимчасове проживання в України НОМЕР_1 записано як ОСОБА_1 . В заяві також зазначено, що 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого суб`єкта ДМС України ДП «Документ» із заявою про обмін посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі п.14 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Однак, йому було відмовлено на підставі п.п.3 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 - дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію (перекладено та записано в посвідці ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 ). Заявником також зазначено, що 10 липня 2020 року ОСОБА_1 було втрачено посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , видану на його ім`я, про що останній подав заяву до Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві, а 05 березня 2021 року також надіслав заяву до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області. В подальшому, у зв`язку із втратою зазначеної вище посвідки постала необхідність у її відновленні й ОСОБА_1 звернувся до уповноваженого суб`єкта ДМС України ДП «Документ» із заявою про відновлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, проте йому було відмовлено у зв`язку із розбіжностями у втраченій посвідці, базах даних ДМС та наданих документах, які полягають у розбіжності імені. Враховуючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 змушений звернутись до суду з метою встановлення факту належності йому посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 . Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження. Роз`яснено, що заявник має право звернутися до суду із позовом в порядку адміністративного судочинства. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив передчасні висновки щодо наявності спірних правовідносин за заявою ОСОБА_1 , оскільки суд не звернув увагу на те, що заявник звернувся з проханням про встановлення факту того, що зазначене його ім`я у посвідці на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , виданій Управлінням ДМС України у Тернопільській області 01 березня 2017 року українською мовою - ОСОБА_1 є тотожним його імені, зазначеному в паспорті громадянина Нігерії № НОМЕР_2 ОСОБА_1 в перекладі на українську мову - ОСОБА_1 . Враховуючи зазначене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та відмовляючи у відкритті провадження мотивував своє рішення тим, що подана заява про встановлення факту належності правовстановлюючих документів не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право щодо поновлення (обміну) відповідної посвідки органами ДМС. Судом також вказано, що заявник не позбавлений можливості подати позов на загальних підставах, зокрема, щодо оскарження дій чи бездіяльності органу, що видає відповідний документ. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, роз`яснивши право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не відповідає з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просив встановити факт, що посвідка на тимчасове проживання в України НОМЕР_1 , видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з помилкою в імені « ОСОБА_1 », належить ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-4). Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження. Роз`яснено, що заявник має право звернутися до суду із позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с.7-8). Відповідно до положень статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Відповідно до положень статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). Відповідно до положень пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року вказано, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п.6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж. ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення, у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України. Метою встановлення такого факту зазначив те, що він бажає обміняти стару посвідку на тимчасове проживання в Україні на нову, однак він позбавлений такої можливості у зв`язку із невідповідністю даних, отриманих з баз даних реєстру, картотек ДМС та наданою інформацією ОСОБА_1 (наявна помилка в написанні його імені). Апеляційний суд звертає увагу, що відмовляючи у відкриття провадження районний суд послався на наявність спору про право, однак судом не було зазначено в чому саме полягає спір про право. Крім того, із заявлених вимог вбачається, що ОСОБА_1 бажає встановити лише факт належності йому посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , виданій Управлінням ДМС України у Тернопільській області 01 березня 2017 року, яка на його думку містила посилку у написанні його імені українською мовою при цьому інших вимог до Управління ДМС України у Тренопільській області чи до Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не заявляв. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність спору у даній справі. Таким чином, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови викладено 07 липня 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв