Постанова 4855 № 320/14183/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14183/20 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько канадська компанія «Атлас Агро» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько канадська компанія «Атлас Агро» (далі - Позивач, ТОВ «Атлас Агро») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2020 року №0002460402, №0002450402, №0002440402. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року позов задоволено повністю. Крім іншого, судом стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. за підготовку позову до суду. У березні 2021 року ТОВ «Атлас Агро» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ГУ ДПС у Київській області на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 200,00 грн. Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року частково задоволено заяву ТОВ «Атлас Агро» та стягнути на користь останнього з ГУ ДПС у Київській області додаткові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що розмір заявлених Позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), що є підставою для зменшення їх до 10 000,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що підготовка, написання та відправка відповіді на відзив і додаткових пояснень не є обов`язковими процесуальними діями, а відтак не є неминучими витратами, розмір яких до того ж завищений. Наголошує, що викладені у відзиві правова позиція відтворює доводи позовної заяви, а тому написання такого документу багато часу не потребувало. Підкреслює, що підготовки, написання та подання заяви у порядку ч. 7 ст. 139 КАС України та підготовка, написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення не є окремими процесуальними діями, спрямовані на досягнення одного результату, а відтак витрати у цій частині також є завищеними. Звертає увагу, що витрати на участь у судовому засіданні 09.03.2021 року, яке тривало не більше 20 хвилин, є безпідставно завищеними. Крім того, наголошує, що ГУ ДПС у Київській області не було належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а судом пропущено встановлений ч. 3 ст. 252 КАС України строк його ухвалення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.07.2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Атлас Агро» просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів наголошує на безпідставності доводів Апелянта про ненадання адвокатом книги обліку доходів і витрат, оскільки отримувачем коштів у межах цих правовідносин є адвокатське об`єднання, а не адвокат. Наголошує, що всі подані до суду першої інстанції документи передбачені процесуальним законом та пов`язані з розглядом цієї справи. Підкреслює, що Відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення з урахуванням положень абз. 2 ч. 3 ст. 126 КАС України. Зауважує, що порушення строків розгляду заяви не може бути підставою для скасування додаткового рішення. У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником Позивача були подані при зверненні до суду: договір про надання правової допомоги №7/20-N від 10.09.2020 року (далі - Договір); додаток №3 від 16.11.2020 року до договору про надання правової допомоги №7/20-N від 10.09.2020 року; платіжне доручення №4804508 від 19.11.2020 року про сплату витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.; акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2020 року. Крім того, на підтвердження додаткових витрат на професійну правничу допомогу, до заяви про ухвалення додаткового рішення представником Позивача були додані наступні докази: копія додатку №4 від 29.01.2021 року, платіжне доручення №4804531 від 01.02.2021 року на суму 8000 грн., акт приймання-передачі від 10.02.2021 року; копія додатку №5 від 01.03.2021 року; платіжне доручення №4804540 від 15.03.2021 року; акт приймання-передачі від 10.03.2021 року; копія додатку №6 від 09.03.2021 року; платіжне доручення №4804539 від 15.03.2021 року на суму 6200 грн.; акт приймання-передачі від 11.03.2021 року. Згідно п. 4.1 Договору вартість допомоги та/або юридичних послуг, що надаються адвокатським об`єднанням клієнту на умовах цього договору та підлягає оплаті клієнтом на користь адвокатського об`єднання, відображається у відповідних додатках до цього договору, що є невід`ємною частиною. Із змісту додатку №3 від 16.11.2020 року до Договору вбачається, що сторони погодили, що адвокатським об`єднанням за дорученням клієнта буде надана наступна правова допомога та/або юридичні послуги - підготовка, написання та відправка позову до суду, вартістю 6000 грн. Саме така сума витрат на правову допомогу була стягнута з Відповідача рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 року. Згідно додатку №4 від 29.01.2021 року, додатку №5 від 01.03.2021 року, додатку №6 від 09.03.2021 року до договору №7/20-N від 10.03.2020 року, вбачається, що сторони погодили та відповідно адвокатським об`єднанням була надана наступна правова допомога та/або юридичні послуги на загальну суму 18 200,00 грн., яка включає в себе: - підготовку, написання та відправку відповіді на відзив у справі вартістю 6000 грн.; - участь у судовому засіданні 02.02.2021 року вартістю 2000 грн.; - підготовку, написання та відправку додаткових пояснень у справі вартістю 2000 грн.; - участь у судовому засіданні 02.03.2021 року вартістю 2000 грн.; - підготовку, написання та подання клопотання про долучення додаткових доказів у справі вартістю 1000 грн.; - підготовку, написання та подання заяви в порядку ч.7 ст. 139 КАС України щодо подання доказів по судовим витратам протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення у справі вартістю 800 грн.; - підготовку, написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат вартістю 2400 грн.; - участь у судовому засіданні 09.03.2021 року вартістю 2000 грн. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 132, 134, 139, 252 КАС України, ст. ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), а також врахувавши правові позиції Верховного Суду з цього питання, прийшов до висновку про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, оскільки хоча їх понесення Позивачем саме у межах розгляду даної справи підтверджується матеріалами справи, однак з урахуванням принципу співмірності та пропорційності розмір витрат, які підлягають присудженню, повинен бути зменшений. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17. Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а. Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Надаючи оцінку обґрунтованості витрат на правничу допомогу в частині підготовки, написання і відправки відповіді на відзив, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що розділ ІІ та розділ IV останньої повністю відтворює зміст позовної заяви, а відтак витрачання на нього 7,5 годин (стільки ж, скільки витрачено адвокатом на підготовку позовної заяви) є об`єктивно завищеним та не відповідає складності питання. Також не узгоджується з вимогами обґрунтованості витрати із підготовки, написання та подання клопотання про долучення додаткових доказів і заяви у порядку ч. 7 ст. 139 КАС України, адже вони зводяться до цитування процесуальних норм та опису документів, які надаються, та наданих послуг на правничу допомогу, відтак витрачання на кожен з таких процесуальних документів 1 год. 15 хв. і 1 год. є завищеними та не потребували такої кількості часу з огляду на нескладність відповідних дій. З аналогічних підстав завищеними є витрати часу (3 години) та відповідно витрати на підготовку, написання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, адже у ній міститься цитування норм КАС України, що регламентують відповідні питання, а також наведено перелік наданих послуг. У свою чергу, з приводу обґрунтованості витрат з участі у судових засіданнях, підготовки, написання та відправки додаткових пояснень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони є такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи, фіксована вартість участі адвоката в одному судовому засіданні (2 000,00 грн.) підтверджується документально, а написання додаткових пояснень було зумовлено необхідністю їх подання до суду на вимогу останнього. За таких обставин та з урахуванням наведених вище мотивів колегія суддів вважає, що з огляду на критерії обґрунтованості, співмірності, зв`язку із справою та пропорційності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області на користь ТОВ «Атлас Агро» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. Посилання Апелянта на обов`язковість надання адвокатом Книги обліку доходів та витрат в якості підтвердження обґрунтованості і розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів оцінює критично, що оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі, а облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору. Крім того, правнича допомога у цій справі надавалася адвокатським об`єднанням, а не адвокатом, що здійснює свою діяльність індивідуально. Щодо твердження Відповідача про пропуск судом строку ухвалення додаткового судового рішення, а також порушення порядку повідомлення ГУ ДПС у Київській області про дату, час та місце судового розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Матеріали справи свідчать, що повістка про виклик у судове засідання на 05.04.2021 року з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення була направлена на електронну адресу ГУ ДПС у Київській області 01.04.2021 року та отримана останнім у цей же день (т. 2 а.с. 25-27). У свою чергу, матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення були отримані Відповідачем 18.03.2021 року, що, на переконання судової колегії, давало змогу останньому викласти свої заперечення на неї та подати клопотання про зменшення витрат. До того ж, матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у Київській області 05.04.2021 року до суду першої інстанції направляло клопотання про відкладення розгляду справи, які були обґрунтовані не посиланням на несвоєчасне отримання повістки, а посиленням карантинних обмежень. У розрізі наведеного, погоджуючись, що повістку про виклик у судове засіданні 05.04.2021 року Відповідачем отримано менш ніж за п`ять днів до його проведення, а питання про ухвалення додаткового рішення розглянути з порушенням встановленого десятиденного строку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Разом з тим, ухвалення 05.04.2021 року додаткового рішення з питань розподілу судових витрат не можна ототожнювати з розглядом справи, який завершився ухваленням рішення 09.03.2021 року. При цьому, як вбачається із наведених вище мотивів, прийняття судом першої інстанції без дотримання вимог ч. 3 ст. 252 КАС України щодо строків розгляду заяви і порядку повідомлення про судове засіданні учасників справи не зумовило неправильне вирішення питання, а відтак не може вважатися обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 07» лютого 2021 року.