Постанова 4812 № 481/1393/20

07.07.21 22-ц/812/1258/21 Єдиний номер справи 481/1393/20 Провадження 22-ц812/1258/21 Головуючий по 1 інстанції Уманська О.В. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2021р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О., секретар судового засідання - Богуславська О.М., за участі представників сторін: Константиновської Н.П., Мотельчук Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Новобузький районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) про виключення майна з під арешту, встановила: У жовтні 2020 року ОСОБА_4 пред`явила в інтересах ОСОБА_3 позов до ОСОБА_2 про виключення майна з під арешту. Позивач зазначав, що з 06.10.2009 року по 24.12.2009 року на виконанні у Новобузькому районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) перебувало виконавче провадження № 15160871 на виконання виконавчого листа № 1-59, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області 09.01.2008 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 14423 грн. в рамках якого винесена постанова про арешт майна боржника, а виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.5 ч. 1. ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження". З 25.08.2011 року по 28.10.2011 року на виконанні у Новобузькому районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) перебував той же виконавчий лист № 1-59 (ВП 28335981). В рамках цього виконавчого провадження винесена постанова про арешт майна боржника, а 28.10.2011 року виконавче провадження було завершено на підставі п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. З 08.07.2013року по 30.10.2013 року на виконанні у Новобузькому районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) перебував той же виконавчий лист № 1-59 (ВП38718982). В рамках даного виконавчого провадження також була винесена постанова про арешт майна боржника та заборони його відчуження, а 30.10.2013 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.5 ч. 1. ст.47 ЗУ «Про виконавче проваджені, у зв`язку з неможливістю встановити місце проживання боржника. Посилаючись на те, що у Новобузькому районному відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) відкритих виконавчих проваджень щодо нього як боржника немає, а при зверненні до останнього ним отримана відповідь про неможливість зняття арешту, що є протиправною бездіяльністю, позивач просив припинити чинність обтяжень у вигляді арешту майна боржника накладених в рамках зазначених вище виконавчих проваджень. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021р. позов задоволено. Постановлено зняти обтяження у вигляді арешту майна боржника ОСОБА_3 : -за № 1750196, накладеного 19.07.2013 року постановою державного виконавця відділу ДВС Новобузького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в рамках виконавчого провадження № 38718982; -за № 9128932, накладеного 06.10.2009 року постановою державного виконавця відділу ДВС Новобузького районного управління юстиції про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження № 15160871; -за № 11710369, накладеного 11.10.2011 року постановою державного виконавця відділу ДВС Новобузького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в рамках виконавчого провадження № 28335981. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі. Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до ст.447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Як вбачається з матеріалів справи, вироком Новобузького районного суду Миколаївської області, залишеного без змін ухвалою Миколаївського обласного суду від 20 липня 2000р. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 14423 грн. майнової шкоди. На виконанні у Новобузькому районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебували виконавчі провадження: - ВП 15160871 з примусового виконання виконавчого листа №1-59 від 09.01.2008 року, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14423 грн. майнової шкоди в рамках якого винесена постанова від 06.10.2009 року, якою накладено арешт на все майно боржника. Дане виконавче провадження завершено 24.12.2009 року на підставі п.5 ч. 1. ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження" (неможливо з`ясувати місце проживання боржника) з поверненням виконавчого документа стягувачу; - ВП 28335981 з примусового виконання виконавчого листа №1-59 від 09.01.2008 року, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14 423 грн. майнової шкоди. По даному виконавчому провадженню 11.10.2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, яке закінчено 28.10.2011 року на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з направленням виконавчого документу за належністю до Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ; - ВП 38718982 з примусового виконання виконавчого листа №1-59 від 09.01.2008 року, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14423 грн. майнової шкоди. По даному виконавчому провадженню 19.07.2013 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, яке було завершено 30.10.2013 року на підставі п.5 ч. 1. ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника), а виконавчий документ був повернутий стягувану. На виконанні у Центрального ВДВС у м. Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебувало виконавче провадження ВП 29910178 з примусового виконання виконавчого листа №1-59 від 09.01.2008 року, виданого Новобузьким районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14 423 грн. майнової шкоди, яке завершено 27.06.2012 року на підставі п.5 ч. 1. ст.40 ЗУ "Про виконавче провадження" (неможливо з`ясувати місце проживання боржника), а виконавчий документ був повернутий стягувачу. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_3 зареєстровані обтяження: -№9128932 - на підставі постанови №15160871, виданої 06.10.2009 року ВДВС Новобузького РУЮ; -№1750196 - на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП №38718982 , виданої 19.07.2013 року ВДВС Новобузького РУЮ; -№11710369 - на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП №28335981, виданої 11.10.2011 року ВДВС Новобузького РУЮ. Вирішуючи спір по суті в порядку позовного провадження, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зі змісту позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладався арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача. ОСОБА_3 є боржником перед ОСОБА_2 за завдану вчиненням злочину майнову шкоду та стороною виконавчого провадження. У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Сам по собі факт завершення (закінчення) виконавчих проваджень в рамках якого заявник мав статус боржника не змінює характер правовідносин. Такі вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог ст.ст.42,48,175,447 ЦПК. За таких обставин оскаржуване рішення як незаконне в силу ст.377 ЦПК підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст.255,367,374,377,382 ЦПК, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 травня 2021р. скасувати. Провадження у справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Новобузький районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) про виключення майна з-під арешту закрити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках передбачених ст.389 ЦПК. Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2021р. Головуючий: Судді: