Постанова 4857 № 380/7041/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7041/20 пров. № А/857/7835/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, ухвалене суддею Кедик М.В. у м.Львові, повний текст якого складений 04 березня 2021 року, у справі №380/7041/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 01 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.08.2020 № 235 о/с По особовому складу про звільнення - майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Львівській області зі служби в поліції відповідно до Закону України Про Національну поліцію за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); - поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Львівській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2020 по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденнного заробітку 1129,17 грн. В обґрунтування позовних вимог вказу на те, що оскаржуваний наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.08.2020 № 235 о/с По особовому складу в частині звільнення з 03 серпня 2020 року зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області з 04.08.2020. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 108 147, 75 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 16090,17 грн звернено до негайного виконання. Рішення мотивоване тим, що відповідачем не доведено неможливості переведення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого відділу злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Львівській області, яку він обіймав до звільнення. Судом встановлено. що позивач не надав згоду на призначення його на запропоновані станом на 15.07.2020 та станом на 31.07.2020 посади у зв`язку з тим, що вони не відносяться до рівнозначних посад. З покликанням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-52а15, суд вказав на обов`язок відповідача з попередженням про звільнення запропонувати працівникові всі наявні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Відповідачем не надано доказів того, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області позивачу були запропоновані інші вакантні посади, які відповідали його посаді, досвіду роботи, кваліфікаційним вимогам, розміру грошового забезпечення тощо. Разом з тим, судом із довідки щодо наявних вакантних посад в слідчому управлінні ГУНП у Львівській області станом на 02.06.2020 та станом на 03.08.2020 наявна посада старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП. З огляду на наведене суд вдійшов висновку про порушення відповідачем норм трудового законодавства, що покликані забезпечити захист трудових прав працівників під час проведення реорганізаційних заходів, пов`язаних із скороченням штату та змінами в організації праці. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач у апеляційній скарзі просить змінити оскаржуване судове рішення в частині, що стосується стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та стягнути на його користь грошове забезпечення у розмірі 170762,95 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки даним Архівної відомості №1, виданої ГУНП у Львівській області про доходи за період з 01.01.2020 по 31.07.2020, що була долучена до позовної заяви, згідно якої заробітна плата за червень 2020 року становила 16090,64 грн, за липень 2020 року 34722,07 грн. Тобто судом не врахована при обрахунку середньоденної заробітної плати доплата, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни». Відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи відповідача в апеляційній скарзі зводяться до незгоди із висновками суду щодо недотримання процедури звільнення працівника у зв`язку зі скороченням чисельності або штату. Зазначає, що Національна поліція України на свій розсуд має право змінювати чисельність працівників певної спеціальності та кваліцікації, чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, а також збільшити кількість інших посад. Також вказує на те, що у процесі працевлаштування осіб, які підлягють звільненню у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади не діють правила про перевагу в залишенні на роботі, встановлені ст.42 КЗпП України. Тобто, на думку скаржника, жодних переваг на правцевлаштування, на переведення на іншу посаду в разі звільнення через скорочення штатів не встановлено, оскільки переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду. Про те, що позивач ознайомлений із попередженням про організаційно-штатні зміни засвідчує особистий підпис позивача, вчинений 02.06.2020, та саме з цієї дати починається обрахунок двомісячного строку до звільнення і відповідною датою звільнення є 03.08.2020. Протягом дії попередження про майбутнє скорочення, позивачу пропонувались усі вакантні посади станом на 15.07.2020 та на 31.07.2020, однак позивач від запропонованих посад відмовився. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити з наступних підстав. Правовий порядок в Україні за визначенням ст. 19 Конституції України ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або, на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Громадянам згідно з ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення. Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Так, судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 01.10.1992 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 прийнятий на службу в поліції. Остання посада старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП. Наказом Національної поліції України від 21.05.2020 № 370 Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції України, серед яких і відділ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП у Львівській області, з якими позивач був ознайомлений 02.06.2020. Відповідно до попередження про організаційно-штатні зміни 02.06.2020 ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП, яку обіймав, та про можливе наступне звільнення зі служби в поліції (через два місяці з дня отримання цього попередження) відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України Про Національну поліцію. Головним управлінням Національної поліції у Львівській області запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади ГУНП у Львівській області станом на 15.07.2020. Працівники управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області склали акт та зареєстрували за № 2711/13/02/17-2020 від 15.07.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад станом на 15.07.2020 відмовився. Також Головним управлінням Національної поліції у Львівській області запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади ГУНП у Львівській області станом на 31.07.2020. Працівники управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області склали акт та зареєстрували за № 2873/13/02/-2020 від 31.07.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад станом на 31.07.2020 відмовився. Позивач подав рапорт на ОСОБА_2 начальника ГУНП у Львівській області про те, що відмовляється від запропонованих 31.07.2020 вакантних посад ГУНП у Львівській області. Відповідно до наказу ГУНП в Львівській області від 03.08.2020 № 235 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП, з 03.08.2020 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України Про Національну поліцію за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Підстава наказ НПУ від 21.05.2020 №

370. Позивач, вважаючи наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.08.2020 № 235 «По особовому складу» про його звільнення протиправним, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.08.2020 № 235 «По особовому складу» в частині звільнення позивача винесений з порушенням норм трудовового законодавства за недоведення ним неможливості переведення позивача на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Львівській області, яку позивач обіймав до звільнення, що свідчить про протиправність оскаржуваного позивачем наказу та наявність підстав для його скасування. Беручи до уваги незаконність звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.082020. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Згідно з ст. 40 Кодексу законів про працю Украни трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У силу статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон №580-VIII) у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Отже, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції у Львівській області запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади ГУНП у Львівській області станом на 15.07.2020 та станом на 31.07.2020. Працівники управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області склали акти та зареєстрували за № 2711/13/02/17-2020 від 15.07.2020 та № 2873/13/02/-2020 від 31.07.2020, відповідно до яких ОСОБА_1 від запропонованих вакантних посад станом на 15.07.2020 та 31.07.2020 відмовився. Згідно доводів позивача, підставою відмови від заропонованих посад слугувало те, що пропоновані вакантні посади не відносяться до рівнозначних тій, яку він обіймав на час попередження про організаційно-штатні зміни - старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП. Скорочення посади має чіткий і однозначний зміст - це припинення існування посади, внаслідок чого працівник, який її обіймає, може бути звільнений за умови, якщо неможливо його перевести, за його згодою, на іншу роботу. З довідки щодо наявних вакантних посад в слідчому управлінні ГУНП у Львівській області судом встановлено, що станом на 02.06.2020 наявні вакантні посади: старший слідчий-криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП; слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП; слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП; старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП; інспектор відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП. Станом на 03.08. 2020 наявні вакантні посади: старший слідчий-криміналіст відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП; слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНГІ; інспектор відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління ГУНП; старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП. Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст. 77 КАС України не надано суду доказів того, що ГУ НП в Львівській області були запропоновані ОСОБА_1 інші вакантні посади, які відповідали його посаді, досвіду роботи, кваліфікаційним вимогам, розміру грошового забезпечення тощо. При цьому, запропоновані посади станом на 15.07.2020 та 31.07.2020 не є рівноцінними тій, яку обіймав позивач. Законом №580-VIII передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені. Аналіз частин першої та другої статті 68 Закону №580-VIII дає підстави стверджувати, що в разі скорочення штатів поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Пропозиція всіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату в разі реорганізації, у якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків. Із системного аналізу вказаних норм Закону №580-VIII слідує, що надання згоди поліцейського щодо призначення на посаду неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з урахуванням критеріїв, визначених положеннями статті 68 Закону №580-VIII. Лише відмова поліцейського від запропонованої посади з переліку усіх вакантних дає підстави для звільнення його у зв`язку зі скороченням штатів. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач зобов`язаний був запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків. Натомість, попередивши позивача про організаційно-штатні зміни 02.06.2020, відповідач пропозиції інших посад, які були вакантними впродовж дії попередження про майбутнє скорочення, окрім тих, що пропонувались відповідачем 15.07.2020 та 31.07.2020, позивачеві не зробив та на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України не довів неможливості переведення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я слідчого управління Гололовного управління Національної поліції у Львівській області. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що такі порушення норм трудового законодавства мають наслідком задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування Наказу Головоного управління Національної поліціх у Львівській області від 03.08.2020 № 235 о/с По особовому складу про звільнення - майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого управління ГУНП у Львівській області зі служби в поліції відповідно до Закону України Про Національну поліцію за пунктом 4 частини 1 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Із урахуванням положень наведеної норми КЗпП України суд першої інстанції інстанції, визнавши протиправним та скасувавши оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для поновлення ОСОБА_1 з 04 серпня 2020 року (наступного дня після звільнення) на посаді, яку позивач обіймав до звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку позивача правомірно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 та на підставі наявної у матеріалах справи довідки Головного управління Національної поліції у Львівській області №22.02.2021 №50/68 про доходи позивача обґрунтовано вказав на необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по 24.02.2021 (дата ухвалення рішення) в сумі 108147,75 грн (205 робочих днів * середньоденна заробітна плата (527,55 грн)) без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків. Щодо покликань позивача про невірний обрахунок середньоденної заробітної плати та неврахування судом при обрахунку доплати, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів Україги від 29 квітня 2020 року № 375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19» спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», про отримання якої у липні 2020 року свідчить зокрема архівна відомість №1, видана ГУНП у Львівській області, про доходи за період з 01.01.2020 по 31.07.2020, що була долучена ОСОБА_1 до позовної заяви, як на підставу для зміни оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки виплачена у липні доплата є окремою виплатою, яка виплачується на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України та протягом 30 днів з дня його відміни, не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та складовою грошового забезпечення у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 №66/28799, якими врегульовані питання грошового забезпечення поліцейських, механізм його нарахування та умови виплати. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оцінюючи доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційних скарг не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що справу розглянуто в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року. Статтею 193 КАС України визначено строки розгляду адміністративної справи. За правилами частини першої цієї норми суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Частиною другою цієї статті встановлено тридцятиденнрий строк розгляду справи з дня початку розгляду справи по суті. Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ч.ч. 2-4 ст. 173 КАС України). Однак, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було дотримано вимог ч.1, ч.2 ст. 193 КАС України. Суд перейшов до розгляду справи по суті лише 25 січня 2021 року, а рішення у справі судом першої інстанції ухвалене лише 24 лютого 2021 року, що зумовило перевищення встановленого законом строку розгляду відповідної категорії справ та не може вважатися розумним. При цьому строк підготовчого провадження жодного разу продовжений не був. Такі порушення процесуального законодавства судом першої інстанції не можуть бути залишені поза увагою суду апеляційної інстанції. Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі "розумного строку" в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі "Зяя проти Польщі" (заява № 45751/10)). Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи. Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 380/7041/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена в повному обсязі 05.07.2021.