Постанова 4824 № 753/19151/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи №753/19151/2020 номер провадження №22-ц/824/4564/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білич І.М., суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., по цивільній справі №753/19151/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и л а: У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 48 471,49 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої відповідач отримав кредитний ліміт до 15 000 грн. на картковий рахунок. Станом на 20 вересня 2020 року заборгованість відповідача за кредитом складає 48 471, 49 грн., з яких - 34 693,84 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 13 777,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 34 693,84 грн., судовий збір у розмірі 2102 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважаючи, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до якої позичальник згоден, що анкета-заява разом з Умови та правила надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг. Вказувала, що ним також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", яку просила взяти до уваги в якості доказу по справі. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Оскільки, сторони узгодили розмір відсоткової ставки, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості по відсоткам. Вказувала, що виписка по рахунку відповідача надавалась до матеріалів справи, відповідач користувався кредитом, сплачуючи заборгованість, а отже приймав умови договору у повному обсязі, зокрема і щодо зобов`язання ознайомлюватись з умовами надання банківських послуг на офіційному сайті ПриватБанку. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи. Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «Приватбанк» надав суду копію Анкети-заяви від 31 січня 2011 року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримав у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 2 000 грн. Судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в Анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам`ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 20 вересня 2020 року заборгованість відповідача за кредитом складає 48 471, 49 грн., з яких - 34 693,84 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 13 777,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що сторонами погоджені істотні умови кредитного договору, однак поверненню банку підлягає сума, яка фактично була отримана відповідачем та не повернута. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на невідповідність висновків суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду в цій частині не переглядається судом апеляційної інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не були узгоджені істотні умови кредитного договору, а саме сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Вказуючи при цьому, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору - виходячи з правової позиції сформульованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року ( справа № 342/180/17). Зазначаючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Частиною 1 ст. 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду анкету-заяву, підписану відповідачем, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 31 січня 2011 року, умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також розрахунок заборгованості. У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору, а також не зазначений вид платіжної картки, яку видано відповідачу та строк її дії. Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам`ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві. Позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам`ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, яку саме картку було отримано відповідачем. В наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами. Колегія суддів вважає, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів погодження сторонами при укладенні договору розміру відсоткової ставки за кредитом правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на «Умови та Правила надання банківських послуг у «Приватбанку». Судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що в документах, які зазначені в Анкеті-заяві, тобто, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «Приватбанку», «Тарифах банку», «Пам`ятці клієнта банку», які визначають такі істотні умови договору, як розмір відсотків, штрафи, пеню, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредиту та відсотків) - підпис позичальника відсутній. Надана до апеляційної скарга довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» не приймається колегією суддів, як новий доказ у підтвердження позовних вимог, виходячи з того, що згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов`язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою. За правилами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», тому колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття вказаного документу, як доказу. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом основоположних норм банківського кредитування (приписи ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1048 ЦК України) а відтак, загрозу фінансовій стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, на думку колегії суддів, не стосуються предмету доказування в даній справі та не впливають на правильність і законність висновків суду першої інстанції. Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року справа № 342/180/17. Колегія суддів вважає, що позовна заява та додатки до неї не містять ( містили) даних про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору, зокрема в частині розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Що в свою чергу, при отриманні відповідачем зазначених документів не створювало для останнього ( відповідача) обов`язку в установленому законом порядку оспорювати розміри та розрахунки наведені банком. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема. Керуючись ст.ст. 7, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни, залишити без задволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: