Постанова Донецький апеляційний суд № 235/4480/20

Єдиний унікальний номер 235/4480/20 Номер провадження 22-ц/804/1537/21 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Бахмут справа № 235/4480/20 провадження № 22-ц/804/1537/21 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Цимбал Д.А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 235/4480/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені, якого діє ОСОБА_3 , на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року (суддя Філь О.Є.), ухваленого в приміщенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 23 березня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що з 18 грудня 2015 року по 11 березня 2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За період перебування у шлюбі вони з відповідачем за сумісні кошти придбали автомобіль Mercedes-Benz 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 1422784700:09:000:0668, площею 2 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 25.11.2016 року, державну реєстрацію здійснено Управлінням Держгеокадастру у Красноармійському районі Донецької області. Їй стало відомо, що їх спільну власність, а саме автомобіль Mercedes-Benz 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 продав 21 травня 2020 року без її дозволу. Згідно попереднього звіту риночка вартість транспортного засобу Mercedes-Benz 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки 15 червня 2020 року складає 438 884,66 грн. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати спільною сумісною подружжя наступне майно: автомобіль Mercedes-Benz 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 1422784700:09:000:0668, площею 2 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 25 листопада 2016 року, державну реєстрацію здійснено Управлінням Держгеокадастру у Красноармійському районі Донецької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована: Донецька область, Покровський район, Першотравнева сільська рада; визнати за кожним з них право власності по ? частині зазначеної земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_2 на її користь ? вартості автомобіля Mercedes-Benz 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 219 442,33 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково: визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 219 442,33 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2194,42 грн. Судове рішення мотивоване тим, що спірний автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був спільною сумісною власністю подружжя, який було відчужено відповідачем ОСОБА_2 без згоди дружини, належних доказів того, що отримані ним кошти було використано в інтересах сім`ї або ? частина отриманих від продажу автомобіля коштів була передана позивачці суду не надано, а тому ОСОБА_1 має повне право на компенсацію ? частини автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 219 442,33 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду Чумак І. М., яка діє від імені ОСОБА_2 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 219 442,33 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 194,42 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, в розмірі 178 779,50 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1787,79 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуваючи ще у законному шлюбі вирішити продати автомобіль у розстрочку ОСОБА_4 з метою розподілу коштів за автомобіль. 02 березня 2020 року ОСОБА_4 в присутності свідків за розпискою придбала автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску за 357 500 грн., з розстрочкою платежу, з першим внеском 186 750 грн., іншу половину суму в розмірі 186 750 грн. зобов`язалася передати в момент підписання договору купівлі продажу автомобіля. Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску від 21 травня 2020 року № 1444/2020/2006328, було визначено ціну автомобіля у розмірі 375 500 грн. Наданий позивачем попередній звіт оцінки спірного автомобіля, попередня вартість якого була встановлена у розмірі 438 886,66 грн., було проведено без надання автомобіля і у висновку вказано, що вартість остаточна ринкова вартість автомобіля може бути змінена при умові надання автомобіля та з врахуванням його зносу. 17 березня 2021 року до матеріалів справи було долучено висновок судового експерта від 20 лютого 2021 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, станом на 20 лютого 2021 року складає 357 559,00 грн. Так можливо зазначений доказ і було подано з порушенням строків, однак він має істотне значення для справи, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження №61-9018сво18). Суд першої інстанції помилково врахував попередній звіт про оцінку транспортного засобу від 15 червня 2020 року ( 438 884,66 грн.), не взявши до уваги ціну встановлену у договорі купівлі-продажу від 21 травня 2020 року (373 500 грн.), вартість якого майже співпадає з висновком судового експерта від 20 лютого 2021 року (357 559,00 грн.), що є необґрунтованим та суперечить правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) та постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 (провадження 61-17347св), оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається з дійсної ринкової вартості майна на час розгляду справи. В даному випадку дійсна вартість майна на момент розгляду справи відповідно до висновку судового експерта від 20 лютого 2021 року складає 357 559,00 грн. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Предстаник ОСОБА_1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с.191,192) Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 грудня 2015 року. 11 березня 2020 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області шлюб було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 13 квітня 2020 року (а.с.8-9). За час шлюбу ними було придбаний автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль було придбано 03 березня 2018 року за договором купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ № 1444/2018/848136 від 03 березня 2018 року зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ (а.с.91). Згідно розписки від 02 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_2 належний йому на праві приватної власності автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI, 2007 року за 373 500 грн. Кошти в розмірі 186 750 грн. передала в момент складання розписки, іншу частину коштів у сумі 186 750 грн. зобов`язується передати в момент укладання договору купівлі-продажу автомобіля. (а.с.68). 21 травня 2020 року згідно договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ № 1444/2020/2006328 було здійснено перереєстрацію зазначеного автомобіля за новим власником ОСОБА_4 , що підтверджується реєстраційною карткою ТЗ (а.с.92). Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу зазначено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 373 500,00 грн. (а.с.67). Попереднім звітом про оцінку транспортного засобу від 15 червня 2020 року визначено попередню ринкову вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 15 червня 2020 року, яка становила 438 884,66 грн. (а.с.12-13, 133-144). Згідно висновку експерта від 20 лютого 2021 року ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 20 лютого 2021 року складає 357 559,00 грн. (а.с.118-132). Згідно наказу № 576-СГ від 17 березня 2017 року ОСОБА_2 безоплатно у власність була надана земельна ділянка площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 1422784700:09:000:0668) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Першотравневої сільської ради Покровського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с.64). Державна реєстрація цього права була проведена 10.04.2017 року (а.с.65). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_2 від імені, якого діє ОСОБА_3 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 від імені, якого діє ОСОБА_3 оскаржує рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 219 442,33 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2194,42 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, в розмірі 178 779,50 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1787,79 грн. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га кадастровий номер 1422784700:09:000:0668 та визнання за кожним з подружжя права власності по ? частині зазначеної земельної ділянки не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та стягнення ? частини вартості автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був спільною сумісною власністю подружжя, який було відчужено відповідачем ОСОБА_2 без згоди дружини, належних доказів того, що отримані ним кошти було використано в інтересах сім`ї або ? частина отриманих від продажу автомобіля коштів була передана позивачці суду не надано, а тому ОСОБА_1 має повне право на компенсацію ? частини автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 219 442,33 грн. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1-2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України.). Так згідно із частинами 1-2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. За частинами 1-3 статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За частинами 1-3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя. Встановивши, що автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач ОСОБА_2 відчужив його без згоди позивача як іншого із подружжя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості ? частини спірного транспортного засобу. При цьому висновок суду першої інстанції у повній мірі узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Визначаючи розмір компенсації продажу спільного автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, суд першої інстанції виходив із суми 438 884,66 грн., яка вказана в попередньому звіті про оцінку транспортного засобу від 15 червня 2020 року. Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не обґрунтовано не взяв до уваги ціну встановлену у висновку судового експерта від 20 лютого 2021 року в розмірі 357 559,00 грн. є безпідставними виходячи з наступного. Відмовляючи в прийняті висновку експерта від 20 лютого 2021 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, 2007 року випуску, станом на 20 лютого 2021 складає 357 559,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначений висновок не подано у встановлений законом або судом строк відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України. Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої, восьмої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2020 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Крім того встановлено строк поданням відповідачем відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали: суду відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.(а.с.35). 06 жовтня 2020 року до суду першої інстанції від ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому розмір попереднього звіту про оцінку транспортного засобу не оскаржується, клопотання про проведення експертизи відповідачем та його представником не заявлялось (а.с.59-61). Висновок експерта від 20 лютого 2021 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 318, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 20 лютого 2021 року складає 357 559,00 грн. (а.с.118-132), був поданий до суду першої інстанції під час проведення судового засідання 17 березня 2021 року. Враховуючи принцип змагальності сторін в цивільному процесі, та той факт, що відповідачем та його представником під час подання відповідного висновку експерта, не наведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання доказів, клопотання про поновлення строку для подання доказів, або клопотання про призначення експертизи відповідачем та його представником до суду першої інстанції не заявлялось, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний висновок експерта від 20 лютого 2021 року відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України судом не приймається. Доводи апеляційної скарги, що відповідач спільно з позивачем вирішили продати автомобіль у розстрочку ОСОБА_4 з метою розподілу коштів за автомобіль, є безпідставними, оскільки з розписки від 02 березня 2020 року вбачається, що кошти в розмірі 186 750 грн. передані саме відповідачу. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені, якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.А.Мірута Я.В. Хейло Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року Головуючий О.О.Тимченко