Ухвала КАС ВС № 826/5246/15

УХВАЛА 05 липня 2021 року Київ справа №826/5246/15 адміністративне провадження №К/9901/21725/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі, ВСТАНОВИВ: 14 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просив суд: - визнати дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі Наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року протиправними; - визнати дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року протиправними; - скасувати Наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року; - скасувати наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року; - поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі- першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області; - стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 17.03.2015 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - допустити негайне виконання постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби згідно п.3, ч.1 ст. 256 КАС України. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі Наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року; Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року протиправними; Скасовано Наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 року; Скасовано наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 року; Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі- першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 17.03.2015 року по день поновлення на публічній службі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 змінено в мотивувальній та резолютивній частинах. Викладено абзац сьомий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 в наступній редакції: «Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 у сумі 494 342, 94 грн». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2020 залишено без змін. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга ним подана на підставі п. 1 ч.4 ст.328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку). Також, скаржник зазначає, що рішення судів двох інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду у справі №826/9815/18. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, обставини справи №826/9815/18 не є тотожними з обставинами справи, що розглядається, оскільки предметом касаційного оскарження у справі №826/9815/18 була ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, якою замінено боржника за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва від 17 листопада 2017 року, з ДФС України на Державну податкову службу України). Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич