Постанова 4855 № 640/6538/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6538/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Лічевецького І.О., Степанюка А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сета Декор», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0002141404 від 18.01.2019р. Форма «В4» складене відносно ТОВ «Сета Декор»; - визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 00021514044 від 18.01.2019р. Форма «Р» складене відносно ТОВ «Сета Декор». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт вказує, що єдиним мотивом для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову став вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі № 363/4995/17 за результатами розгляду обвинувального акту по кримінальному провадженню №42015000000002519, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України. Апелянт зазначає, що вирок суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, не є автоматичним доказом нереальності господарської операції, і адміністративному суду слід ретельно встановлювати зміст вироку, встановлені у кримінальній справі обставини і надавати їм оцінку у сукупності з іншими доказами, з огляду на предмет доказування в адміністративній справі. В прохальній частині апеляційної скарги позивача міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі його представника. Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.12.2018р. № 17742 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сета Декор»» проведено перевірку позивача. За результатом проведеної перевірки складено акт від 19.12.2019р. № 1266/26-15-14-04-05/32111235 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва ТОВ «АККОРДА») за період березень-грудень 2016р., що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016р.» у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 59 430,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2016р. в сумі 220 672,00 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019р.: - № 0002141404, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 220 672,00 грн. - №0002151404, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 74 288,00 грн. (за податковим зобов`язанням 59 430,00 грн., та за штрафними санкціями 14 858,00 грн.) Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що наявність у позивача належним чином формально оформлених первинних документів не є безперечною підставою для формування податкового кредиту. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що злочинна діяльність особи, яка визнана винною у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності. При цьому, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Отже, з системного аналізу приписів Закону № 996-ХІV та Положення № 88 від 24.05.1995 вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.12.2018р. № 17742 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сета Декор»» проведено перевірку позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (попередня назва ТОВ «АККОРДА») за період березень-грудень 2016р. Так, 31.11.2014 між ТОВ «Реал Контакт» (первісний виконавець), ТОВ «Аккорда» (новий виконавець) та ТОВ «Сета Декор» (замовник) укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні за умовами якого сторони досягли згоди про заміну сторони - Виконавця за Договором про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 31/14 від « 04» липня 2014 року (надалі - «Основний договір»), укладеним між первісним виконавцем та замовником. Новий Виконавець приймає на себе всі права та зобов`язання первісного виконавця за цим договором. 12.03.2014р. укладено договір про внесення змін до договору суборенди № ОТ 1041 (про заміну сторони у зобов`язанні) від 30.11.2014р. за умовами якого ТОВ «Реал Контакт» (первісний орендар) з однієї сторони ТОВ «Аккорда» (новий орендар) з другої сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) домовились про те, що у зв`язку із заміною Сторони у зобов`язанні - Первісного Орендаря на Нового Орендаря у Договорі оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з Власником Приміщень - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ», Сторони досягли згоди про заміну Сторони у зобов`язані - Орендаря за Договором суборенди № ОТ 1041 від 12 березня 2014 року (надалі іменується «Основний договір»), укладеним між Первісним Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал - Контакт»), та Суборендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА Декор»). Новий Орендар приймає на себе всі права та зобов`язання Первісного Орендаря за Основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної палати та/чи штрафних санкцій. 12.03.2014р. укладено договір про внесення змін до договору суборенди № ОТ 1040 (про заміну сторони у зобов`язанні) від 30.11.2014р. за умовами якого ТОВ «Реал Контакт» (первісний орендар) з однієї сторони ТОВ «Аккорда» (новий орендар) з другої сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) домовились про те, що у зв`язку із заміною Сторони у зобов`язанні - Первісного Орендаря на Нового Орендаря у Договорі оренди № ОТ 1024 від 28 лютого 2014 року, укладеного з Власником Приміщень - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ», Сторони досягли згоди про заміну Сторони у зобов`язані - Орендаря за Договором суборенди № ОТ 1040 від 12 березня 2014 року (надалі іменується «Основний договір»), укладеним між Первісним Орендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал - Контакт»), та Суборендарем (Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТА Декор»). Новий Орендар приймає на себе всі права та зобов`язання Первісного Орендаря за Основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної палати та/чи штрафних санкцій. 12.03.2014р. укладено додаткову угоду № 3 до Договору суборенди № ОТ 1040 від 26.04.2016 року згідно якої ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони за умовами якої сторони домовились про продовження строку суборенди за Договором до 11 квітня 2017 року. Відповідно до додаткової угоди № 3 до договору суборенди № ОТ 1041 від 12.03.2014р. від 26.04.2016р. укладеною ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони за умовами якої сторони домовились про продовження строку суборенди за Договором до 11 квітня 2017 року. Також, 13.07.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» Укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 70/16 за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати послуги з розміщення легкових автомобілів (даті по тексту - транспортних засобів) Замовника на організованій Виконавцем території за адресою, вказаною в п. 1.4. Договору, а Замовник оплачує зазначені послуги на умовах, встановлених цим Договором. 31.10.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар)укладено угоду про розірвання договору суборенди від 12.03.2014р. № 1040 за умовами якої Сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору « 31» грудня 2016 року. Відповідно до акта приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.12.2016 року за Договором суборенди № ОТ,1040 від « 12» березня 2014 року ТОВ «АККОРДА» далі - «Орендар» з однієї сторони, та ТОВ «СЕТА Декор» далі - «Суборендар» у зв`язку із достроковим припиненням дії Договору суборенди № ОТ 1040 від 12.03.2014 р. уклали цей Акт про наступне: « 31» грудня 2016 року Суборендар повернув, згідно з умовами Договору, а Орендар прийняв нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7 , зазначене у п. 1.1 Договору. 31.10.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (орендар) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» (суборендар) з іншої сторони укладено угоду про розірвання Договору суборенди № ОТ 1041 від « 12» березня 2014 року за умовами якої сторони дійшли згод достроково припинити дію Договору « 31» грудня 2016 року. Також, відповідно до акта приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.12.2016 року за Договором суборенди № ОТ 1041 від « 12» березня 2014 року ТОВ «АККОРДА» далі - «Орендар» з однієї сторони, та ТОВ «СЕТА Декор» далі - «Суборендар» у зв`язку із достроковим припиненням дії Договору суборенди № ОТ 1041 від 12.03.2014 р. уклали цей Акт про наступне: « 31» грудня 2016 року Суборендар повернув, згідно з умовами Договору, а Орендар прийняв нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7 , зазначене у п. 1.1 Договору. 09.12.2016р. між ТОВ «АККОРДА» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Сета Декор» з іншої сторони укладено угоду про розірвання Договору про розірвання Договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 70/16 від 13.07.2016р. за умовами якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору « 31» грудня. На підставі вищезазначених договрів виписані такі документи, як акти надання послуг, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог. Так, відповідно даних наявних у АІС «Податковий блок» Реєстраційні та облікові дані платників податків: з 02.03.16 (тобто саме в період, який підлягав перевірці) ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (ТОВ «АККОРДА»): керівник, головний бухгалтер, особа, що має право підпису: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); особа, що має право підпису: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, серед вказаних актів ті, які підписані ОСОБА_1 , як директором ТОВ «АККОРДА» складають 330 166,23 грн., крім того ПДВ 66 033,25 грн. та податкові накладні на суму 1 103 360,00 грн., крім того ПДВ 220 672,00 грн. В той же час, як було вірно встановлено судом першої інстанції, вироком від 06.04.2018 року, винесеним Вишгородським районним судом Київської області по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42015000000002519, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України встановлено: ОСОБА_1 , розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання таких обов`язків пов`язаних із зайняттям підприємницькою діяльністю, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного товариства погодилася на пропозицію невстановленої слідством особи про те, що директором товариства буде призначено її та вона, в подальшому, до діяльності ТОВ «АККОРДА» (код 39424712) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням реквізитів товариства з обмеженою відповідальністю «АККОРДА» (код 39424712) будуть займатись інші особи. Також, ОСОБА_1 підписувала документи, які були використані для здійснення незаконних фінансово господарський операцій, від імені ТОВ «АККОРДА». Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків. Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, як було встановлено в межах розгляду даної справи, вироком Вишгородського районного суду у Київській області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що останнім встановлено обставини щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Аккорда» за відсутності у неї наміру фактичного виконання обов`язків директора товариства. Тобто, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Аккорда», не мала наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, та в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва. Колегія суддів наголошує, що у вищевказаному вироку Вишгородського районного суду у Київській області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17 чітко зазначено, що обвинувачена ОСОБА_1 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1ст. 205-1 КК України. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що за висновком суду у вищевказаному вироку Вишгородського районного суду у Київській області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17, дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 - 1 КК України, як пособництво у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, тобто внесенню в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості. В контексті вищевикладеного апеляційний суд наголошує, що обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 КАС є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди. Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11 від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16. Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним. У справах №21-421а11, №826/8465/14, №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Аналогічна правова позиція підтримана також Верховним Судом в постановах від 06 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18. Вищевикладеним спростовуються доводи апелянта про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (ТОВ «АККОРДА») фактично мали місце, оскільки за встановлених вироком Вишгородського районного суду у Київській області від 06.04.2018 по справі № 363/4995/17 обставин слідує, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ «АККОРДА» було зареєстровано на підставну особу - ОСОБА_1 , яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а від імені контрагента позивача - ТОВ «АККОРДА» невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. Колегія суддів вважає вірними висновки контролюючого органу, підтримані судом першої інстанції, про те, що виписані первинні бухгалтерські документи, які були надані до перевірки та підписані директором ТОВ «АККОРДА» ОСОБА_1 , не відповідають вимогам частини другої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підприємство ТОВ «АККОРДА» було зареєстровано на особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність пов`язану з виробництвом, продажем товарно- матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та яке діяло в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва, а саме: ст. ст. 19, 56, 57, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755 - IV від 15.05.2003. Відтак, документи, виписані (складені) ТОВ «АККОРДА»: договори, акти приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, виписані з порушенням вимог законодавства, а саме: у реквізитах документів, які надані до перевірки, вказані посадові особи, які фактично, на дату здійснення операцій не відповідали за здійснення і оформлення господарської операції. Такі документи не можуть бути підставою для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, внаслідок безпідставного формування витрат у реєстрах бухгалтерського обліку TOB «СЕТА ДЕКОР». Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують доводів відповідача про безтоварність господарських операцій з ТОВ «КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ» (ТОВ «АККОРДА»), жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сета Декор» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді І.О. Лічевецький А.Г. Степанюк