Ухвала КАС ВС № 440/5187/20

УХВАЛА 07 липня 2021 року м. Київ справа № 440/5187/20 адміністративне провадження № К/9901/23528/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі- Кадрова комісія №2), Полтавської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 09 квітня 2020 року №248 про неуспішне проходження ним атестації; визнати протиправним та скасувати наказ Полтавської обласної прокуратури від 29 квітня 2020 року №291к про звільнення його з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області; поновити на займаній посаді з 01 травня 2020 року або поновлення на рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 01 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути з прокуратури Полтавської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 29 квітня 2020 року №291к про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області або рівнозначній посаді з 01 травня 2020 року. Стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня по 08 лютого 2020 року у розмірі 216 877,96 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат. 18 червня 2021 року Офіс Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та поновлення його в органах прокуратури.. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В якості підстави касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора зазначив відсутність висновку Верховного Суду "стосовно питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ щодо відповідності Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок №221) вимогам чинного законодавства", що підтверджується постановою Верховного Суду у справі №200/13482/19-а. Водночас заявник послався на перебування у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва справи №640/20211/19 про визнання протиправними та нечинними окремих положень Порядку №221. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Вказана норма є загальною, а касаційна скарга не містить обґрунтувань її неправильного застосування судами попередніх інстанцій. Заявником не зазначено у чому полягає відповідність (або невідповідність) цієї норми Порядку №221 або навпаки. Крім того, доводи Офісу Генерального прокурора про перебування у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва справи №640/20211/19 про визнання протиправними та нечинними окремих положень Порядку №221 є формальними та жодним чином не впливають на вирішення цього спору, за установлених у цій справі обставин. У касаційній скарзі відповідач лише цитує окремі положення Закону №113-ІХ та Порядку № 221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України «Про прокуратуру» та описує процедуру проходження прокурорами атестації. Офіс Генерального прокурора лише описує обставини справи, порядок проходження атестації, повноваження кадрової комісії, із загальним посиланням на відсутність висновків Верховного Суду за певних обставин. Верховний Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки вони ґрунтуються на суб`єтивному тлумаченні норм та не містять системної прив`язки до обставин, установлених судами саме у цій справі, а тому за приписами частини четвертої статті 328 КАС України ці доводи не підпадають під визначення виключних підстав, за яких суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження у справі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко