Постанова 4873 № 910/3663/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2021 р. Справа№ 910/3663/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Зубець Л.П. Пашкіної С.А. за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 30.06.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020, повний текст рішення складено та підписано 08.12.2020 у справі № 910/3663/20 (суддя Балац С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" до

1. Міністерства юстиції України,

2. Державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Петрик Анастасії Віталіївни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Київської філії комунального підприємства "РЕЄСТРАЦІЯ НЕРУХОМОСТІ" Ткаченко Антона Сергійовича про скасування наказу, реєстраційних дій та відновлення реєстраційної дії, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИСТРИБ`ЮШН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1) та державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "ЦЕНТР ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ" Петрик Анастасії Віталіївни (далі - відповідач-2) про: - визнання протиправним та скасування наказу відповідача-1 від 13.07.2018 № 2352/5 "Про скасування реєстраційної дії в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій"; - відновлення реєстраційної дії в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 14.06.2018 № 10681050031022466 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Київської філії КП "Реєстрація нерухомості" Ткаченком А.С. щодо позивача; - визнання протиправною та скасувати реєстраційну дію у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 16.07.2018 № 10689980036022466 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведену головним спеціалістом відповідача-1 Михайленко К.В. щодо позивача; - визнання протиправною та скасувати реєстраційну дію у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 17.07.2018 № 10683330037022466 "Актуалізація реєстраційної дії", проведену державним реєстратором Київської філії КП "Центр державної реєстрації" Петрик А.В. щодо позивача. Позов мотивовано тим, що спірні рішення прийняті відповідачами з порушенням Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а відтак підлягають скасуванню. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3663/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник у доводах апеляційної скарги зазначив про наступне: додані представником Мюллер Ю.А. до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, відтак не можуть розцінюватися, як належні та допустимі; рішення загальних зборів учасників позивача, оформлені протоколом від 14.06.2018 № 10 прийняті та підписані уповноваженими представниками учасників позивача; рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/9093/18 не встановлено незаконність чи недійсність рішень, прийнятих на загальних зборах учасників позивача 14.06.2018; оспорюваний наказ суперечить положенням п. 2 ч. 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; відповідачем-1 не подано до суду доказів того, що державним реєстратором Ткаченком А.С. при проведенні оспорюваної реєстраційної дії не встановлено наявність або відсутність персональних санкцій; на розгляд скарги комісією були запрошені не всі заінтересовані особи позивача; подальші реєстраційні дії державних реєстраторів Михайленко К.В. та Петрик А.В. вчинені на підставі протиправного (оспорюваного наказу) та підлягають скасуванню. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3663/20, справу призначено до розгляду на 01.03.2021. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.03.2021 розгляд справи №910/3663/20 відкладено на 23.03.2021. Розпорядженням В.о. керівника апарату від 22.03.2021 №09.1-08/1124/21 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею, на лікарняному, справу №912/3663/20 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 для розгляду справи № 910/3663/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Іоннікової І.А., Скрипки І.М. 23.03.2021 колегією суддів у складі суддів: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді Іоннікова І.А., Скрипка І.М. заявлено самовідвід у розгляді справи №910/3663/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Тищенко А.І., суддів Іоннікової І.А., Скрипки І.М. про самовідвід від розгляду справи №910/3663/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 задоволено. Матеріали справи № 910/3663/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021, справу №910/3663/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3663/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Попікова О.В. Повідомлено учасників апеляційного провадження про призначення справи до розгляду на 24.05.2021 на 14:20 год. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті. В подальшому, ухвалами від 24.05.2021, від 14.06.2021 розгляд справи було відкладено, зокрема до 30.06.2021. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2574/21 від 29.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. та судді Попікової О.В., які входять до складу колегії суддів, у відпцстці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3663/20. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Зубець Л.П., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ФІЛЬМ ДИТСРИБ`ЮШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3663/20 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Пашкіна С.А. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 30.06.2021 о 15:00 год. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Міністерство юстиції України у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Відповідач-1 зазначив, що до скарги додані належним чином засвідчені копії документів, засвідчення яких здійснено фізичною особою; відповідач-1 не наділений повноваженнями суду вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів; підписання рішення головою і секретарем можливо лише у разі надання таких повноважень учасниками загальних зборів; державним реєстратором Ткаченко А.С. не встановлено наявність/відсутність персональних санкцій; позивач не є ні новоствореною ні припиненою юридичною особою, тому положення п. 2 ч. 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в даному випадку не застосовується; оголошення на офіційному сайті відповідача-1 є належним повідомленням про розгляд скарги; виправлення помилок, на які посилається позивач проводяться в іншому розділі Інструкції реєстратора з використання комп`ютерної програми "Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Явка представників сторін. В судове засідання від 30.06.2021 з`явився представник позивача. Відповідачі та третя особа в судове засідання від 30.06.2021 не з`явилася. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Крім того, 30.06.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване зайнятістю представника у іншому судовому засіданні. Колегія суддів, дійшла висновку відмовити у задоволенні цього клопотання, названі причини відкладення визнано неповажними. Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Беручи до уваги тривалий строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, а також те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, і учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи. Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Мюллер Ю.А. звернулась до відповідача-1 зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, якою просила провести перевірку правомірності дій державний реєстратор Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Ткаченка А.С.; визнати незаконною (протиправною) та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Ткаченка А.С. від 14.06.2018 №10681050031022466 про зміну місцезнаходження, зміну статутного капіталу, інші зміни, зміну складу або інформації про засновників, зокрема виключення зі складу учасників позивача. В якості додатків до зазначеної скарги заявником додано: довіреність представника, паспорт заявника, витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 16.06.2018 та від 13.06.2018; протокол від 14.06.2018 №10 та статут позивача. За наслідками розгляду вказаної скарги від 21.06.2018 відповідачем-1 прийнято наказ від 13.07.2018 № 2352/5 "Про скасування реєстраційної дії у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій", яким: - скасовано реєстраційну дії у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій від 14.06.2018 № 10681050031022466 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведену державним реєстратором Київської філії КП "Реєстрація нерухомості" Ткаченком А.С. щодо позивача; - тимчасово заблоковано доступ до ЄДР державному реєстратору Київської філії КП "Реєстрація нерухомості" Ткаченку А.С. строком на два місяці (далі - оспорюваний наказ). Підставою для прийняття оспорюваного наказу став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.07.2018 за результатами розгляду скарги Мюллер Ю.А. від 21.06.2018. В подальшому, на виконання оскаржуваного наказу 16.07.2018 головним спеціалістом відповідача-1 Михайленко К.В. вчинено реєстраційну дію у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій № 10689980036022466 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведену щодо позивача та 17.07.2018 державним реєстратором Київської філії КП "Центр державної реєстрації" Петрик А.В. вчинено реєстраційну дію у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій № 10683330037022466 "Актуалізація реєстраційної дії", проведену щодо позивача. Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилався на допущенні порушення відповідачем - 1 при розгляді скарги, що призвело до неправомірного скасування наказу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частинах 1 та 4 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав передбачений ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (надалі - Порядок № 1128). Стосовно доводів скаржника про помилковість висновків суду та неправильне застосування п. 1 ч. 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з посиланням на те, що подані представником Мюллер Ю.А. до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, відтак не можуть розцінюватися, як належні та допустимі, суд зазначає наступне. Так, приписами частини 5 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника; 3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру; 4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку. Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 34 Закону, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті. У період виникнення спірних правовідносин пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 р., передбачалось, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу. Таким чином, виходячи з буквального тлумачення частини 5 статті 34 Закону копії документів, що подаються разом зі скаргою на дії державного реєстратора, мають бути засвідченим в порядку, що установлений певним нормативним актом. Як з`ясовано судом, до скарги було додано документи на п`ятдесяти аркушах, які прошиті, скріплені підписом ОСОБА_4 , з відміткою "згідно з оригіналом" та датою. Положення Закону передбачають засвідчення в установленому порядку копій документів, однак, діючий порядок (ДСТУ 4163-2003) поширюється виключно на органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та їх об`єднання всіх форм власності. Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, законами України, а також іншими нормативно-правовими актами не встановлено порядку засвідчення копій документів фізичними особами. Звідси вбачається, чинними на дату подання гр. Мюллер Ю.А. скарги нормативно-правовими актами не було встановлено порядку засвідчення копій документів фізичними особами, а порядок, який встановлює обов`язок скаржника засвідчувати копії документів (ДСТУ 4163-2003) на фізичних осіб не поширюється. За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про відхилення означених аргументів позивача, як такі що не слугують підставою для задоволення позову у цій справі. Аргументи апеляційної скарги про помилковість висновку суду в частині застосування положень ст. 15 Закону колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані. З цього приводу суд зазначає, що положеннями пункту 6 частини 1 статті 15 Закону, зокрема, визначено, що рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Отже, як свідчать матеріали справи та не спростовано позивачем, всупереч означеним положенням Закону, рішенням загальних зборів учасників позивача, оформлених протоколом від 14.06.2018 №10, рішення про уповноваження голови та секретаря на підписання такого протоколу не приймалось. Доводи позивача про те, що рішення були прийнятті та підписані повноважними представниками учасників позивача, що оформлено відповідним протоколом є помилковими та такими що не спростовують зазначених висновків суду, позаяк підписання рішення головою та секретарем можливо лише у разі надання відповідних повноважень останнім учасниками загальних зборів, про що зазначається в самому рішенні. Тобто, мова йдеться про те, що відповідно до протоколу від 14.06.2018 №10 не приймалось рішення про надання повноважень голові та секретарю на підписання рішення. Щодо посилань позивача на невірне застосування судом статті 4 Закону України «Про санкції». Предметом розгляду спору у справі № 910/9093/18 було саме рішення загальних зборів учасників позивача, оформлених протоколом від 14.06.2018 № 10, а вимога про скасування реєстраційної дії № 10681050031022466 була похідною вимогою, тобто при вирішенні такого спору дії державного реєстратора досліджені не були. Приписами пункту 16 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" встановлено, що видами санкцій згідно з цим Законом є: заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність. Пунктом 14 розділу ІІ Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, зокрема, визначено, що у разі проведення державної реєстрації, пов`язаної зі збільшенням розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність, державний реєстратор обов`язково встановлює наявність/відсутність персональних санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", рішення про застосування яких прийняте Радою національної безпеки і оборони України та введено в дію указом Президента України. При цьому, реєстраційною дією державного реєстратора Ткаченко А.С. №10681050031022466 було змінено, зокрема, розмір статутного капіталу підприємства з 52 500,00 грн до 500 000,00 грн за рахунок додаткових внесків, в тому числі громадянина ФРН ОСОБА_5 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним реєстратором Ткаченко А.С. реєстраційна дія вчинена без дотримання вимог пункту 16 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" та пункту 14 розділу ІІ Порядку, оскільки не встановлено наявність/відсутність персональних санкцій відповідно до Закону України "Про санкції". Щодо тверджень скаржника про невідповідність наказу Міністерства юстиції України вимогам пункту 2 частини 8 статті 34 Закону. Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 34 Закону, міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи. Враховуючи те, що позивач не є ні новоствореною ні припиненою юридичною особою, приписи пункту 2 частини 8 статті 34 Закону в даному випадку застосовані бути не можуть. Аргументи скаржника в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, зводяться до власного тлумачення та трактування норм 34 Закону. З приводу доводів скаржника про те, що відповідач-1 належним чином не повідомив заінтересованих осіб позивача про розгляд скарги, суд з`ясував наступне. Положеннями пунктів 9 та 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції № 1128 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено: Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Використання прислівника "обов`язково" свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника, суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. З огляду на це, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням. Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа ДП "НАІС" від 28.12.2018 № 5584/06.3-11 на офіційному веб-сайті відповідача-1 було розміщено оголошення про розгляд скарги Мюллер Ю.А. , що є належним повідомленням заінтересованих осіб позивача про розгляд скарги в розумінні положень пунктів 9 та 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Оскільки розгляд скарги відбувся 09.07.2018, то таке повідомлення обґрунтовано визнано своєчасним, позаяк про час і місце розгляду скарги було розміщено оголошення 06.07.2018. Тобто відповідачем-1 дотримано вимоги пунктів 9-11 Порядку щодо повідомлення скаржників, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про час та місце розгляду скарги. Скаржником не подано доказів в спростування зазначеного, а саме лише твердження позивача про те, що оголошення було розміщено пізніше ніж за два дні, не може слугувати належним доказом. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що у розгляді скарги відповідачем-1 було порушено права заінтересованих осіб, які не були запрошені комісією. Суд зазначає, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорення шляхом самостійного звернення до суду. До того ж, виправлення помилок, на які посилається позивач в позовній заяві, які передбачені статтею 32 Закону проводяться в іншому розділі, а саме: дії над справою - виправлення помилок - коригування і застосовується у випадку виявлення арифметичних чи граматичних помилок. Аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції застосовано Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції № 1128, який станом на 13.07.2018 не набрав чинності, оскільки був затверджений постановою КМУ від 24.12.2019 №1150 не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, Порядок застосовано саме в редакції, що діяла на момент розгляду скарги (26.04.2018). Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу відповідача-1 від 13.07.2018 № 2352/5. Щодо суб`єктного складу даного спору суд вважає необхідним зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Мюллер Ю.А. оскаржила до Міністерства юстиції України реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження, зміну статутного капіталу, інші зміни, зміну складу або інформації про засновників, зокрема виключення її зі складу учасників ТОВ «Юкрейніан фільм Дистриб`юшн». Проте, з мотивів позову вбачається, про законність, на думку ТОВ «Юкрейніан фільм Дистриб`юшн», проведення оскаржуваних Мюллер Ю.А. реєстраційних дій, оскільки протокол Загальних зборів та Статут Товариства в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства та підписані правомочними особами. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №904/5857/17 (провадження № 12-96гс18), від 23 жовтня 2019 року у справі №819/2895/14-а(провадження № 11-1502апп18), а також від 13 листопада 2019 року у справі №826/2778/16 (провадження № 11-840апп19), а також у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №826/11360/18, якою закрито провадження у справі між тими ж сторонами і щодо предмету позову, що у даній справі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Таким чином, в корпоративному спорі, який відноситься до юрисдикції господарського суду, суб`єктний склад сторін має відповідати приписам пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, до участі у даному спорі має бути залучена особа, яка безпосередньо порушила, на думку позивача, корпоративне право останнього, а саме - гр. Мюллер Ю.А . Проте, позивачем в поданому до суду позові в якості відповідачів визначено саме Міністерство юстиції України та державного реєстратора. Колегія суддів вважає, що не залучення цієї особи до участі у справі не є підставою для скасування судового рішення. Суд враховує, що позивач не визначив цю особу учасником справи, позовної вимоги до останньої не пред`явив, що враховуючи принцип диспозитивності господарського судочинства є його правом. Відтак, розгляд справи здійснюється судом відповідно до ст. 14 ГПК України. Зміст та підстави позовних вимог свідчать про те, що на думку позивача, саме Міністерство юстиції України вчинило порушення закону, які вплинули на права позивача. Тому виходячи із змісту та підстав позову Міністерство юстиції України є належним відповідачем у цій справі, що також вбачається із численної практики Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду про правомірність наказу відповідача-1 не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З огляду на юридичний аналіз спірних правовідносин, здійснений апеляційним судом, інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/3663/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.07.2021. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді Л.П. Зубець С.А. Пашкіна