Постанова 4873 № 910/18290/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2021 р. Справа№ 910/18290/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І. Алданової С.О. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 (суддя - Комарова О.С.) за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про стягнення 178 800, 00 грн В С Т А Н О В И В: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" (надалі - відповідач) про стягнення 178 800, 00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар (нафтопродукти), а тому зобов`язаний провернути отриману попередню оплату. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 178 800, 00 грн передплати, 2 682, 00 грн судового збору та 5 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують не здійснення відповідачем як постачальником свого обов`язку щодо постачання товару на суму 178 800, 00 грн, у зв`язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідачем, в свою чергу, не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар. Водночас, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 500, 00 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано того, що укладений між сторонами договір не містить конкретних вказівок на цілу низку умов (перелік продукції, перелік робіт, структуру звітності), а виконати даний договір без додатків неможливо. Між сторонами не погоджено список товарних позицій та строки постачання. На думку скаржника, такий договір вважається неукладеним відповідно до законодавства України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданова С.О. Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано матеріали справи №910/18290/20 з Господарського суду міста Києва. 15.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18290/20 з Господарського суду міста Києва. У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" у визначений господарським процесуальним законодавством строк було неможливо. По виходу судді Алданової С.О. з лікарняного, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 4 023, 00 грн. 19.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено докази сплати судового збору за апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 у розмірі 4 023, 00 грн (платіжне доручення №91 від 08.04.2021). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18290/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 03.02.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ" (постачальник), було укладено договір №2470 про постачання нафтопродуктів (надалі - Договір). За умовами п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти (товар): бензин А-92, А- 95, дизельне паливо. Відповідно до п. 1.3 Договору, кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних. Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару (п. 3.1 Договору). Згідно з п. 3.4 Договору, на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє та відправляє покупцю рахунок- фактуру. Рахунок-фактура дійсний протягом 3 днів. Відповідно до п. 3.5 Договору, постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару. За змістом пунктів 4.2 - 4.5 Договору, оплата покупцем вартості товару, може здійснюватись на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної сплати вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару. У випадку погодження Сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки по договору здійснюються у безготівковій формі згідно рахунку-фактури Постачальника. Згідно з п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Додатковою угодою №1 від 03.02.2020 сторони вирішили змінити умови поставки товару, зокрема доповнити розділ 3 Договору пунктом 3.9 наступного змісту: "у разі 100% попередньої оплати покупцем товару, постачальник зобов`язується зарезервувати за покупцем відповідну кількість пального згідно рахунку БР000000199 та на підставі наданої у майбутньому покупцем заявки". В подальшому, додатковою угодою №1 від 05.05.2020 доповнено розділ 3 Договору пунктом 3.9 такого змісту: "у разі 100% попередньої оплати Покупцем Товару, Постачальник зобов`язується зарезервувати за Покупцем відповідну кількість пального згідно рахунку БР000001771 та на підставі наданої у майбутньому Покупцем заявки". Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ" виставлено позивачеві рахунок №БР 000001771 від 05.05.2020 на оплату "Палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0" у кількості 20 000 л. на суму 245 040, 00 грн, який того ж дня було оплачено згідно платіжного доручення №29. У подальшому, відповідно до умов Договору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ", направило Товариству з обмеженою відповідальністю "БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ" заявку №238 від 14.07.2020 про поставку передплаченого дизельного палива в кількості 20 000 літрів на загальну суму 245 040, 00 грн. 04.09.2020 позивачем було направлено претензію відповідачу про повернення коштів у розмірі 245 040, 00 грн, яку останній отримав 08.09.2020 (відповідні докази наявні в матеріалах справи). Після отримання претензії відповідачем було поставлено товар, відповідно до видаткової накладної №4957 від 17.09.2020 на суму 66 240, 00 грн. Як стверджує позивач, решта передплаченого товару поставлена не була, як і не були повернуті надмірно сплачені кошти, що і стало підставою для звернення до господарського суду. Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Як вірно встановив суд першої інстанції, правовідносини, що виникли між сторонами, характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається. За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України). Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували договірні правовідносини щодо постачання нафтопродуктів, а саме дизельного палива у кількості 20 000, 00 л. на суму 245 040, 00 грн згідно заявки №238 від 14.07.2020. На виконання вимог п. 3.9 Договору, 05.05.2020 позивач здійснив оплату по рахунку № БР000001771 на суму 245 040, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №29 від 05.05.2020, повністю виконавши свої зобов`язання згідно з умовами Договору, отже відповідач, з огляду на погоджені сторонами у п. 3.5 Договору терміни поставки, мав поставити передплачений, згідно заявки №238 від 14.07.2020 товар, у строк до 21.07.2020. В подальшому позивачем було направлено відповідачеві претензію №312 від 04.09.2020, в якій містилась вимога про повернення грошових коштів у розмірі 245 040, 00 грн. Після отримання претензії відповідачем було поставлено дизельне паливо на суму 66 240, 00 грн, відповідно до видаткової накладної №4957 від 17.09.2020. Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем як постачальником не виконано обов`язок щодо постачання товару на суму 178 800, 00 грн (245 040, 00 грн - 66 240, 00 грн) , у зв`язку з чим у позивача, як покупця, виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за Договором та не надано доказів повного та своєчасного поставлення позивачу товару за Договором, як і не надано доказів повернення передплати за недопоставлений товар, а відтак, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 178 800, 00 грн. Водночас, позивачем було заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 460, 00 грн. У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18.07.2020 між Опольським С.В. (адвокат) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №01/07-2020, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу при вирішенні спору, який виник між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" про стягнення заборгованості за договором №2470 про постачання нафтопродуктів від 03.02.2020. Так, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Згідно з частиною 8 статті 8 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 12 460, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи Додаток №1 до Договору № 01/07-2020 про надання правничої допомоги від 18.07.2020; ордер серії КР №040216 від 16.11.2020; платіжне доручення №412 від 12.11.2020 на суму 4 000, 00 грн; платіжне доручення №222 від 04.09.2020 на суму 1 500, 00 грн. Так, згідно Додатку №1 до Договору №01/07-2020 про надання правничої допомоги від 18.07.2020 плата за надання правової допомоги (гонорар) складає 7,0% відсотків від ціни позову і сплачується наступним чином: - вартість складання претензії становить 1 500, 00 грн, які клієнт перераховує протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку; - у разі звернення до суду, клієнт сплачує аванс у розмірі 4 000, 00 грн, які клієнт перераховує протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку. Вказана сума включає в себе надання консультацій, підготовку матеріалів до господарського суду та повне супроводження справи в господарському суді; - у разі повного задоволення позовних вимог клієнт сплачує залишок коштів на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 діб з дня вступу рішення в законну силу. У разі часткового задоволення позовних вимог, клієнт сплачує суму, пропорційну задоволеним вимогам. Згідно частин 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому останній вказує на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та необґрунтованим, з огляду на те, що предмет спору в даній справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, у зв`язку з чим не вимагали значного обсягу юридичної та технічної роботи. Суд першої інстанції правомірно врахував, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44). Відтак станом на час розгляду справи не підтверджено понесені позивачем витрати по справі, пов`язані з професійною правничою допомогою у сумі 6 960, 00 грн (7 відсотків від суми задоволених позовних вимог), оскільки факт сплати відповідних коштів (здійснення відповідних витрат) не настав. Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 500, 00 грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Брітіш Петроліум" - без задоволення. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №910/18290/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Брітіш Петроліум".

4. Матеріали справи №910/18290/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 07.07.2021. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді А.І. Мартюк С.О. Алданова