Постанова Київський апеляційний суд № 757/8793/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2021 року м. Київ справа № 757/8793/18-ц провадження № 22-ц/824/7295/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач), суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. помічник судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградова А.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аік Трейдінг» третя особа - ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року у складі судді Остапчук Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аік Трейдінг», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі. В обґрунтування вимог зазначала, що в листопаді 2015 року звернулась до керівництва товариства з проханням надати позику для придбання житла. Керівництвом було погоджено надати ОСОБА_1 позику у розмірі 150 000 грн строком на 2 роки до 25 листопада 2017 року. Грошові кошти були перераховані позивачеві трьома переказами по 50 000 грн 16 січня 2016 року, 05 лютого 2016 року та 01 березня 2016 року. 08 серпня 2017 року припинено трудові відносини з відповідачем. Зазначала, що в кінці вересня 2017 року позивач отримала вимогу, в якій відповідач вказав, що 25 листопада 2015 року було укладено письмовий договір позики №251101 з граничним терміном повернення 25 серпня 2017 року на суму 250 000 грн. Зауважувала, що жодних договорів позики, зворотної фінансової допомоги №251101 від 25 листопада 2015 року нею не укладалось та не підписувалось, також як і не підписувався видатковий касовий ордер від 27 листопада 2015 року про отримання грошових коштів у розмірі 100 000 грн. Уважала договір позики №251101 від 25 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АІК-Трейдінг», недійсним, оскільки такий договір нею не укладався та не підписувався, умови договору не відповідають реальним домовленостям, досягнутим нею з відповідачем про розмір та строки надання ОСОБА_1 позики, а також не відповідають її внутрішній волі та волевиявленню, порушують її права як суб`єкта цивільних правовідносин. Посилалась на те, що оригінал оспорюваного договору або його копія у позивача відсутні. На підставі викладеного, просила визнати недійсним договір позики №251101 від 25 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АІК Трейдінг». Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 01 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, оскільки вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції помилково надав правову оцінку та призначив судову почеркознавчу експертизу зовсім по іншому договору, а саме договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 28 листопада 2014 року, тоді як позивач просила визнати недійсним договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 25 листопада 2015 року. Уважає, що місцевий суд невірно з`ясувавши обставини справи, надав оцінку доказам, які не мають відношення до спірних правовідносин у даній цивільній справі. Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи не надав оцінки таким доказам, як видаткові касові ордери та безпідставно встановив, що ці касові ордери були підписані позивачем. Також судом безпідставно встановлено, що позивачем отримано грошові кошти всього у розмірі 250 000 грн, при цьому не досліджено договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 25 листопада 2015 року. Звертає увагу, що суд першої інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналу оспорюваного договору у відповідача, що істотно вплинуло на результат розгляду справи. 12 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду не направила. Позивач та третя особа у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить визнати недійсним договір позики № 251101 від 25 листопада 2015 року, укладений з відповідачем, однак сторонами даний договір суду не надано, що унеможливило дослідження його в судовому засіданні. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 28 листопада 2014 року було укладено договір №251101 про надання фінансової допомоги на зворотній основі, згідно якого загальний розмір фінансової допомоги становить 250 000 грн. Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3851/3852/20-32 від 02 березня 2020 року підпис від імені ОСОБА_1 на третьому аркуші Договору №251101 про надання фінансової допомоги на зворотній основі від 28 листопад 2014 року виконаний ОСОБА_1 (а.с.191-198). Відповідно до видаткового касового ордеру від 27 листопада 2015 року позивач отримала від відповідача 100 000 грн та згідно відомостей №116 від 26 січня 2016 року, №118 від 05 лютого 2016 року, № 124 від 01 березня 2016 року отримала по 50 000 грн. За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 251101, укладений 25 листопада 2015 року з ТОВ «АІК Трейдінг». Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц). Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 251101 від 25 листопада 2015 року, позивач посилалася на те, що у листопаді 2015 року звернулася до керівництва ТОВ «АІК Трейдінг», де працювала на посаді бухгалтера, з проханням надати їй позику для придбання житла, відповідачем було погоджено надати ОСОБА_1 150 000 грн строком на два роки до 25 листопада 2017 року, 26 січня 2016 року, 05 лютого 2016 року та 01 березня 2016 року позивач отримала транші від відповідача по 50 000 грн, проте договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі № 251101 від 25 листопада 2015 року вона ніколи не укладала та не підписувала. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 25 листопада 2015 року, який просить визнати недійсним позивач, сторонами суду наданий не був, що унеможливило дослідження його в судовому засіданні. На підставі викладеного та зважаючи на відсутність у матеріалах справи договору №251101 від 25 листопада 2015 року, беручи до уваги доводи позивача щодо не укладення вказаного договору та ненадання стороною відповідача оригіналу або копії цього договору, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 25 листопада 2015 року недійсним з огляду на положення статей 204, 215 ЦК України. При цьому, як убачається з матеріалів справи, після призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі, експерти неодноразово просили надати оригінал договору № 251101 від 25 листопада 2015 року для дослідження та надання висновку, у відповідь на клопотання яких було надано лише договір про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 28 листопада 2014 року та саме цей договір досліджувався експертами у межах призначеної місцевим судом почеркознавчої експертизи. Отже, доводи апелянта, що судом першої інстанції не було витребувано оспорюваного договору про надання фінансової допомоги на зворотній основі №251101 від 25 листопада 2015 року, не заслуговують на увагу суду та не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такий договір відсутній. Окрім того, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2021 року у справі №369/11061/17, на яке посилалися сторони по справі, у задоволенні позовних вимог ТОВ АІК Трейдінг» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено. Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду. При вирішенні вказаної справи місцевим судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін як таке, що є законним та обґрунтованим. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «06» липня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик