Ухвала КАС ВС № 640/25408/19

УХВАЛА 06 липня 2021 року м. Київ справа № 640/25408/19 адміністративне провадження № К/9901/22175/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 640/25408/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив: - визнати протиправним та незаконним визначення Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів Центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, та управління активами, одержаними від корупційних та інших; - визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 412/9-03-ОС від 13 грудня 2019 року про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році; - визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними корупційних та інших злочинів № 432/9-03-ОС від 18 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням наказу Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 20/9-03-ОС від 14 січня 2020 року про ОСОБА_1 ); - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на іншій рівнозначній посаді; - стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді; - рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на іншій рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку допустити до негайного виконання. 27 жовтня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено. Визнано протиправним та незаконним визначення Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 , як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 412/9-03-ОС від 13.12.2019 про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році. Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 432/9-03-ОС від 18.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 20/9-03-ОС від 14.01.2020 про ОСОБА_1 ). Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на іншій рівнозначній посаді з дня, наступного за днем звільнення - з 15.01.2020. Стягнуто з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 41037901) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення в сумі 601 442,97 (шістсот одна тисяча чотириста сорок дві гривні дев`яносто сім копійок) без урахування сум податків та зборів. Присуджено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,20 (одна тисяча шістсот дев`ять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 41037901). 27 квітня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та прийнято нову постанову. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 17 червня 2021 року. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності та розглянув за правилами спрощеного позовного провадження. Разом з тим, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України А саме, позивач зазначає, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а приміткою до статті 513 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі є особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б". Таким чином, оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі довів наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права, а саме, що були викладені у статті 44 Закону України «Про державну службу» стосовно наслідків негативного оцінювання для державного службовця у 2019 році, з урахуванням змін, що були внесені відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 420/7705/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 420/194/20, від 21 квітня 2021 року у справі №480/4987/19. При цьому, скаржник акцентує увагу на зазначених постановах Верховного Суду та не доводить, що правовідносини у цій справі та у справах № 420/7705/19, № 420/194/20, №480/4987/19 є подібними. Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. Проте позивач у касаційній скарзі доводить подібність правовідносин позивач лише тим, що предметом оскарження у цій справі та у справах, що були предметом розгляду Верховного Суду, полягає у тому, що мала місце зміна правил проведення процедури, що уже розпочалась, внаслідок набрання чинності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ, та яка передбачала негативні наслідки для державного службовця, без урахування сукупності інших критеріїв подібності правовідносин. Отже, позивачем не доведено, що правовідносини ц цій справі та вказаними справами, розглянутими Верховним Судом є подібними. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що при розгляді саме цієї справи є необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 280/6429/19, оскільки, як вважає позивач, оцінювання результатів його службової діяльності, як державного службовця, за період з 01.01.2019 по 31.09.2019 року мало завершуватись за правилами, що були чинними до набрання чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», в тому числі, у разі визначення негативної оцінки мало бути повторне оцінювання, чого здійснено не було. Проте, зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що Шостий апеляційний адміністративний суд застосував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі № 280/6429/19, від якої на переконання позивача існує необхідність відступити. Також в касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно правових наслідків порушення права державного службовця на оскарження висновку, який містить негативну оцінку шляхом його звільнення до спливу зазначеного місячного строку в контексті застосуванням норм матеріального права, що закріплені в пункті 10 частини першої статті 7, частині першій статті 11 і частині сьомій статті 44 Закону України «Про державну службу», а також у пунктах 47-48 Типового порядку. Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач вказавши, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права. Подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме позивач покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою; а також вказавши, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, однак не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися; не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та не довів, що такий висновок застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі № 640/25408/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова