Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/10510/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/10510/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.09.2020 №594 про притягнення слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області - полковника поліції А. Нєбитова від 28.08.2020 №1433 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування за відомостями, викладеними у зверненнях народного депутата України ОСОБА_2 вх. №341нд, №342нд від 04.08.2020 в інтересах ОСОБА_3 про неналежне здійснення досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12018110130004428, №12019110130003103. За наслідками проведеного службового розслідування начальником Головного управління Національної поліції в Київській області полковником поліції А. Нєбитовим затверджено 17.09.2020 висновок службового розслідування. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області - полковника поліції А. Нєбитова від 28.09.2020 №594 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області", за порушення службової дисципліни, яке виразилось у порушенні статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині додержання законодавства, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, недотриманні вимог законодавства України та статей 2, 9, 28, 40, 91 КПК України, слідчому відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено догану. Вважаючи незаконним наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі по тексту - Закон №580-VIII). Відповідно до статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга). Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша). Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга). Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункт 13 частини третьої). Під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, зокрема, вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання (пункт 2 частини шостої); приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці (пункт 3 частини шостої); ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (пункт 7 частини шостої); робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами (пункт 8 частини шостої); на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань (пункт 10 частини шостої). Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (частина перша). Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани слугували висновки службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось порушенні статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині додержання законодавства, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, недотриманні вимог законодавства України та статей 2, 9, 28, 40, 91 КПК України. Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (частина друга) службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (частина третя). Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (частина четверта). Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята). Пунктом 2 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, визначено зокрема, що службове розслідування призначається за наявності даних про недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області - полковника поліції А. Нєбитова від 28.08.2020 №1433 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування за відомостями, викладеними у зверненнях народного депутата України ОСОБА_2 вх. №341нд, №342нд від 04.08.2020 в інтересах ОСОБА_3 про неналежне здійснення досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12018110130004428, №12019110130003103. Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша). Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина четверта). Судом встановлено, що висновок службового розслідування затверджено 17.09.2020, тобто в межах місячного строку з дня його призначення керівником. При цьому суд вважає безпідставним твердження позивача про проведення службового розслідування поза строками розгляду депутатського звернення, оскільки положення законодавства щодо розгляду звернення народного депутата України протягом 10 днів з моменту одержання і не більше 30 днів з моменту одержання стосуються виключно термінів розгляду такого звернення і ні в якому разі не поширюються на строки проведення службового розслідування, які визначено спеціальним законодавством - Дисциплінарним статутом. Згідно висновку, під час службового розслідування встановлено, що СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110130004428 від 27.10.2018 та в кримінальному провадженні №1201911013000310 від 06.11.2019 проводиться на недостатньому професійному рівні. Всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою розкриття злочину, встановлення свідків та очевидців не проведено, істотні обставини вчиненого злочину не перевірено. Після призначення наказом ГУНП в Київській області від 28.08.2020, №1433 службового розслідування за фактами, викладеними у зверненнях народного депутата України ОСОБА_2 , керівництвом слідчого управління ГУНП в Київській області до СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області було надіслано вимогу про надання матеріалів кримінальних проваджень для вивчення та прибуття для заслуховування стану досудового розслідування, проте листом Броварського ВП ГУНП в Київській області №13836/109/1003/02-20 від 08.09.2020 було повідомлено, що матеріали кримінального провадження №12019110130003103 від 06.11.2019 вих. 13102/109/1003/02-20 від 07.09.2020 та кримінального провадження №12018110130004428 від 27.10.2018 за вих. 13101/109/1003/02-20 від 07.09.2020 направлено для перевірки до Броварської місцевої прокуратури Київської області. Стан досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень вивчався на підставі наданих довідок, пояснень працівників СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області, а також інших письмових та електронних документів, в тому числі даних Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також, в ході службового розслідування встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області за вих. № С-569/109/24/24-20 від 02.07.2020 надавалися вказівки у кримінальному провадженні №12018110130004428 від 27.10.2018, які виконано частково, зокрема, лише після призначення службового розслідування 04.09.2020 слідчою проведено допит двох свідків, водночас значну частину інших вказівок не виконано. При цьому строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчується 19.09.2020. Крім того, СУ ГУНП в Київській області за вих. №843/109/24/24-2С від 04.05.2020 надавалися вказівки у кримінальному провадженні №12019110130003103 від 06.11.2019, які слідчим виконано частково й по суті зайнято пасивно-споглядальну позицію, зокрема, з травня 2020 року слідчих дій не проводиться, при цьому строк досудового розслідування спливає 06.11.2020, що призводить до порушення передбаченої статтею 28 КПК України розумних строків. Зі змісту наявних у матеріалах службового розслідування письмових пояснень позивача вбачається, що згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19.02.2020 позивача було визначено старшим групи у кримінальних провадженнях №12019110130003103 від 06.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК, та №12018110130004428 від 27.10.2018. У письмових поясненнях позивачем детально описано проведені нею слідчі дії, які, на її думку є достатніми для встановлення обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень. Також, у поясненнях позивачем зазначено про часткове виконання вказівок СУ по зазначеним кримінальним провадженням та про неможливість проведення деяких слідчих дій у зв`язку з повідомленням свідками про неможливість прибуття до Броварського ВП ГУНП в Київській області для проведення слідчого експерименту через ситуацію з коронавірусом, що також унеможливило призначення комплексної судово-медичної експертизи за результатами проведення слідчих експериментів. Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 №575, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.07.2017 за №937/30805, завданням СОГ є виявлення, фіксація, вилучення та пакування слідів кримінального правопорушення, речових доказів, установлення свідків та потерпілих, з`ясування обставин кримінального правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, які його вчинили. Після прибуття на місце події члени СОГ з`ясовують обставини вчинення кримінального правопорушення, установлюють свідків, прикмети осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та ймовірні шляхи їх руху. У разі необхідності вживають заходів для переслідування транспортних засобів, якими заволоділи особи, що вчинили кримінальне правопорушення, або тих, що використовувалися при його вчиненні. Беруть участь у розшуку та затриманні осіб, які підозрюються в учиненні цих кримінальних правопорушень. Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно статті 9 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Приписами статті 28 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом. Згідно статті 40 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні. Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Відповідно до статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем зазначених вище положень Дисциплінарного статуту, Закону України "Про Національну поліцію", Кримінального процесуального кодексу України, Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні ґрунтуються виключно на поясненнях позивача, які викладено у висновку без будь-якого аналізу викладених у них фактів щодо проведених слідчих дій на предмет відповідності таких дій законодавству, та на посиланні дисциплінарної комісії на окремі норми зазначених нормативно-правових актів без зазначення які саме положення вказаних норм було порушено позивачем під час здійснення нею досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018110130004428 від 27.10.2018 та №12019110130003103 від 06.11.2019, в чому полягали такі порушення, які наслідки таких порушень. Дисциплінарною комісією під час службового розслідування не досліджено строків вчинення позивачем процесуальних дій у кримінальних провадженнях №12018110130004428 від 27.10.2018 та №12019110130003103 від 06.11.2019 на предмет відповідності таких строків встановленим статтею 28 Кримінального процесуального кодексу України критеріям для визначення розумності строків кримінального провадження, якими є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень, що свідчить про неповноту проведення службового розслідування та невстановлення всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. До того ж, на момент затвердження 17.09.2020 висновку службового розслідування строки досудового розслідування по кримінальних провадженнях №12018110130004428 від 27.10.2018 та №12019110130003103 від 06.11.2019 не закінчились, з огляду на закінчення строку по кримінальному провадженню №12018110130004428 - 19.09.2020, по кримінальному провадженню №12019110130003103 - 06.11.2020, про що безпосередньо зазначено у висновку службового розслідування. Відтак, висновки дисциплінарної комісії про порушення позивачем вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині додержання законодавства, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 6, 7 розділу ІІ Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, недотримання вимог законодавства України та статей 2, 9, 28, 40, 91 КПК України, є передчасними, необґрунтованими і не підтвердженими належними та достатніми доказами. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ начальника Головного управління Національної поліції в Київській області - полковника поліції А. Нєбитова від 28.09.2020 №594 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СВ Броварського ВП ГУНП в Київські області", яким слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Броварського ВП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Г.В.Земляна суддя В.В.Файдюк