Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/17501/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17501/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування», Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року позивач, Акціонерне товариство «Укргазвидобування», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ відповідача «Про прийняття рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16 серпня 2019 року №286; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видання наказу про видачу позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981; - зобов`язати відповідача видати наказ про надання АТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України «Про прийняття рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16 серпня 2019 року №286. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 826/17587/18 та вказує, що Акціонерне товариство «Укргазвидобування» вже зверталось з подібним позовом щодо скасування наказу, прийнятого на виконання рішення суду про розгляд заяви щодо надання спеціального дозволу на користування надрами іншої площі. Рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції було підтримано позицію Держгеонадр щодо необхідності звернення у даних спорах до суду саме в порядку статті 383 КАС України, а у задоволенні позову та скарг АТ «Укргазвидобування» було відмовлено. Також, відповідач наполягає на правомірності відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами та вказує про відсутність правових підстав для зобов`язання видати відповідний дозвіл. 19 травня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Укргазвидобування», в якому позивач заперечує наявність правових підстав для задоовлення апеляційної скарги відповідача та зазначає, що спірні правовідносини у справі, на яку посилається апелянт, та в даній справі, не є подібними. Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції у відповідній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повнстю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, не враховано висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах. У прохальній частині апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» позивач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника. Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Державної служби геології та надр України - задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, яка з додатками на 17 аркушах в 1 примірнику зареєстрована Держгеонадра 03 лютого 2017 року за №3091/02/12-17. Листом від 05 вересня 2017 року №19998/03/12-17 Державна служба геології та надр України повернула документи та повідомила АТ «Укргазвидобування» про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами відповідно до пункту 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а також про те, що: - за отриманою від Чернігівської обласної ради інформацією (лист від 15 травня 2017 року №02-03/552) питання погодження надання спеціального дозволу на користування надрами не підтримане депутатами профільної комісії обласної ради; - підпункт 13 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами виключено постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №277. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року в адміністративній справі №826/14516/17, яке змінене постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року, позовні вимоги АТ «Укргазвидобування» задоволені частково, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви АТ «Укргазвидобування», поданої листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років; - зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву АТ «Укргазвидобування», подану листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років, та прийняти рішення». На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі №826/14516/17, враховуючи рекомендації Комісії з питань надрокористування (протокол від 31 липня 2018 року №8/2018), надані за результатами розгляду заяви ПАТ «Укргазвидобування», поданої листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981, Державна служба геології та надр України прийняла наказ від 16 серпня 2019 року №286 «Про прийняття рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами», яким відмовлено ПАТ «Укргазвидобування» в наданні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років. Зокрема, відповідно до протоколу засідання Комісії з питань надрокористування Держгеонадра від 31 липня 2018 року №8/2018 Комісія заслухала «Інформацію т.в.о. директора юридичного департаменту Васюкової М.В. стосовно повторного надходження до Держгеонадра супровідним листом заяви АТ «Укргазвидобування» щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з підпунктом 13 пункту 8 Порядку. Згідно із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 №2277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України», підпункт 13 пункту 8 Порядку з 01 квітня 2017 виключено. Вважаючи наказ відповідача протиправним та таким, що суперечить рішенням, що набрали законної сили, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що відмовляючи позивачу в наданні спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з виключенням зі змісту Порядку №615 підпункту 13 пункту 8, тобто у зв`язку із втратою чинності указаної правової норми, відповідач фактично відмовив АТ «Укргазвидобування» у видачі цього дозволу з підстави, не передбаченої законом. Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що не вбачає у поведінці відповідача ознак бездіяльності щодо не видання наказу про видачу позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр за заявою, поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981, у зв`язку із відсутністю погодження Чернігівської обласної ради. Суд першої інстанції також не погодився із вимогами про зобов`язання відповідача видати наказ про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Грибоворуднянсько-Ріпкинської площі, розташованої на території Ріпкинського району Чернігівської області, строком дії на 20 років за заявою, поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981, оскільки вважав вказані вимоги є похідними та передчасними. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що предмет у даній справі стосується виконання рішення в адміністративній справі №826/14516/17 та про необхідність розглядати заяву за правилами, встановленими статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Також, згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. З вищевикладеного вбачається, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України). Згідно з правовими висновками, зазначеними у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Також, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Як вбачається з матеріалів спрви та вірно вказує відповідач, АТ «Укргазвидобування» з позовом у даній справі зумовлено протиправністю, на думку позивача, наказу відповідача «Про прийняття рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» від 16 серпня 2019 року № 286, у позовній заяві позивач вказував, що оскаржуваний наказ прийнято всупереч висновків судів у справі № 826/14516/17. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що повторне звернення Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України мало місце не у зв`язку із виникненням нових правовідносин, а на виконання рішення суду у справі № 826/14516/17про зобов`язання Держгеонадра повторно розглянути заяву, подану листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-981. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Державної служби геології та надр України, що у спірних правовідносинах наявні обставини, за якими статті 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії. Відтак, за вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із відповідною заявою, а не пред`являти новий адміністративний позов. У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2019 року у справі № 826/17587/18, в якій мали місце аналогічні правовідносини щодо звернення АТ «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України щодо скасування наказу, прийнятого на виконання рішення суду про розгляд заяви щодо надання спеціального дозволу на користування надрами. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправносіт оскаржуваного наказу, оскільки вказані обставини підлягають перевірці в межах вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку судового контролю. Відтак, оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо неможливості повторного розгляду даних позовних вимог у загальному судовому порядку захисту прав та інтересів позивача, а необхідності захисту його порушених прав шляхом застосування приписів статті 383 КАС України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - повному задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - задовольнити повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.М. Єгорова, А.Г. Степанюк