Постанова 4874 № 902/274/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року Справа № 902/274/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б. секретар судового засіданя Пузирко В.В., представники учасників справи не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача за первісним позо-вом-Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2021, повний текст якої складено 13.05.2021, у справі №902/274/21 (суддя Яремчук Ю.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» м.Чернігів до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича с.Северинівка Тростянецького р-ну Вінницької обл. про стягнення 766 973 грн 93 коп. заборгованості по розрахунках за договором,- та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича с.Северинівка Тростянецького р-ну Вінницької обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» м.Чернігів про стягнення 180 000 грн попередньої оплати,- Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.05.2021 справу №902/274/21 пере-дано за підсудністю до господарського суду Чернігівської області за позовом Товариства з обме-женою відповідальністю «Етнопродукт» (надалі в тексті - Товариство) до Фізичної особи-під-приємця Колісника Дмитра Сидоровича (надалі в тексті - Підприємець) про стягнення 766 973 грн 93 коп. заборгованості по розрахунках згідно укладеного договору та за зустрічним позовом ФОП Колісника Д.С. до ТзОВ «Етнопродукт» про стягнення 180 000 грн попередньої оплати.(т.2, арк. справи 86-88). Не погоджуючись із ухвалою, Підприємець подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу від 12.05.2021 та направити справу №902/274/21 до господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.(т.2, арк.справи 90-91). Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши ухвалу з порушенням норм процесуального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що як на підставу своїх позовних вимог на стягнення грошових коштів ТзОВ «Етнопродукт» посилається на укладений сторонами договір про спільний обробіток землі від 16.04.2020 і на, начебто, невиконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань. Однак, господарським судом першої інстанції не досліджено і не надано оцінки тому, що земельні ділянки загальною площею 176,1233 га не визначені. Відсутні кадастрові номери, які можуть забезпечити ідентифікацію земельних ділянок саме за місцем знаходження в Чернігівській області, які на думку Позивача передавались для обробітку та використання Відповідачу та чи взагалі вони передавались. На жодних із доданих Позивачем до позовної заяви додатків не визначена площа цих земельних ділянок, (що це земельні ділянки дійсно площею 176,1233 га, не визначено їх кадастрові номери та їх передання для спільного обробітку Відпові-дачу). На час підписання Договору та до моменту пред`явлення позову, такі додатки взагалі були відсутні у Відповідача. Тобто, на вказаних додатках, містяться лише певні графічні та карто-графічні зображення виділені кольором. Додані до справи роздруківки визначені Позивачем, як «план-схеми», не підтверджують наявності господарської операції зі спільного обробітку землі площею 176,1233 га між Позивачем та Відповідачем. Таким чином, господарський суд першої інстанції, жодним чином не обґрунтував, яким чином спір та справа №902/274/21 є подібними до правовідносин у справі №911/2390/18. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №902/274/21.(т.2,арк.справи 107). 23.06.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив Товариства, у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 110-112). Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2021 до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТзОВ «Етнопродукт» про стягнення з ФОП Колісника Д.С. 766 973 грн 93 коп. заборгованості по розрахунках згідно укладеного 16.04.2020 договору про спільний обробіток землі. В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на неналежне виконання Підпри-ємцем договірних зобов`язань в частині сплати коштів за користування земельними ділянками, які належать Товариству на праві оренди і розташовані на території Городнянської міської ради за межами села Бутівка Чернігівської області.(т.1, арк.справи 1-7). Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі №902/274/21; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.(т.1, арк.справи 41-42). 08.04.2021 до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява ФОП Колісника Д.С. про стягнення з ТзОВ «Етнопродукт» 180 000 грн сплаченої суми попередньої оплати. В обґрунту-вання зустрічних позовних вимог Підприємець посилається на те, що виконуючи зобов`язання за договором про спільний обробіток землі ним 21.04.2020 сплачено на рахунок Товариства 180 000 грн попередньої оплати, однак внаслідок неотримання Підприємцем результату від спільного обробітку, який вказаний в пункті 4.2 договору від 16.04.2020, останній вважає законним повер-нення сплаченої попередньої оплати.(т.1, арк.справи 76-82). Суд першої інстанції ухвалою від 12.04.2021 прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши зустрічний і первісний позови в одне провадження у справі №902/274/21.(т.1, арк.справи 104). В подальшому, ухвалою від 12.05.2021 справу №902/274/21 передано на розгляд до госпо-дарського суду Чернігівської області.(т.2, арк.справи 86-88). Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до спору у даній справі застосовуються положення ст.30 ГПК України - матеріали справи №902/274/21 належить передати для подальшого розгляду до суду встановленого законом, яким за територіальною юрисдикцією (підсудністю) є господарський суд Чернігівської області. Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне: Відповідно до п.п.1,2,4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено пору-шення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або не-правильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п.8 ч.1 ст.255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, про передачу справи на розгляд іншого суду. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.(ст.271 ГПК України). В апеляційній скарзі, Підприємець наголошує, що підставою позовних вимог про стягнення грошових коштів є договір про спільний обробіток землі від 16.04.2020, який укладено між сторо-нами - отже, відсутні підстави для застосування виключної підсудності. При цьому, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, на який посилається суд першої інстанції, Скаржник не вважає висновком у подібних правовідносинах, позаяк такий не може бути застосовано до право-відносин між сторонами даного спору. Місцем знаходження, реєстрації та проживання ФОП Колісника Дмитра Сидоровича є Він-ницька область, АДРЕСА_1 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громад-ських формувань, тому справа має розглядатись Господарським судом Вінницької області. Звертає увагу, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку тому, що земельні ділянки не визначені, а в додатках до договору містяться лише графічні та картографічні зображення. Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту пору-шених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, дер-жави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судо-чинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частині 1 статті 4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за міс-цезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Статтею 29 ГПК України встановлено право вибору між господарськими судами, яким від-повідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначе-ному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді. Уста-новлення виключної підсудності має на меті забезпечити найкращі умови для правильного та оперативного вирішення певних категорій справ, характер яких викликає труднощі розгляду їх в іншому місці. Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої заборо-няють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ГПК України. Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів неру-хомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову. Матеріалами справи стверджується, що за умовами Договору про спільний обробіток землі від 16.04.2020, укладеного ТзОВ «Етнопродукт» та ФОП Колісником Д.С., сторони зобов`язуються здійснювати спільний обробіток землі для досягнення ефективного використання земель сільсько-господарського призначення та виробництва сільськогосподарської продукції на земельних ділян-ках площею 176,1233 га, які належать Товариству на правах оренди та знаходяться на території Городнянської міської ради Чернігівської області за межами села Бутівка. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Встановлено, що земельні ділянки загальною площею 176,1233 га, плата за які є предметом Договору про спільну діяльність від 16.04.2020, знаходяться на території Городнянської міської ради за межами села Бутівка і географічно розташовані у Чернігівській області. Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку тому, що земельні ділянки загальною площею 176,1233 га не визначені, а в додатках до договору містяться лише графічні та картографічні зображення. Апеляційний суд при цьому зазначає, що такі доводи Скаржника фактично є оцінкою обставин справи і змісту спірних правовідносин, яка здійснюється судом при вирішенні справи по суті і тому виходить за межі апеляційного перегляду даної ухвали. Матеріали справи свідчать, що згідно п.2.4 та п.3.1 Договору Підприємець зобов`язувався проводити обробіток землі та вирощування сільськогосподарської продукції виключно за свій рахунок. Рішення стосовно порядку використання земельних ділянок приймає Підприємець. Згідно з п.4.1 Договору, Підприємець сплачує Товариству плату за один гектар землі, яка використовується для спільного обробітку згідно з цим договором. Як зазначено вище, Товариство звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Підприємця заборгованості по розрахунках за договором про спільний обробіток землі, оскільки Підприємець не виконав своїх зобов`язань. Колегія суддів застосовує визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Так, за правилами чинного ГПК України, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неви-конання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поши-рюються норми частини третьої статті 30 ГПК України. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрис-дикції (підсудності) іншого суду.(п.1 ст.31 ГПК України). Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спори щодо стягнення заборго-ваності за користування нерухомим майном, яке розташоване в Чернігівській області, то спір у цій справі, правильно переданий на розгляд до Господарського суду Чернігівської області відповідно до положень частини третьої статті 30 ГПК України. Відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правильно врахував правову пози-цію Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 застосувавши правила про територіальну юрисдикцію (підсудність), оскільки справа підлягає розгляду Господарським судом Чернігівської області, тобто за місцем знаходження нерухомого майна - земельних ділянок. За змістом п.1 ч.1, ч.3 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на роз-гляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишен-ня її без задоволення. Крім того, частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетент-ність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрис-дикції (підсудності) визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції перед-бачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції пев-них категорій судів». Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за сво-єю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарсь-ким процесуальним кодексом України. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності розгляду спору за правилами ч.3 ст.30 ГПК України та передачі справи за територіа-льною підсудністю до господарського суду Чернігівської області, тому апеляційна скарга Під-приємця не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін. Розглянуто всі вимоги апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуванї ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,271,275,276,282,284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2021 у справі №902/274/21 залишити без задово-лення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верхов-ного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/274/21 направити до господарського суду Чернігівської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Бучинська Г.Б.