Постанова 4856 № 806/2973/16

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/2973/16 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 07 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про визнання дій неправомірними та зобов`язання надати повну інформацію на звернення, В С Т А Н О В И В : 16 грудня 2016 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного сервісного центру МВС України з позовом, в якому просив: -визнати неправомірними дії (бездіяльність) Головного сервісного центру МВС України в частині ненадання повної інформації; -зобов`язати Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України надати повну інформацію на звернення від 01.12.2016. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що скаргу ОСОБА_1 направлено Головним сервісним центром МВС України на розгляд до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, тобто, до особи, на дії якої скаржився позивач. 27 травня 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного сервісного центру МВС, в якій відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2016 ОСОБА_1 направив на адресу Головного сервісного центру МВС (м. Київ, вул.Лук`янівська,62) звернення на неправомірні дії посадових осіб Головного сервісного центру МВС та Регіонального сервісного центру в Житомирській області, у якому просив провести перевірку щодо не дотримання законів України, не дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки, не повагу до гідності людини, порушення прав і свобод людини та громадянина, недодержання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. Зазначений запит на адресу Головного сервісного центру МВС був направлений 01.12.2016, що підтверджується копією чеку ЖД УДППЗ "Укрпошта" (а.с.5). Листом від 12.12.2016 №31/Г-1715 позивача було повідомлено, про те, що звернення було розглянуто Головним сервісним центром МВС та направлено за належністю до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області (а.с.16). Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що питання, викладені в зверненні позивача, стосуються компетенції Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, а тому звернення направлено за належністю до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області, що підтверджується реєстром на кореспонденцію, що надсилається №324. Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з боку Головного сервісного центра Міністерства внутрішніх справ відсутні неправомірні дії (бездіяльність), яка полягає в ненаданні відповіді на звернення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу задоволено, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дій Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.12.2016 та зобов`язано Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України розглянути в установленому порядку звернення ОСОБА_1 від 01.12.2016 з наданням письмового повідомлення про результати розгляду його звернення. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 22 квітня 2021 року касаційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року скасовано, а справу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції належним чином не надано правову оцінку зверненню позивача від 01.12.2016 на предмет підстав його скарги на дії посадових осіб ТСЦ МВС у Житомирській області, а також не надано оцінку наявному в матеріалах справи Положенню про Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, та не встановлено належним чином до повноважень якого органу відноситься розгляд звернення позивача, чим порушено норми процесуального права, а саме не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, та такі порушення не можуть бути виправлені на стадії касаційного перегляду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів визначені Законом України «Про звернення громадян». Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» ( в редакції Закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено основні терміни, що вживаються в цьому Законі. Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення. Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, зокрема, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Згідно ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Єдиний порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян в апараті МВС, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління МВС, а також визначає порядок контролю за його дотриманням встановлено Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, який затверджено наказом МВС України №1177 від 10.10.2004 (далі Порядок №1177). Згідно п. 1.4 Порядку №1177 робота зі зверненнями громадян і їх особистий прийом є важливими напрямами діяльності МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, засобами отримання інформації з питань, віднесених до їх компетенції, та містять такі складові елементи: приймання, реєстрація і первинний розгляд звернень громадян; вирішення звернень та надання відповідей авторам; контроль за станом роботи зі зверненнями; узагальнення та аналіз звернень громадян; використання результатів аналізу в практичній діяльності. Пунктом 1.6 Порядку №1177 визначено, що до звернень громадян відносять викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Під термінами "пропозиція", "заява", "скарга" слід розуміти: "пропозиція" (зауваження) - звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства; "заява" (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо; "скарга" - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об`єднань громадян, підприємств, посадових осіб. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту звернення ОСОБА_2 від 01.12.2016, поданого до Головного сервісного центру МВС, вбачається, що позивач просив провести перевірку порушень вимог чинного законодавства державними службовцями Регіонального сервісного центру МВС в Житомирської області щодо недотримання законів України, недотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки, неповагу до гідності людини, порушення прав і свобод людини та громадянина, недодержання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. При цьому, колегія суддів зазначає, що звернення позивача не відповідає жодному з термінів, поняття яких визначені ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та п.1.6 Порядку №1177. Також, визначаючись щодо відповідності змісту поданого позивачем звернення згідно встановлених ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та п.1.6 Порядку №1177 термінів пропозиції, заяви або скарги, колегія суддів зазначає, що звернення позивача містить пропозицію щодо проведення перевірки вимог чинного законодавства державними службовцями Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області щодо недотримання ними законів України, натомість будь-яких порушень прав чи інтересів ОСОБА_1 не вбачається. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що звернення позивача не відповідає вимогам, встановленим ст. 3,4 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутні порушення прав та інтересів позивача, а також неможливо встановити обставини та конкретні події, які стали підставою для відповідного звернення позивача. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність дій Головного сервісного центру МВС, за результатами розгляду звернення позивача шляхом направлення його за належністю до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки обставини, викладені у зверненні ОСОБА_1 стосувались іншої юридичної особи. В постанові від 22.04.2021 Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку наявному в матеріалах справи Положенню про Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, та не встановив належним чином до повноважень якого органу відноситься розгляд звернення позивача. Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи Положенню про Головний сервісний центр МВС, який затверджено наказом МВС України від 07.11.2015 №1393 (в редакції наказу МВС України від 30.09.2016 №1084) (а.с. 82-96), колегія суддів зазначає наступне. Згідно пп. 5 п. 5 встановлено, що Головний сервісний центр МВС з метою організації своєї діяльності веде прийом громадян та організовує розгляд звернень громадян з питань діяльності Регіонального сервісного центру МВС, виявляє та усуває причини, що спричиняють подання громадянами скарг. Водночас відповідно до п.п. 26) п. 4 Положення про Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1405 (у редакції наказу від 30 вересня 2016 року №1037), наявного в матеріалах справи, до основних завдань РСЦ МВС в Житомирській області віднесено прийом громадян і розгляд звернень з питань діяльності РСЦ МВС в Житомирській області та ТСЦ МВС, а також з інших питань, що належать до їх компетенції. Також, п.п.13) п. 10 Положення про Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області встановлено, що директор регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади держаної служби категорій «Б» і «В», та інших працівників регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. Оскільки зі змісту звернення позивача вбачається, що останній скаржився на посадових осіб (спеціаліста сектору інформаційної безпеки та довідкового забезпечення) та вказав на можливі порушення працівниками Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області положень Закону України "Про державну службу" щодо протиправності чи неправомірності дій у сфері надання сервісних послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вирішення вказаних питань належить до повноважень Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, направивши звернення ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України, у зв`язку з чим не допустив порушень прав, свобод та законних інтересів позивача. Крім того, в постанові від 22 квітня 2021 року Верховний Суд звернув увагу на невірне найменування відповідача в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, а саме зазначення "Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України" замість вірного - "Головного сервісного центру МВС". Вказана обставини щодо найменування відповідача врахована судом при розгляді справи з огляду на наявність в матеріалах справи Положення про Головний сервісний центр МВС, який затверджено наказом Міністерства внутрішній справ України 07.11.2015 №1393 (у редакції наказу МВС України від 30.09.2016 №1084). Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.