Постанова 4855 № 580/2634/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2634/20 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" до Запорізької обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА : У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якій просить: - визнати протиправним і скасувати розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 90-д "Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 0164; - визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області щодо надання відмови у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" згідно заяв до Запорізької ОДА від 09 грудня 2019 року № 1013/02.1-24 (опис ЦНАП 206_1028_2019) та відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 1064; - зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію прийняти рішення про видачу товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до заяви 18 лютого 2020 року № 0164 та здійснити подальше оформлення такого дозволу у порядку та строки, визначені відповідно до вимог чинного законодавства України. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправним і скасовано розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 90-д. - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області щодо не прийняття рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" згідно заяв до Запорізької ОДА від 09 грудня 2019 року № 1013/02.1-24 (опис ЦНАП 206_1028_2019) та відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 1064. - зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийняти рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" згідно заяв до Запорізької ОДА від 09 грудня 2019 року № 1013/02.1-24 (опис ЦНАП 206_1028_2019) та відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 1064 з урахуванням висновків суду. - зобов`язано Запорізьку обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву 18 лютого 2020 року № 0164 та прийняти рішення щодо видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області та з урахуванням висновку суду. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відносно підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру застосовується для дозвільних органів уповноважених видавати відповідні документи. При цьому наголошує, що Головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області дозволу чи відмови у видачі дозволу в розумінні Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» не видає. Наголошує, що відповідачем винесено одне із рішень, передбачених п. 6 Порядку №

302. Зауважує, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо стягнення судового збору. У наданих до суду письмових поясненнях Запорізька обласна державна адміністрація зауважує на тому, що обов`язковою умовою для видачі дозволу на викиди є, зокрема рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області відмовилось видавати рішення щодо можливості отримання дозволу в наслідок незгоди громадян з видачею самого дозволу. Наголосив, що в силу приписів ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами не передбаченими законами, не допускається. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Агрохімпродукт", як суб`єкт господарювання, код ЄДРПОУ 39106195, зареєстроване 19 лютого 2014 року, за основним видом діяльності "Оптова торгівля хімічними продуктами". Згідно витягу з ДРРПНМ від 20 вересня 2019 року за № 181879595 за ТОВ "Агрохімпродукт" - 20 вересня 2019 року зареєстровано право власності на цілісний майнового комплекс Куйбишевської нафтобази, що розташований в Запорізькій області, Більмацькому районі, смт. Комиш-Зоря, вул. Новоселівка, 2Д. (рішенням виконкому Комиш-Зорянської селищної ради від 27 лютого 2020 року № 14, присвоєно адресу: вул. Новоселівка, 2-д). ТОВ "Агрохімпродукт" розроблений та затверджений звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за адресою: Запорізька область, Більмацький район, смт. Комиш-Зоря, вул. Новоселівка, 2Д, який зареєстрований Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької ОДА 21 листопада 2019 року за № 2322755400-64. Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2019 року згідно протоколу загальних зборів громадян № 1 про наміри діяльності ТОВ «Агрохімпродукт» на території смт. Комиш-Зоря - 259 осіб з 259 осіб проти функціонування на території селища складу мінеральних добрив. 06 листопада 2019 згідно протоколу публічного обговорення намірів ТОВ «Агрохімпродукт» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел з жителями смт. Комиш-Зоря - 189 осіб з 190 осіб проти надання дозволу. Суд звернув увагу, що жителі смт. Комиш-Зоря згідно протоколу не висловили обгрунтованих заперечень щодо неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин, а просто заперечували на здійснення діяльності позивача в населеному пункті. При цьому, 13 грудня 2019, 28 лютого 2020 року на звернення позивача Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області листами № вих.-04-11-14/7796 та № вих-06-13-11/1238 відповідно повідомлено про неможливість надання рішення щодо видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Агрохімпродукт» до прийняття мешканцями смт. Комиш-Зоря позитивного рішення з зазначеного питання. Поряд з викладеним суд встановив, що 03 лютого 2020 року листом № 08-39/0271 «Про розгляд пакету документів для видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» Запорізькою обласною державною адміністрацією позивача повідомлено про відмову у видачі дозволу та повернуто документи на доопрацювання у зв`язку з відсутністю рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Рішення про відмову оформлене розпорядженням Запорізької ОДА від 27 січня 2020 року № 33-д «Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Агрохімпродукт» відповідно до заяви від 09 грудня 2019 № 1013/02.1-24». 17 лютого 2020 року за № 17/02-Е1/2020 року представником позивача ПП «ЦОЙС», повторно подано документи до Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької ОДА із відповідним обгрунтуванням щодо недоліків, викладених у попередній відмові від 03 лютого 2020 року. За результатами повторного розгляду відповідного пакету документів листом від 15 травня 2020 року № 08-39/1239 «Про розгляд пакету документів для видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» позивача повідомлено про відмову у видачі дозволу через відсутність висновку ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області щодо можливості/неможливості його видачі. 30 квітня 2020 року № 90-д Запорізькою ОДА «Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Агрохімпродукт» відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 0164». На підставі встановлених вище обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що для повного захисту прав позивача є необхідність зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву 18 лютого 2020 року № 0164 та прийняти рішення щодо видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 5 ст. 11 Закону № 2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, допускаються у виняткових випадках лише з дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а до другої або третьої групи, - обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.( ст. 14 Закону № 2707-XII). Згідно листа від 26.03.2020 року № 22/785 Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» умови проведення технологічних операцій з мінеральними добривами різних типів на складі позивача, в цілому карбамідно-аміачну суміш (КАС) слід віднести до IY типу міндобрив як таку, що містить різні типи субстанцій, що необхідно врахувати при встановленні розмірів санітарно захисної зони за переважаючим типом, як для добрив IY типу, з урахуванням кількісного та якісного складу мінеральних добрив. При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, згідно звіту ТОВ "Агрохімпродукт" по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за адресою: Запорізька область, Більмацький район, смт. Комиш-Зоря, вул. Новоселівка, 2Д та листа Департаменту екології та природніх ресурсів Запорізької ОДА 20 листопада 2019 за № 1868/02.1-22/04.1 добрива які будить зберігаться на складі відносяться до другої або третьої групи небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 2 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24 лютого 2020 року № 151, головне управління у сфері державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства реалізує державну політику дотриманням регламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин. Закон, який визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів є Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 № 2806-IV. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2806-IV, дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону № 2806-IV передбачено, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 5 ст. 4-1 Закону № 2707-XII встановлено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. У разі усунення суб`єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб`єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови). Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, визначено Порядком проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 №

302. Відповідно до вказаного Порядку, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (надалі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини бо їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Згідно з п. 3 Порядку № 302, дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п`ять років суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держпродспоживслужби. Таким чином, обов`язковою умовою видачі дозволу на викиди є, зокрема, рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу. Водночас відсутність такого рішення унеможливлює видачу суб`єкту господарювання дозволу на викиди. Згідно п. 4 Порядку № 302, для отримання дозволу суб`єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства. Суб`єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Міндовкілля надає право на розроблення цих документів. Згідно п. 5 Порядку № 302, суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи подає - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Міндовкіллям Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян. Суд зазначає, що позивачем виконано даний обов`язок, а саме в газеті «Рідний край» № 73 від 26 вересня 2019 року на сторінці 3 надруковано повідомлення щодо намірів ТОВ «Агрохімпродукт» отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин, з яких основними забруднюючими речовинами є аміак. Згідно публічних обговорень громадськості, жителі селища де знаходиться об`єкт забруднення заперечують щодо розміщення даного об`єкта, однак жодних конструктивних зауважень ними не подано, що підтверджується протоколами громадських обговорень. Пунктом 6 Порядку № 302 передбачено, що Держпродспоживслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Міндовкіллю та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень. Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб`єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл. Органи, які видавали дозвіл, аналізують зауваження та у разі необхідності пропонує суб`єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.(п. 7 Порядку № 302). При цьому, доводи апелянта про те, що останнім приймалися відповідні рішення у формі листів від 13 грудня 2019 року за вих. № 01-11-14/7796 та від 28 лютого 2020 року за вих. № 06-13-11-/1238 про неможливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Агрохімпродукт», колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне. Згідно Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24 лютого 2020 року № 151, Головне управління Держпродспоживслужби у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2013 року за № 742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на викиди забруднюючих речовин, у межах повноважень територіального органу Держпродспоживслужби цей орган має видавати відповідний наказ, оскільки у формі листа подається тільки відповідь на звернення громадян. У межах заявленого спору позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно сформував і направив відповідь на таку заяву позивача у формі листа. Зазначений висновок узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 824/138/18-а, від 28 травня 2020 року у справі № 813/1949/16, від 14 серпня 2020 року у справі № 815/6699/17. Отже, рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держпродспоживслужби, висновком про погодження/неможливості погодження. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на заяви заявника. Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області листом повідомлено про неможливість видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" не прийнявши відповідного рішення у формі наказу. Відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про можливість або неможливість видачі позивачу відповідного дозволу, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, тобто має місце протиправна бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 29 жовтня 2019 у справі № 0640/3541/18, від 04 травня 2020 року у справі № 813/2061/17, від 28 травня 2020 року у справі № 813/1949/16, від 21 квітня 2021 року у справі № 802/943/17-а. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні правові підстави для визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області у не прийнятті рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" згідно заяв до Запорізької ОДА від 09 грудня 2019 року № 1013/02.1-24 (опис ЦНАП 206_1028_2019) та відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 1064 та зобов`язання Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийняти рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" згідно заяв до Запорізької ОДА від 09 грудня 2019 року № 1013/02.1-24 (опис ЦНАП 206_1028_2019) та відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 1064. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо визнання протиправним і скасування розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 90-д "Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 0164 та зобов`язання Запорізької обласної державної адміністрації прийняти рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до заяви 18 лютого 2020 року № 0164, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Так, механізм отримання дозволу складається з таких етапів: 1) суб`єкт господарювання подає документи на отримання дозволу на викиди в дозвільний центр; 2) дозвільний центр направляє документи на отримання дозволу на викиди в Головне управління Держпродспоживслужби; 3) Головне управління Держпродспоживслужби протягом 15 календарних днів розглядає отримані документи та приймає рішення щодо можливості/неможливості отримання дозволу; 4) Головне управління Держпродспоживслужби повертає документи дозвільному центру; 5) дозвільний центр направляє документи на отримання дозволу на викиди разом із рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації; 6) Управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації розглядає отримані документи протягом 30 календарних днів, розглядає заяву та документи на отримання дозволу; 7) у разі відсутності зауважень Управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб`єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання. Таким чином, обов`язковою умовою видачі дозволу на викиди є, зокрема, рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання такого дозволу. Водночас відсутність такого рішення унеможливлює видачу суб`єкту господарювання дозволу на викиди. Колегія суддів наголошує, що оскільки розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 90-д "Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 0164 прийняте без рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання/неотримання такого дозволу, останнє прийняте в порушення вимог Порядку № 302 та Закону № 2707-XII, а тому підлягає скасуванню. У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що суд не вправі зобов`язувати Запорізьку обласну державну адміністрацію прийняти рішення про видачу товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до заяви 18 лютого 2020 року № 0164 та здійснити подальше оформлення такого дозволу у порядку та строки, визначені відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки такке рішення приймається з урахуванням рішення Держпродспоживслужби, яке відсутнє. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що для повного захисту прав позивача є необхідність зобов`язати Запорізьку обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву 18 лютого 2020 року № 0164 та прийняти рішення щодо видачі товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Надаючи правову оцінку доводам апелянта про те, що прийняття рішення про видачу дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами належить до дискреційних повноважень органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі та виклав окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05). Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Колегія суддів вважає, що обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у даній справі не надається оцінка наявності або відсутності правових підстав для видачі ТОВ «Агрохімпродукт» дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Так, судовою колегією встановлено допущенні відповідачами порушення порядку розгляду питання щодо надання відповідного дозволу, а саме - відсутність належним чином оформленого наказу ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області про можливість або неможливість видачі позивачу дозволу, розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 30 квітня 2020 року № 90-д "Про відмову у видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Агрохімпродукт" відповідно до заяви від 18 лютого 2020 року № 0164 прийняте без рішення Головного управління Держпродспоживслужби щодо можливості отримання/неотримання такого дозволу. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про правильність висновків суду першої інстанції необхідність зобов`язання відповідачів прийняти рішення саме щодо можливості/неможливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а не про видачу такого дозволу, що у свою чергу жодним чином не може свідчити про втручання у дискреційні повноваження контролюючих органів. Крім іншого, суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" суму судового збору у розмірі 4204 грн. 00 коп. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За правилами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. Прийняти у вказаній частині нове рішення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40311343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" (код ЄДРПОУ 39106195) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпродукт" (код ЄДРПОУ 39106195) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складено «05» липня 2021 року.