Постанова Донецький апеляційний суд № 233/1699/20

Єдиний унікальний номер 233/1699/20 Номер провадження 22-ц/804/1280/21 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Єдиний унікальний номер 233/1699/20 Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1280/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Космачевскої Т.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря Гуляєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року цивільну справу №233/1699/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, про визначення місця проживання дитини та захист прав та інтересів дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради, про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі у вихованні та порядок побачення з дитиною, а також відшкодування моральної шкоди (головуючий у 1 інстанції суддя Наумик О.О., повний текст рішення складено 25.02.2020 року), В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначав, що вони з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2013 року по 18.05.2018 року та мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розірвання шлюбу рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 18.05.2018 спору щодо місця проживання дитини між ними не було та за усною домовленістю між сторонами було визначено, що дочка половину тижня проживала з матір`ю, а іншу половину тижня і на весь час його відпусток з батьком. Позивач сплачує аліменти на дитину. В подальшому у відповідачки народилась четверта дитини та її стосунки з їх донькою погіршились. В однокімнатній квартирі ОСОБА_2 загалом проживало шість осіб і ОСОБА_5 мала спати на полу в кухні, їй мало приділяли уваги для ігор, розвитку та виховання. Оскільки умови для проживання дитини у нього були кращими, аніж у матері, то від неодноразово пропонував відповідачці залишити дочку на проживання з ним. З 25.09.2019 року за ініціативою ОСОБА_2 донька почала постійно проживати з ним. Він повністю опікувався інтересами і потребами дитини, піклувався про неї, займався її вихованням та розвитком. Він має досвід вихователя та педагогічну освіту. Донька емоційно сильно прив`язана до нього. 29.12.2019 року о 09-00 годині на прохання ОСОБА_2 він привів ОСОБА_5 на адресу матері для спілкування та о 18-00 годині за обоюдною домовленістю він мав дочку забрати. Проте ОСОБА_2 увечері доньку не повернула та з цього часу, у порушення статті 153 СК України, почала перешкоджати спілкуванню дочки з ним: вимикала її телефон, не давала можливості йому бачитися з дочкою, приховувала нове місцезнаходження його дитини, перестала водити дочку у дитячий садочок, чим не давала дитині нормально розвиватися і спілкуватися зі своїми однолітками, вихователями, що завдавало дитині психологічну травму. Впродовж січня - лютого 2020 року ним було встановлено, що його дочка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає зі своєю матір`ю, її чоловіком на ім`я ОСОБА_6 , сестрами ОСОБА_7 , 1999 року народження, ОСОБА_8 , 2004 року народження та братом ОСОБА_9 , 2019 року народження. 19.02.2020 року та 24.02.2020 року він приходив на адресу, де мешкала його дочка, але відповідач категорично заперечує його спілкуванню з донькою, двері йому не відкриває, відмовляється розмовляти та після останнього візиту надіслала на його телефон СМС з погрозами щоб він більше не приходив. Вважає, що такою поведінкою ОСОБА_2 створює загрозу для нормального психічного і фізичного розвитку дитини, порушуючи положення ч.2 ст. 150 Сімейного Кодексу України. У нього з дочкою тісний емоційно-психологічний зв`язок, оскільки вихованням дитини займався саме він. Він любить свою дочку, знає її потреби, піклується про її розвиток та має змогу забезпечити її всім необхідним, забезпечити їй належні умови проживання, у нього 3-х кімнатна квартира, він має постійну роботу та заробітну плату. Тому вважає, що проживання дочки разом з ним відповідає її інтересам. Він не заперечує право відповідача брати участь у вихованні їх дитини, але враховуючи психологічний стан дитини і поведінку ОСОБА_2 вважає, що її побачення з дочкою повинні бути контрольованими аби не завдати шкоди дитині. З урахуванням наведеного, просив визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 та визначити спосіб участі відповідачки у вихованні дитини шляхом спілкування з дочкою у присутності батька та за згодою доньки. ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та подала до суду зустрічний позов про визначення місця проживання дитини, способу участі у вихованні, порядку побачення з дитиною та стягнення моральної шкоди. В обґрунтуванні вимог зазначила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , якій є колишнім працівником лінійного відділу Костянтинівського відділу поліції, звідки був звільнений за порушення присяги, оскільки на початку антитерористичної операції здійснював контроль за транспортними засобами на блокпостах в рядах так званої «ДНР» у м.Харцизьку. У 2017 році Костянтинівським відділом поліції було відкрито кримінальне провадження відносно нього за ч.1 ст.258-3 КК України та пред`явлено підозру за сприяння діяльності терористичної організації. Від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із зізнанням та сприянням в розкритті злочину. ОСОБА_1 вважає, що саме вона повідомила працівників поліції щодо його діяльності та став вчиняти психічне насильство і погрожувати вбивством їй та її дітям. У зв`язку з чим в 2018 року вона вимушена була звернутися до суду за розірванням шлюбу та змінити місце проживання. Вважає, що ОСОБА_1 з метою помсти налаштовує їх спільну дитину проти неї, як матері та намагається забрати до себе. Вона не заперечувала щоб дочка деякій час пожила разом з ним, але у 2019 році ОСОБА_1 подав заяву до органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради з метою притягнення її до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків та вчинення психологічного насильства над дитиною, вказуючи, що вона не цікавиться життям дитини та віддала її до нього на проживання, хоча сам на той час не давав дочці спілкуватися з нею. Працівниками служби у справах дітей за місцем її мешкання була проведена перевірка, якою інформація ОСОБА_1 не підтвердилася. Та 04.03.2020 року за її зверненням опікунською радою Костянтинівської міської ради було прийняте рішення, яким встановлено місце проживання дитини з нею, за місцем її мешкання та визначено спосіб участі у вихованні та порядок побачення батька з дочкою шляхом перебування дитини кожну суботу з 10.00 до неділі 12.00 з ночівлею за адресою за місцем проживання батька. 07.03.2020 року вона, враховуючи інтереси дитини, надала можливість батьку погуляти з донькою. Але ОСОБА_1 дитину не повернув та 09.03.2020 року, коли вона намагалась забрати доньку, застосував до неї фізичну силу і завдав їй тілесні ушкодження, у зв`язку з чим вона вимушена була звертатися до лікарні за медичною допомогою. Зазначає, що ОСОБА_1 не бажає врегулювати ситуацію щодо виховання дитини мирним шляхом, не виконує рішення органу опіки та піклування щодо місця проживання дитини та способу участі у її вихованні та фактично викрав доньку у неї, перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною. Вважає, що ОСОБА_1 не здатний приділяти необхідну увагу та турботу дитині, оскільки кожен день працює, а дитина фактично мешкає у його матері, а не з ним. Неправомірними діями ОСОБА_1 щодо перешкод у її спілкуванні з дитиною, невиконанням ним рішення органу опіки та піклування та його необґрунтованих звернень по поліції, служби у справах дітей та суду їй завдано моральну шкоду. У зв`язку з наведеним просила визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_2 , визначити батьку дитини спосіб участі у вихованні дитини у порядку визначеному органом опіки та піклування та стягнути з ОСОБА_1 на її користь на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено та задоволено зустрічний позов. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за місцем реєстрації і проживання останньої. Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та порядок побачення з дочкою з 10-00 години кожної суботи до 12-00 години неділі з ночівлею за адресою за місцем його проживання, з урахуванням бажання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів зазначає, що рішення суду не відповідає інтересам дитини і погіршує її життя. Судом не взято до уваги бажання дитини жити разом з батьком та її твердження, що мати веде себе агресивно і вчиняє домашнє насильство. Стверджує, що він не вчиняв домашнього насильства у відношенні ОСОБА_2 , про що свідчить відмова правоохоронців у відкритті кримінального провадження. Згідно висновку наданого ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр міністерства охорони здоров`я України» в м.Костянтинівка дитина бажає жити саме з батьком. Такий висновок надано також практичним психологом ГО «Місячне сяйво» ОСОБА_10 . Зазначає, що саме він є ініціатором звернення до комісії по справам дитини та до суду щодо визначення місця проживання дитини. Відповідачка такої ініціативи не проявляла та її цікавлять лише аліменти. Також вважає, що ОСОБА_2 не доведено спричинення їй моральної шкоди. Так, звернення до поліції є його правом, яке не можне бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Навпаки, відповідачка спричиняла йому моральні страждання. Зазначає, що час, виділений йому для побачень з донькою, є дуже малим, та він повинен бути збільшений з п`ятниці 18 години до неділі 18 години кожного тижня, а також в період шкільних канікул донька 1/2 частину канікул може проживати з ним за місцем його реєстрації. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, у якій вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не відповідають дійсності та викладені з метою введення суду в оману. Судом у повному обсязі були враховані усі надані спеціалістами психологічно-педагогічні характеристики дитини, рішення суду відповідає інтересам дитини. Крім того, внаслідок тривалих неправомірних дій з боку ОСОБА_1 щодо перешкод у її спілкуванні з дитиною, невиконанням ним рішення органу опіки та піклування та його необґрунтованих звернень по поліції, служби у справах дітей та суду їй завдано моральну шкоду. В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове. Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували. Просили рішення суду залишити без змін. Інші особи, які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів. Частина 1 ст. 161 СК України встановлює, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини необхідно враховувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. З матеріалів цивільної справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2013 року. Шлюб розірваний рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20.04.2018 року. Рішення набрало законної сили 22.05.2018 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо. Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 проживає у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_3 . Деякий час після розлучення сторони досягали згоди щодо місця проживання дитини, способів і участі обох з батьків у вихованні дочки та спілкуванні із нею. За домовленістю сторін до квітня 2019 року малолітня ОСОБА_5 першу половину тижня перебувала за місцем проживання матері, а іншу половину тижня і на весь час його відпусток з батьком. 25.09.2019 сторони досягли згоди про те, що їхня спільна дочка постійно буде проживати з батьком, побачення дитини з ОСОБА_2 відбувалися з дозволу ОСОБА_1 . В подальшому 29.12.2019 ОСОБА_2 порушила існуючу домовленість та дитина залишилась проживати разом з матір`ю. З цього часу між сторонами виник спір щодо місця проживання малолітньої дитини та участі батьків у її вихованні з приводу якого обидві сторони звертались до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради. За результатами розгляду заяв обох батьків рішеннями за №№163,170 від 18.03.2020 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_12 за місцем реєстрації і проживання останньої за адресою: АДРЕСА_4 , а також визначив ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та порядок побачення з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : з 10-00 години кожної суботи до 12-00 години неділі з ночівлею за адресою за місцем проживання батька: АДРЕСА_5 , з урахуванням бажання дитини. Проте сторонами Органу опіки та піклування виконавчого комітету Костянтинівської міської ради не виконується. Починаючі з 07.03.2020 року без погодження з матір`ю дитина залишилась проживати разом з батьком. У жовтні 2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зарахована до закладу дошкільної освіти №31 «Мир». Відвідувала старшу вікову групу у період з 03.10.2019 року по 26.12.2019 року. Була відрахована з дошкільного закладу 28.08.2020 році у зв`язку з зарахуванням до 1 класу ЗЗСО І-ІІ ступенів № 8 Костянтинівської міської ради. 31.08.2020 року за заявою батька дитини ОСОБА_4 була зарахована до 1 класу Костянтинівського ЗЗСО № 8 (наказ від 31.08.2020 № 108). Та 15.09.2020 року на підставі заяви батька дитини - ОСОБА_1 . ОСОБА_4 була відрахована зі складу учнів 1 класу Костянтинівського ЗЗСО № 8 (наказ від 15.09.2020 № 139). Після проведеної роботи адміністрацією закладу освіти з батьком щодо повернення дитини на навчання, 13.10.2020 року згідно з заявою батька, ОСОБА_4 знов зарахована до складу учнів 1 класу Костянтинівського ЗЗСО № 8 (наказ від 13.10.2020 № 164). 19.10.2020 року до адміністрації закладу освіти надійшла заява від ОСОБА_1 щодо переведення його доньки ОСОБА_4 на сімейну (домашню) форму здобуття освіти. Відповідно до п.4 розділу І та п. 1, 3 розділу ІІІ Положення про індивідуальну форму здобуття загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2016 № 8 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 10.07.2019 № 955) на підставі заяви ОСОБА_1 його донька ОСОБА_4 була переведена на сімейну (домашню) форму здобуття освіти (наказ від 19.10.2020 № 169). На початок навчального 2020-2021 р.р. ОСОБА_4 будь-який виховний або навчальний заклад не відвідує, перебуваючи на сімейній (домашній) формі здобуття освіти. Зі змісту інформації наданої Костянтинівським ВП Бахмутського ГУНП в Донецькій області убачається, що 19.02.2020 року до Костянтинівського ВП Бахмутського ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 щодо невиконання ОСОБА_12 своїх батьківських обов`язків стосовно спільної дитини ОСОБА_4 , 2014 року народження. Повідомлення зареєстровано у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події Костянтинівського ВП. За результатами перевірки виявлено, що за вказаними обставинами й фактами ознак складу кримінального або адміністративного правопорушення не встановлено у зв`язку з чим відомості про правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування не внесені. Згідно з Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_5 трикімнатна квартира загальною площею 65 кв.м розташована на 8 поверсі дев`ятиповерхового будинку. Житлові умови за своїми санітарно-гігієнічними умовами у доброму стані. Квартира оздоблена необхідними меблями та приладдям; маються дві спальні кімнати та одна зальна кімната, є окрема кімната для нормального розвитку дитини зі спальним місцем, учбовим столом, телевізором, комп`ютером, іграшками. Згідно з Актом обстеження умов проживання ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1 двокімнатна квартира загальною площею 41 кв.м розташована на 3 поверсі п`ятиповерхового будинку. Житлові умови за своїми санітарно-гігієнічними умовами у доброму стані, квартира прибрана, присутні усі необхідні умови для нормального життя. Квартира оздоблена необхідними меблями та приладдям; маються дві кімнати. Для виховання та розвитку дитини створені необхідні умови, є окреме ліжко, іграшки, необхідні речи, одяг у повному обсязі. З педагогічної характеристики на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ДЗ №30 «Івушка», який дитина відвідувала у період з 01.11.2017 року по 30.09.2019 рік, убачається, що дитина була доглянутою, оточена увагою і любов`ю з боку обох батьків, розлучення яких вплинуло погано на емоційний стан дівчинки. З психологічної характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою ДНЗ №31 «Мир» за період дослідження 14.01.2020 - 20.01.2020 рік убачається, що дитина у спілкування з однолітками вступає легко. Проявляє належну зацікавленість до діяльності, що пропонується педагогом, та ігор з дітьми, які дитина самостійно ініціює. Неодноразово цікавиться у вихователя, коли за нею прийде мати. Визначається незначна напруга в емоційній сфері. Переважають позитивно забарвлені соціальні емоції. Конструктивне відношення до найближчого оточення проявляється приємними спогадами, коментарями та бажаннями. Комунікативні навички сформовані достатньо; спостерігається оптимальний варіант соціальної поведінки. Згідно з психологічною характеристикою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданою завідувачем та практичним психологом ДНЗ №31 «Мир» від 12.03.2020 року за результатами діагностики, на момент обстеження дитини встановлено сприятливий емоційний фон. Найбільш авторитетна та значуща людина батько. Наявною потребою визначається бажання емоційного зближення з членами родини, бути частиною родини. При визначенні страхів діагностовано наявність страхів за віком (медичні) та нетипових для віку (фізичного збитку та соціальні). Зазначена особливість свідчить про відчуття беззахисності, страх фізичного впливу з боку соціуму. Рекомендовано: гармонізація внутрішньо сімейних відносин, організація сприятливого та безпечного середовища для життєдіяльності, залучення дитини до ігрової діяльності з однолітками. За наслідками психодіагностичного обстеження ОСОБА_4 26.02.2020 психологом Костянтинівського міського ЦСССДМ ОСОБА_13 зроблено висновок, що зовнішній вигляд дитини, її соціально-побутові навички, самообслуговування, загальна інформованість і соціально-побутове орієнтування, сприйняття, мислення, працездатність та сформованість навчальних навичок відповідають віку. Навчальний заклад дитина не відвідує Загальна характеристика поведінки: дитина спокійна, не проявляє зацікавленості, нейтрально реагує на дорослого, не зразу вступає в контакт; дитина насторожена, для встановлення контакту потрібно адаптаційний період, доступний для контакту; не чітко виконує інструкції, не може зосередитися, односкладово відповідає на питання. Проблеми з комунікацією, коло спілкування обмежене, замкнутість, відсутність спілкування з однолітками. Відносини в сім`ї: не дивлячись на те, що батьки не живуть один з одним, сприймає їх разом, віддалена від батьків, живе в своєму віртуальному світі. Недостатньо уваги, турботи та тепла з боку близьких. Батько має велику значимість для дитини, з сестрами немає емоційного контакту, найбільш емоційно близькі мати та братик. Емоційно-вольова сфера та самооцінка: переважає фон настрою: пригнічений, тривожний, відсторонений. Самооцінка занижена. Прояви аутоагресії, звинувачення себе та нанесення тілесних ушкоджень в результаті неможливості виграти у віртуальній грі. Також 17.06.2020 психологом Костянтинівського міського ЦСССДМ ОСОБА_13 , фахівцем із соціальної роботи Костянтинівського міського ЦСССДМ Броннікової О. О. було проведено повторне обстеження. згідно якого виявлені наступні зміни: Загальна характеристика поведінки: дитина скута, напружена, не проявляє зацікавленості, вступає в контакт поступово, потребує заохочування; дитина насторожена, для встановлення контакту потрібно адаптаційний період, доступний для контакту; не чітко виконує інструкції, не може зосередитися, односкладно відповідає на питання. Інтерес до співпраці з дорослим епізодичний, поверхневий. Переважає фон настрою: пригнічений, тривожний, відсторонений. Самооцінка занижена. Батьки дитини не живуть разом. Останні три місяці ОСОБА_5 виховується батьком, з матір`ю контакт не підтримується. Про все це свідчить результат психодіагностики, де батько є значущою особою. Матір не виключена з життя та кола близьких людей, присутні негативні висловлювання в бік матері. Наприкінці діагностики ОСОБА_5 почала згадувати позитивні моменти, пов`язані з матір`ю. Під час діагностики виявлено ризик психологічного насильства з боку дідуся. Дитині недостатньо уваги, турботи та тепла з боку близьких. За результатами діагностики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведеної ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» у м.Костянтинівці Донецької області, практичним психологом кандидатом психологічних наук ОСОБА_14 зазначено, що перші 10 хвилин роботи дівчинка була напружена, сором`язлива і занадто тихо відповідала на запитання, але після знайомства і пропозиції пограти стала більш жвавою. Легко йшла на задоволенням виконувала запропоновані завдання, одразу розуміла до останніх. Під час бесіди розповіла, що мешкає з татом, бабусею. Самооцінка висока. Когнітивно-пізнавальний рівень розвитку дитини відповідає високому рівню. 10.08.2020 на повторне консультування звернувся батько з донькою. ОСОБА_5 була позитивною, мала сприятливий емоційний настрій. Розповіла про її літній відпочинок з батьком, про періодичні розмови з матір`ю по телефону. За результатами діагностики і консультування у дитини існує потреба у сприятливих стосунках з батьком і матір`ю. У віці ще незрілої психіки, дитина потребує обмеження від психотравмуючих подій. Рекомендації практичного психолога: У навчально-ігрову діяльність ОСОБА_5 додати ігри і вправи спрямовані на розвиток наглядного мислення і уяви. Формування гармонійного спілкування дівчинки з обома батьками. Згідно з наданим до суду висновком органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради від 11 червня 2020 року визначено за доцільне підтримати позицію органа опіки та піклування зазначену у рішеннях за №№163, 170 від 18.03.2020 року. Також у судовому засіданні 20.01.2021 року у суді першої інстанції була заслухана думка малолітньої дитини сторін - ОСОБА_4 , яка висловила бажання проживати з батьком, якого дуже любить, а з матір`ю проживати не бажає, оскільки вважає, що та не надасть їй змогу бачитися з батьком. При цьому дитина висловилася щодо того, що, якщо мати бути їй давати можливість бачитися з батьком, то вона не проти проживати з нею. За таких обставин, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції враховуючі насамперед інтереси дитини, обґрунтовано виходив з того, що встановлення місця проживання дитини разом з матір`ю та визначення порядку участі батька у вихованні шляхом щотижневих побачень буде найкращим чином відповідати інтересам дитини. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду та не приймає доводи апеляційної скарги у цій частині з огляду на наступне. За змістом положень частин сьомої, восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено у п.1 ст.3, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (п.1 ст.18 Конвенції ООН). Як зазначено у п.1 ст.9 Конвенції ООН, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Частинами першою, другою статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. До інших обставин, що мають істотне значення (у контексті приписів частини першої статті 161 СК України), можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною; можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). З матеріалів справи убачається, що батько дитини - ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога, психіатра не перебуває; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; має необхідні житлові умови, квартира оздоблена необхідними меблями та приладдям для нормального розвитку дитини; позивач має фахову освіту за спеціальністю «початкове навчання» та кваліфікацію вчителя початкових класів, практичного психолога в закладах освіти. З характеристики виданої Костянтинівським закладом загальної середньої освіти №8, де ОСОБА_1 працював на посаді вихователя у період з 02.12.2014 року по 13.11.2018 року, убачається, що він зарекомендував себе як педагог, який володіє ефективними формами та методами організації виховного процесу та інтерактивними технологіями, що сприяють формуванню у учнів життєвих компетентностей, рівня вихованості учнів; володіє позитивними особистими якостями: тактовний, чуйний, доброзичливий, дисциплінований працівник з підвищеним рівнем відповідальності, вимогливий до себе, визначається загальною культурою, користувався повагою серед колег. З 16.11.2018 року ОСОБА_1 працює у ТОВ «ДІЄСА» на посаді «Фахівець з безпеки». За місцем роботи характеризується позитивно, відповідальний, цілеспрямований, комунікабельний, шкідливих звичок не має. Його щомісячний дохід складається із заробітної плати, середньомісячний розмір якої за період з серпня 2019 року по січень 2020 року становить 5789,28 грн після утримань. 04 лютого 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12017050380000019 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.258-3 КК України. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09.03.2017 року ОСОБА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України (сприяння діяльності терористичної організації) звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст.258-3 КК України, кримінальне провадження №12017050380000019 закрите. 09 березня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_12 внесені відомості щодо неправомірних дій ОСОБА_1 , зареєстровано кримінальне провадження № 12020050380000301 за ст..125ч.1 КК України. Та постановою ст..слідчого СВ Костянтинівського ВН Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а саме відсутністю прямого умислу. Матеріалами справи підтверджується, що мати дитини - ОСОБА_2 є багатодітною матір`ю, має чотирьох дітей ( ОСОБА_15 , 1999 року народження, ОСОБА_16 , 2004 року народження, ОСОБА_4 , 2014 року народження, ОСОБА_17 , 2019 року народження); на обліку у лікаря-нарколога, психіатра не перебуває; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . Фактично на час розгляду справи проживає разом з дітьми ОСОБА_16 , 2004 року народження та ОСОБА_17 , 2019 року народження у належній їй на праві власності двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Має необхідні житлові умови, квартира оздоблена необхідними меблями та приладдям для нормального розвитку дитини: окреме ліжко, іграшки, одяг, тощо. З 19.04.2019 року ОСОБА_2 працює у СП «Костянтинівська дистанція колії» РФ «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді чергового по переїзду 3 розряду дільниці з поточного утримання колії №2. На теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років (наказ від 10.06.2019 №219-в-т). За місцем роботи характеризується позитивно, грамотний професіонал, тактовна, цілеспрямована, користується авторитетом, приймає активну участь у суспільному житті колективу. Згідно з громадською характеристикою виданою СПД Костянтинівського ВП Бахмутского ВП ГУНП в Донецькій області за місцем проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 зарекомендувала себе з позитивного боку: підтримує дружні відносини з сусідами, скарг на неї не надходило, не зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, не підтримує відносин з особами, які ведуть антисуспільний спосіб життя, дітей виховує на належному рівні, побутові умови відповідають нормам. За характеристикою, наданою ЗДО №30 «Івушка», який ОСОБА_4 , 2014 року народження, відвідувала з 01.06.2017 року по 01.10.2019 рік, мати дитини - ОСОБА_2 зарекомендувала себе як турботлива, відповідальна до доньки мати, яка приймала активну участь у навчально-виховному процесі, була присутня на батьківських зборах, виготовляла вироби для конкурсів, відвідувала свята у д/с та таке інше. За характером остання доброзичлива, спокійна мати, до дочки завжди ставилася з любов`ю, вчасно як приводила дочку в садок та забирала її, без затримки сплачувала за харчування дитини у садку, мала естетичний зовнішній вигляд. Вихованка ОСОБА_4 розумна, врівноважена, в міру товариська, дуже любить обох батьків, розлучення яких погано вплинуло на її психічний стан. Стала більше засмучена, замкнута. Дитина часто проводила вихідні з татом, перешкод у чому мати дитини не чинила. Доход ОСОБА_2 складається з соціальних виплат при народженні 1-ї дитини 860,00 грн на місяць, на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях 2560,00 грн щомісячно, що підтверджується довідкою Костянтинівського міського УСЗН від 19.06.2020 №963 та з аліментних виплат у сумі 849,50 грн. 31.01.2020 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області розглядалася справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП (№ 233/248/20), відносно ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання передбачених законом обов`язків по забезпеченню необхідних умов життя та виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_16 , 2004 року народження, яка у період часу з 25 вересня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 має пропуски занять в НВК «Ліцей із ЗШ І-ІІІ ступенів» без поважних причини. Та постановою від 31.01.2020 року ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення на підставі ст.22 КУпАП з оголошенням їй усного зауваження. Таким чином, з наданих сторонами доказів убачається, що як батько дитини, так і матір створили належні житлові умови для виховання та розвитку доньки, характеризуються позитивно, мають самостійний дохід. Згідно частини 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, в тому числі й щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою. Крім того, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вирішуючи питання щодо місця проживання дитини суд першої інстанції встановивши наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини і у обох батьків, їх позитивні характеристики, враховуючі стать та вік дитини, а також висновок органу опіки та піклування, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 з матір`ю. Зазначений висновок відповідає принципам проголошеним ст. 3, 9 та 18 Конвенції ООН про права дитини, також практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема рішенню від 18 грудня 2008 року 339948/06 у справі «Савіни проти України» в якому викладена позиція про те, що дитина може бути розлучена з матір`ю лише у виняткових випадках. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо необхідності визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки відповідно до положень частини першої статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини повинно враховуватись ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. У той же час частиною другою статті 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю Тобто на рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір`ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір`ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини. Таким чином, для розлучення малолітньої дитини, якою є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 СК України. Проте місцевим судом не встановлено і не зазначено у своєму рішенні виняткових обставин, які можуть бути підставою для розлучення малолітньої доньки з матір`ю. Крім того, суд першої інстанції враховуючі інтереси дитини взяв до уваги, що ОСОБА_1 як працююча людина фактично може приділяти увагу доньці лише ввечері, та фактично дитиною опікуються бабуся та дідусь. При проживанні з матір`ю дитина відвідувала дошкільні навчальні заклади, натомість батько перевів доньку на домашню форму навчання, що для соціалізації ОСОБА_5 та її гармонійного розвитку не убачається доцільним. Зобов`язуючи повернути дитину за місцем проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а також що в інтересах дитини є турбота та підтримка і з боку матері, і з боку батька, суд першої інстанції надав першочергове значення та оцінку саме найкращим інтересам малолітньої дитини, врахувавши обставини спору. При таких обставинах з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав і законних інтересів малолітньої ОСОБА_5 найкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року буде відповідати повернення дитини за визначеним місцем мешкання разом з матір`ю. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі 402/428/16-ц. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності у батька кращих житлово-побутових умов та більшого доходу, оскільки вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки наданим сторонами доказам, а саме висновку практичного психолога ДЗ «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр Міністерства охорони здоров`я України» у м.Костянтинівці Донецької області, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду відповідають встановленим обставинам та вимогам закону. З наданих до суду численних психологічних характеристик малолітньої ОСОБА_4 убачається, що не дивлячись на те, що батьки не живуть разом, обидва з батьків є емоційно близькими для неї особами. Дитина потребує уваги і любов`ю з боку обох батьків, розлучення яких вплинуло погано на її емоційний стан. За результатами діагностики і консультування психологами було рекомендовано формування гармонійного спілкування дівчинки з обома батьками. Наведені рекомендації були враховані у висновках органу опіки та піклування Костянтинівської міської ради та визначено за доцільне підтримати позицію органа опіки та піклування зазначену у рішеннях за №№163, 170 від 18.03.2020 року. Також судом була заслухана думка малолітньої дитини сторін - ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні 20.01.2021 року заявила побажання проживати з батьком, але при цьому дитина висловилася, що вона не проти проживати з матір`ю, якщо остання буде надавати їй можливість бачитися з батьком. При цьому судом була надана відповідна оцінка поясненням дитини з урахуванням її віку та особливостей психологічного стану. Посилання на те, що дитина більш прихильна до батька, були враховані судом першої інстанції, однак місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, що передбачено статтями 160 та161 СК України. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто дитині виповнилося лише 7 років і її обов`язкова згода з кимось із батьків проживати законом не передбачена. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо проживання малолітньої ОСОБА_5 разом з матір`ю є вірним. Водночас також було забезпечено право батька на спілкування з дитиною шляхом побачень з 10-00 години кожної суботи до 12-00 години неділі з ночівлею, ураховуючи, що батько є працюючою особою, та не може у будні дні надавати дитині належну увагу. Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини. Апеляційний суд зауважує, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Проте вирішуючи питання щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що з боку ОСОБА_1 має місце порушення прав іншої сторони на безперешкодне спілкування з дочкою та вважає доведеним факт спричинення моральної шкоди. Але апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, та за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Тобто згідно сукупного аналізу наведених правових норм підставою для цивільно-правовою відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає як складові елементи шкоду, противоправне діяння особи, котра її заподіяла, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України). Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За положеннями ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін. Кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом. Та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, в справах про відшкодування шкоди обставинами які підлягають доказуванню на загальних підставах, що є обов`язком позивача, є наявність підстав для відшкодування відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України. Але ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та не доведено наявності обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди остання пов`язувала її з діями іншої сторони під час вирішення спору про місце проживання спільної дитини, зокрема його зверненнями до державних органів та установ з цього питання. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. З матеріалів справи убачається, що обидві сторони під час вирішення спору щодо місця проживання спільної дитини у встановленому законом порядку зверталися за захистом прав та вирішення спору до відповідних органів державної влади та державних установ, зокрема до правоохоронних органів та органу опіки та піклування. Проте сама по собі наявність чисельних звернень ОСОБА_1 та його незгода із висновками органу опіки та піклування не є відповідним доказом доведеності усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності та не свідчить про протиправність дій відповідача і завдання цим моральної шкоди іншій стороні. Але суд першої інстанції не прийняв до уваги наведених вище норм матеріального права та не врахував, що ОСОБА_2 не доведено та не підтверджено негативні явища, які сталися, на її думку, внаслідок незаконних дій відповідача, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові. Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. З матеріалів справи убачається, що ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду від 30 червня 2020 року ОСОБА_2 було звільнено від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви. Задовольняючі апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та ставок судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави 840,80 грн судового збору не сплаченого іншою стороною при зверненні до суду з вимогою зустрічної позовної заяви про визначення місця проживання дитини, встановлення порядку участі батьків у вихованні, та компенсувати ОСОБА_1 за рахунок Держави судовий збір за подання ним апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн, що сплачені з вимоги зустрічної позовної заяви про відшкодування моральної шкоди. Згідно ч. 10 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе компенсувати ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн. за рахунок Держави. Керуючись ст..ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн скасувати та в частині розподілу судових витрат змінити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити. Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн за рахунок Держави. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Судді: В.В. Папоян Т.В. Космачевська Ю.М. Мальований Повний текст постанови складено 07 липня 2021 року Суддя-доповідач В.В. Папоян