Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18887/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18887/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, суддя Костенко Д.А., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "НКФ СЕРВІС" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- У С Т А Н О В И Л А: Приватне акціонерне товариство "НКФ СЕРВІС" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Офісу ВПП, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 1623000 грн. на підставі заяви позивача від 09.09.2019 №0909/2019; - стягнути з Державного бюджету через ГУ ДКСУ у Львівській області на користь позивача суму надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 1623000 грн. Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. 16 грудня 2020 року Приватне акціонерне товариство "НКФ СЕРВІС" звернулось до суду з заявою про відшкодування з Офісу великих платників податків ДПС на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 77 014,00 грн. Додатковим рішенням Окружним адміністративним судом міста Києва від 29 січня 2021 року стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "НКФ СЕРВІС" з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС судовий збір у сумі 21131,00 грн (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня 00 коп) та стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "НКФ СЕРВІС" з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС витрати на професійну правничу допомогу у сумі 39250 грн (тридцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 коп). Не погодившись із додатковим судовим рішенням Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю. 05 липня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та про заміну відповідача Офісу великих платників податків його правонаступником - Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Щодо клопотання про участь у судовомову засіданні в режим відеоконференції , то колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки Західним міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків не дотримано вимоги ч. 2 ст. 195 КАС України у відповідно до якої, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Щодо клопотання про заміну відповідача Офісу великих платників податків його правонаступником - Західнеим міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 територіальні органи Державної податкової служби як юридичні особи публічного права було ліквідовано, їх права та обов`язки перейшли до Державної податкової служби та її територіальних органів у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 утворено територіальні органи Державної податкової служби як її відокремлені підрозділи, зокрема, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які з 01 січня 2021 року розпочали здійснення повноважень та функцій територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються. На базі ліквідованого Офісу великих платників податків ДПС та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, зокрема Північне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, яке створено 30.09.2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321. Наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 643 затверджено Положення про Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Згідно п. 1 вказаного Положення, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Міжрегіональне управління забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження. Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності. З урахуванням вищевказаних положень нормативно-правових актів Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків розпочато виконання функцій і повноважень Офісу великих платників податків ДПС, що припиняється. Згідно з статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Офіс великих платників податків ДПС на його правонаступника - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, становлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія судідв вважає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як убачається із матеріалів справи на підтвердження витрат понесених Приватним акціонерни товариством "НКФ СЕРВІС" на професійну правничу допомогу надано наступні документи: договір про надання правової (правничої) допомоги №2-1/46-2019 від 07.06.2019; договір про надання правової допомоги №2-1/1-2020 від 08.01.2020 з додатковою угодою № 1, укладеного між Приватнеим акціонерни товариством "НКФ СЕРВІС" та АО «КМ Партнери»; акти про надання послуг від 04.11.2019, від 30.04.2020, від 11.12.2020, у яких деталізовано надану правничу допомогу, в тому числі щодо представництва інтересів довірителя в Окружному адміністративному суді міста Києва по судовій справі №640/18887/19; рахунки-фактури від 01.11.2019 №133, від 30.04.2020 №45, від 11.12.2020 №116; банківські виписки від 23.01.2020, від 04.05.2020, від 11.12.2020 на підтвердження отримання коштів АО «КМ Партнери»; ордер №КВ №370796; ордер КВ №761435. КВ №761424; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; посвідчення адвоката; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та посвідчення помічника адвоката на підтвердження статусу адвокатів та помічника адвоката, залучених до надання послуг. Колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних документів послуги щодо надання правової допомоги надавали адвокат Козленко М.С., Щербина А.І. як адвокат та як помічник адвоката А.І. Щербина (до 09.10.2020 року). Згідно з п. 5.3. ст 5 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-1/46-2019 індивідуальна погодинна ставки Козленка М.С. становила - 5100,00 грн, помічника адвоката - 660,00 до 3 330,00 грн. Відповідно до п.5.3. ст. 5 Договору про надання правової (правничої) допомоги №2-1/1-2020 від 08.01.2020, з урахуванням змін за Додатковою угодою №1, індивідуальні погодинні становили: індивідуальна погодинна ставки Козленка М.С. становила - 5100,00 грн, Щербини А.І. - 2200,00 грн, помічника адвоката - 660,00 до 1 540,00 грн. Відповідно до актів про надання послуг Приватному акціонерному товариству "НКФ СЕРВІС" була надана правнича допомога щодо підготовки позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною, стягнення із Державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченого податку на прибуток підприємства, підготовки заперечення проти клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про заміну сторони, підготовки пояснень щодо практики Верховного Суду, підготовки клопотання про долучення судової практики на підтвердження належності обраного позивачем способу захисту, підготовки клопотання про долучення документа - листа позивача, підготовки пояснень щодо відсутності підстав для заміни Офісу великих платників податків ДПС, підготовки клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо відсутності у позивача податкового боргу, участьі судових засіданнях 22.10.2020, 19.11.2020, 10.12.2020 у справі №640/18887/19. Таким чином, вищезазначеними документами, копії, яких долучено до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, підтверджується понесення Приватним акціонерним товариством "НКФ СЕРВІС" витрат на професійну правничу допомогу та право на її стягнення з Офісу великих платників податків ДПС. Щодо стягнутої судом першої інстанції суми правничої допомоги у розмірі 39250,00 грн, то колегія суддів погоджується з даним розміром та вважає, що така сума, виходячи з матеріалів справи, є справедливою і співрозмірною як до ціни позову, так і до затрат робочого часу, об`єму самої справи, кількості судових засідань, які відбулися у справі, складності справи. Окрім того, колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, а також виходить з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Як вірно зазначено судом першої інстанції, витрати на підготовку: заперечень проти клопотання відповідача 2 про заміну сторони у розмірі 11300 грн, пояснень щодо практики Верховного Суду у розмірі 7590 грн, клопотання про долучення судової практики та повідомлення про зміну банківських реквізитів для зарахування надміру сплачених зобов`язань у розмірі 2550 грн (21440 грн), не підлягають стягненню з Офісу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, оскільки не відповідають критерію необхідності та не були неминучими. Окрім того, витрати на допомогу помічника адвоката з підготовки і подання позовної заяви в обсязі 10,6 год вартістю 16324 грн з урахуванням витрат адвоката в обсязі 5 год вартістю 25500 грн також є очевидно неспівмірними із складністю справи, незначною кількістю фактичних обставин і доказів, відповідністю спірних правовідносин сталій судовій практиці. Суд першої інстанції дійшов вірного обґрунтованого висновку, що витрати вартістю 25500 грн є співмірними з предметом справи та її складністю. Витрати на участь у судових засіданнях і витрати на підготовку процесуальних документів у загальному розмірі 13750,00 грн такоє є пов`язаними з розглядом справи та співмірними з наданими представниками позивача послугами представництва у суді. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою та пропорційною буде сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39250,00 грн. Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції в частині суми, яка стягнута судом в якості витрат на професійну правничу допомогу, а також в частині правових підстав для відшкодування таких витрат. Окрім того, колегія суддів враховує доводи податкового про те, що вказана позивачем сума судових витрат у розмірі 77 014,00 грн є неспівмірною з ціною позову, та тим обсягом справи, який сформовано у даній справі, а також не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи відповідача не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки суд першої інтанції прийняв законне рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 39250,00 грн з урахуванням встановлених доказів та із застосуванням принципу співмірності. Щодо стягнення на користь Приватного акціонерного товариства "НКФ СЕРВІС" з бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС судового збіру у сумі 21131,00 грн за подання адміністративного позову, що підтверджуються платіжним дорученням №300 від 27 вересня 2019 року, то рішення суду першої інстанції в цій частині також є вірним. Окрім того, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено доводів та міркувань щодо протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині. За таких обставин, з огляду на вищевикладені доводи та встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 06 липня 2021 року.