Постанова 4807 № 316/2190/20

Дата документу 06.07.2021 Справа № 316/2190/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 316/2190/20 Провадження №22-ц/807/2217/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Бабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, в складі судді Куценка М.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, в якому просив суд: усунути йому перешкоди у спілкуванні з його дочкою, ОСОБА_3 , 2017 р.н., шляхом відвідування дитини під час її хвороби за місцем її перебування, необмеженого спілкування батька з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, та встановити спосіб його участі у вихованні доньки шляхом надання йому можливості зустрічей із нею до досягнення повноліття у зазначені ним дні. 31 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив встановити побачення з донькою за наступним графіком: кожного тижня з 17-00 год. п`ятниці до 12-00 год. неділі, з проживанням дитини в нього за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням законної сили. В обґрунтування заяви зазначав, що відповідач продовжує чинити йому перешкоди у побаченнях з дитиною. Дитина за місцем зареєстрованого місця проживання, погодженого сторонами, не проживає. Тривалий розгляд справи, подальше позбавлення його спілкування та побачень з дитиною, протиправна зміна місця проживання дитини відповідачем може спричинити усталене відчужене ставлення дитини до нього, що в свою чергу зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що тривалий розгляд справи, подальше позбавлення його спілкування та побачень з дитиною, протиправна зміна місця проживання дитини відповідачем можуть спричинити усталене відчужене ставлення дитини до нього, що в свою чергу зробить неможливим виконання судового рішення про задоволення позову, оскільки сама дитина не буде бажати бачитись з ним. Обраний ним спосіб забезпечення позову співмірний із заявленими позовними вимогами та не може вважатися вирішення спору по суті. Тривалий судовий розгляд не повинен позбавляти права особи на зустрічі з дитиною. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, приймає участь в судовому засіданні апеляційного суду через свого уповноваженого представника адвоката Литвинець Ю.В. Дьоміна С.С., третя особа Виконавчий комітет Енергодарської міської ради як орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей суду апеляційної інстанції не з`явилися, повідомлялись про місце, дату, час розгляду справи ( а.с.45,51-52). Колегія суддів, ураховуючи положення п.3 ч.8 ст.128, ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Литвинець Ю.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що заходи забезпечення позову, які просить вжити ОСОБА_1 є фактично тотожними заявленим позовним вимогам. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. За роз`ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. ОСОБА_1 , звертаючись до суду із указаним позовом, посилався на те, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та у її вихованні, а тому просив ухвалити рішення, яким визначити способи його участі у вихованні дитини, надавши можливість зустрічатися з нею без участі матері у визначений у позовній заяві час. Обгрунтовуючи підстави для вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову вказує на тривалість розгляду справи в суді, що, на його думку, може негативно позначитися на відносинах з дитиною, а також на можливість утруднення виконання рішення суду в даній справі. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчиняти певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Згідно з частиною десятою статті 151 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, встановлення обов`язку вчинити певні дії має на меті обмежити пасивну поведінку особи, щодо якої вживаються заходи забезпечення позову. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Застосування судом таких заходів забезпечення позову, які за змістом є вирішенням спору по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених ЦПК України, що є неприпустимим. Ураховуючи викладене, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання одного з батьків, з яким фактично проживає дитина, надавати другому з батьків можливостей для зустрічей з дитиною у певні проміжки часу і певні дні за змістом своїм є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті, що є недопустимим. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі № № 466/3327/15-ц, від 20 лютого 2019 року в справі № 754/4437/18,від 13 березня 2019 року в справі № 759/119/18, ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року в справі № 754/4965/20. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заявником не обґрунтовано, яким чином зобов`язання відповідача передавати дитину для спілкування з позивачем у визначені ним дні та години забезпечить виконання, чи унеможливить утруднення виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив дійне місце проживання дитини, є неприйнятними, оскільки суд при розгляді заяви про забезпечення позову не перевіряє обставини справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 04 вересня 2018 року (заява № 6221/14), оскільки у вказаних справах предметом розгляду були вимоги про визначення місця проживання дитини. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що забезпечення позову шляхом встановлення позивачу побачень з донькою є тотожним заявленим ним позовним вимогам, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що ухвала Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позовупостановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 01 квітня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позовув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова