Постанова 4814 № 530/130/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 530/130/21 Номер провадження 22-ц/814/1144/21Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представник позивача адвокат Моторний Ю.С. представник відповідача адвокат Мельников Д.О. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Агроекологія» на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року, ухвалене суддею Ситник О.В., повний текст рішення складено 12 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю земельними ділянками, - В С Т А Н О В И В: 28 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю земельними ділянками. Позовна заява мотивована тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІІ ПЛ № 051645, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 4,59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0016, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІІ ПЛ № 051644Ю ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0017. До 2016 року ПП «Агроекологія» користувалася вказаними земельними ділянками, переконуючи, що вони раніше підписали договір оренди землі, не маючи примірників договорів, вони вірили представникам ПП «Агроекологія», проте вимагали надати їм примірники договорів. Лише у 2016 році підприємство видало позивачам оригінали договорів по одному примірнику кожному, з цих договорів вбачалося, що вони укладені 16.01.2008 року. Договір з ОСОБА_2 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23.04.2010 року за № 041055500976, договір з ОСОБА_1 зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 19.07.2010 року за № 04105551900. Проте, позивачі стверджують, що ці договори не підписували, тому звернулися до поліції із заявами про порушення кримінальних проваджень та надали слідчим зразки підписів. Позивачі визнані потерпілими у кримінальних провадженнях: ОСОБА_2 №12016170170000083, внесеному до ЄРДР 11.03.2016 року, а ОСОБА_1 - у кримінальному провадженні № 12016170170000546, внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року. Зазначають, що один примірник договорів знаходиться у відповідача, а інші у кримінальному провадженні за №12016170170000083, до якого приєднано кримінальне провадження № 12016170170000546. Оригінали експертних висновків знаходяться також у кримінальній справі. Згідно висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року у кримінальному провадженні № 12016170170000083 підпис у графі «Орендодавець», що у договорі оренди землі від 16.01.2008 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Згідно висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546 підпис у графі «Орендодавець», що на зворотній стороні 2 -го аркуша договору оренди землі б/н від 16.01.2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Позивачі стверджують, що працівники ПП «Агроекологія» підробили їхні підписи та здали договори на реєстрацію. Зважаючи на ці факти, вони неодноразово зверталися до відповідача з проханням скасувати державну реєстрацію та повернути їм земельні ділянки, але на останнє 04.12.2020 року прохання підприємство не зреагувало та чинить постійні перешкоди у користуванні їм їхньою землею і на сьогодні земельні ділянки ПП «Агроекологія» використовує на свій розсуд і не сплачує власникам орендної плати. Судова тяганина продовжується із 2016 року. Вказують, що звертались до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовами про визнання договору недійсним у 2016 році. Позов ОСОБА_1 рішенням Зіньківського районного суду справа № 530/1730/16-ц був задоволений, постановою Полтавського апеляційного суду рішення першої інстанції було скасовано на тій підставі, що позивач невірно вибрав спосіб захисту і у задоволенні позовних вимог було відмовлено, рішення апеляційної інстанції набрало чинності. Позов ОСОБА_2 судом не розглянутий. Позивачі вказують, що сторона відповідача постійно затягувала розгляд справи, що підтверджується ухвалою Верховного Суду України, і вони з 2016 року не можуть розпоряджатися своєю власністю, тому ще раз звертаються до суду з даним позовом та просять суд усунути перешкоди шляхом повернення земельних ділянок, визнавши не укладеними договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 19.07.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, та договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та ПП«Агроекологія», зареєстрований 23.04.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області. Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агроекологія» про усунення перешкод у користуванні власністю земельними ділянками задоволено частково . Зобов`язано усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 5321386000:00:031:0017 ОСОБА_1 - шляхом її повернення . Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 5321386000:00:031:0016 ОСОБА_2 шляхом її повернення . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача ПП «Агроекологія» судовий збір в сумі 1816 гривень на користь держави . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи, а саме те, що у матеріалах справи маються копії експертних висновків, оригінали яких знаходяться у кримінальному провадженні, з яких вбачається, що підписи від імені орендодавців виконані не ними, а іншими особами, цей висновок підтверджується постановою Полтавського апеляційного суду від 12.11.2020 року у справі № 530/1730/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агроекології» про визнання договору оренди землі недійсним. Також суд вказав, що ці експертні висновки сторона відповідача не оскаржувала, а вони були розглядом в суді, де ПП «Агроекологія» також була відповідачем. Відповідно до ст. 82 ЦПК України суд прийшов до висновку, що спірних договорів земельних ділянок позивачі не підписували, відповідно з істотними умовами договору, а саме щодо строку дії договору не погоджували, тому спірні договори не є укладені і їх не потрібно визнавати такими у судовому порядку. Суд першої інстанції з цих підстав відмовив у задоволенні позову в частині визнання договорів неукладеними, оскільки договори позивачами не підписувалися, тобто ними вони ними не укладалися і це встановлено в судовому засіданні. Доводи відповідача про те, що договори пролонговувалися з 2001 року, за умови, що вони були укладені строком на 6 років, і таким чином існують у правовому полі, не знайшло свого підтвердження, оскільки у договорах від 16.01.2008 року зазначено, що строк їх дії становить 25 років, що ніяк не узгоджується із обраною позицією сторони відповідача. Також суд не прийняв до уваги заяви та додаткові угоди, які були підписані позивачами по справі, які надала сторона відповідача, оскільки предметом спору у даній справі є факт підписання договорів оренди не власниками земельних ділянок, а іншими особами, також предметом спору не були обставини щодо сплати орендної плати, хоча сторона відповідача на свої доводи щодо отримання орендної плати позивачами доказів не надала і не спростувала доводи позивачів, що орендна плата їм не виплачувалася ПП «Агроекологія». Враховуючи, що сторона відповідача на сьогодні використовує земельні ділянки позивачів, що сторона відповідача сама визнає та зазначає про це у своїх поясненнях, які їх власники їм не передавали в оренду, суд прийшов до висновку що існує спір між позивачами і відповідачем, а саме що сторона відповідача при відсутності у неї правових підстав використовує земельні ділянки позивачів і що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 останній раз зверталися до відповідача у грудні 2020 року із листом про повернення їм земельних ділянок, але він не відреагував, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення позивачам. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції змінити в частині часткового задоволення позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, рішення суду в частині стягнення судового збору залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно рішення суду земельні ділянки мають бути повернуті. Однак, суд чітко та однозначно не вказав найменування підприємства, яке повинно повернути ділянки, тому змусити відповідача повернути земельні ділянки буде складно, а то й неможливо. Крім того, суд відмовив визнати договори неукладеними. Звертають увагу, що без визнання договорів неукладеними є неможливим виконання рішення про повернення земельних ділянок, оскільки скасувати державну реєстрацію договорів оренди буде неможливо. На підставі викладеного, переконані, що належним способом захисту їх порушених прав є задоволення позовних вимог у повному обсязі, у тому числі й про визнання договору про оренду земельних ділянок неукладеними. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від ПП «Агроекологія» не надходив. В апеляційній скарзі ПП «Агроекологія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог скасувати, у частині відмови у задоволенні позову залишити рішення суду без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що ПП «Агроекологія» не було повідомлене про час, дату та місце розгляду справи у строки та у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Внаслідок недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону та основних засад цивільного судочинства не отримало доступу до копії позовної заяви з додатками. Вважає, що позивачі добровільно передали земельні ділянки відповідачу у 2001 році і не учиняли жодних дій з повернення цієї ділянки, отримуючи за неї орендну плату згідно з умовами укладених договорів оренди землі. Водночас у матеріалах справи немає доказів тому, що на момент звернення до суду з цим позовом ПП «Агроекологія» користується земельними ділянками позивачів. Вважає, що дії позивачів, які особисто підписали велику кількість додаткових угод до договорів оренди землі та заяви з вимогами про виплату орендної плати щонайменше з 2013 року (при цьому не висуває претензій щодо неотримання орендної плати), суперечать процесуальній поведінці з визнання договору недійсним/неукладеним, а тому і є недобросовісними. При цьому, суд першої інстанції фактично виходив з того, що позивач обґрунтовував свої міркування копією висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546 та копією висновку експерта від 16.06.2016 року № 1160 у кримінальному провадженні № 12016170170000083, проти чого категорично заперечував відповідач, у тому числі з міркувань відсутності оригіналу, а у суду не було можливості перевірки справжності цих документів шляхом співставлення із оригіналом, який позивачем не надано. Крім того, звертає увагу, що предметом висновку експерта від 16.06.2016 року № 1160 у кримінальному провадженні № 12016170170000083 та висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546 є договір оренди земельного паю. Натомість позивачі оскаржують договір оренди землі від 16.01.2008 року. Тобто предметом висновку експерта і предметом провадження у справі є різні документи. Також звертає увагу, що позивач в позовній заяві посилається на відсутність у нього оригіналу спірних договорів. Копія договору є недопустимим доказом. Вважає, що докази, здобуті в результаті слідчих дій в одному кримінальному провадженні, не можуть бути використані в іншому провадженні. Посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду. У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Агроекологія» позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять її відхилити, а їх апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПП «Агроекологія» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ ПЛ №051645, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0016 (т.1 а.с. 36). Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІІ ПЛ № 051644, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386000:00:031:0017 ( т. 1 а.с. 35). Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані потерпілими у кримінальних провадженнях: ОСОБА_2 - №12016170170000083, внесеному до ЄРДР 11.03.2016 року, ОСОБА_1 - № 12016170170000546, внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року, яке приєднане до кримінального провадження №12016170170000083 (т.1 а.с. 37- 40). Позивачі зверталися до відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з проханням скасувати державну реєстрацію договорів оренди (т.1 а.с. 3), але позивачам повідомлено, що державна реєстрація здійснюється державними реєстраторами (т.1 а.с 4). З договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 23.04.2010 року за № 041055500976 вбачається, що він укладений на 25 років, предметом договору є земельна площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 5-10). З договору оренди землі від 16.01.2008 року, укладеного між ПП «Агроекологія» та ОСОБА_1 , який зареєстрований відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі 19.07.2010 року за № 04105551900 вбачається, що договір укладений на 25 років, предметом договору є земельна площею 4, 59 га, яка розташована за межами села Ставкове Зіньківського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 11-14). Згідно висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року у кримінальному провадженні №12016170170000083, підпис у графі «Орендодавець», що у договорі оренди землі від 16.01.2008 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою ( т.1 а.с. 15- 17). Згідно висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546, підпис у графі «Орендодавець», що на зворотній стороні 2 -го аркуша договору оренди землі б/н від 16.01.2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( т.1 а.с. 18-21). З описової частини рішення Зіньківського районного суду від 25.02.2020 року у справі № 530/1730/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП Агроекології про визнання правочину недійсним вбачається, що суд досліджував оригінал висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР від 02.12.2016 року за № 12016170170000546, в якому щодо обставин справи зазначено, що 01.12.2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 , жителя с. Ставкове Зіньківського району Зіньківського району Полтавської області, з приводу того, що невідома особа підробила його підпис у договорі оренди земельної ділянки від 2008 року, укладеному із ПП «Агроекологія». У висновку вказано, що підпис у графі «орендодавець», що на зворотній стороні 2-го аркуша договору оренди землі від 16 січня 2008 року на ім`я орендодавця ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( кримінальне провадження №12016170170000546 а.с. 31-34), оглянувши оригінал договору оренди від 16.01.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Агроекологія " в особі директора Лубенця Василя Петровича, зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської філії ДП "Центру ДЗК при Держкомземі України" 19.07.2010 року за № 041055501900, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Агроекологія", третя особа: відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, про визнання правочину недійсним підлягають задоволенню ( т.1 а.с. 22-27). З висновку експерта № 1160 від 16.06.2016 року про обставини справи вбачається, що 11.03.2016 року до Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова заява від громадянки ОСОБА_2 , жительки с. Ставкове Зіньківського району Полтавської області, про те, що у 2008 році невідома особа підробила її підпис в договорі оренди земельного паю, що належить останній, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, і призначена дана експертиза, на експертизу надані договір оренди землі б/н від 16.01.2008 року та інші документи, а також умовно - вільні зразки підпису ОСОБА_2 , експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України (т.1 а.с.15-17). З постанови Полтавського апеляційного суду від 12.11.2020 року (справа № 530/1730/16-ц) вбачається, що в описовій частині постанови колегія суддів зазначила, що оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта від 16.11.2016 року за № 353 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від 02.12.2016 року за № 12016170170000546, то такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обгрунтував позивач, отже позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами, з огляду на те, що судом першої інстанції повно та встановлено обставини справи, проте допущено неправильне застосування норм матеріального права, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням неефективного способу захисту (т.1 а.с. 29-32). 04.12.2020 року позивачі звернулися до відповідача з пропозицією добровільно за взаємною згодою невідкладно вирішити спірні проблеми про повернення земельних ділянок та зняття їх з реєстрації (т.1 а.с. 33- 34), позивачі зверталися із клопотанням про звільнення їх від сплати судового збору та підтвердили доходи (а.с. 41-43), звернулися із позовом та просили усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5321386000:00:031:0017 та ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 5321386000:00:031:0016 шляхом повернення земельних ділянок, визнавши не укладеними договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 19.07.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, та договір оренди землі від 16.01.2008 року між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», зареєстрований 23.04.2010 року відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області ( т.1 а.с. 1-2). При зверненні з даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять суд визнати неукладеними договори, посилаючись на те, що договори ними не підписувалася, умови та строки їх не погоджувалися, також просять усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом повернення земельних ділянок. Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірних договорів оренди земельних ділянок позивачі не підписували, з істотними умовами договору щодо строку їх дії не погоджувалися, тому спірні договори не є укладені і їх не потрібно визнавати такими у суді, а тому суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання договорів неукладеними. Відносно заяви відповідача ПП «Агроекологія» про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 р. у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Крім того Верховний Суд підкреслив, що позовна давність не застосовується при поданні негаторного позову, право на такий позов діє протягом усього часу тривання порушення прав власника земельної ділянки, тому строк позовної давності в даній справі суд не застосовує. Отже, враховуючи, що сторона відповідача на сьогодні використовує земельні ділянки, що сторона відповідача сама визнає та зазначає це в своїх поясненнях, які їм власники не передавали в оренду, суд першої інстанції прийшов до висновку що існує спір між позивачами і відповідачем, а саме, що сторона відповідача при відсутності у неї правових підстав, використовує земельні ділянки позивачів і що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 останній раз звертались до підприємства у грудні 2020 року із листом про повернення їм земельних ділянок, але останні не відреагували, тому частковому задоволенню підлягають заявлені вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення позивачам. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, але приходить до висновку, що резолютивна частина рішення суду підлягає деталізації та уточненню, що тягне зміну рішення суду, виходячи з наступного. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 16.01.2008 р., договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили зокрема визнати неукладеними договори оренди землі від 16.01.2008 року, посилаюсь на те, що оспорювані договори вони не підписували. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені позивачами у позовній заяві, в якій вони наполягають на поверненні їм земельних ділянок, вважаючи, що спірні земельні ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майно, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16 червня 2020 року у справі№ 145/2047/16-ц (пункт 7.27.)). Колегія суддів звертає увагу, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить правові висновки відносно доводів позивачів про те, що договори оренди землі є неукладеними, тому відсутня необхідність зазначення про це у резолютивній частині судового рішення, що є належним способом захисту порушеного права, та достатньою підставою для виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно резолютивна частина рішення суду при вирішенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками не є конкретною, зокрема не містить вказівки відносно того, на кого слід покласти обов`язок усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, тому в цій частині підлягає уточненню, що тягне за собою зміну рішення суду. У суді апеляційної інстанції представник позивачів - адвокат Моторний Ю.С. надав для огляду судом оригінал договору оренди землі від 16.01.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агроекологія», та оригінал договору оренди землі від 16.01.2008 р., укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агроекологія», також надав для огляду належним чином засвідчену начальником сектору дізнання відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Ю. Шум копію висновку судово-почеркознавчої експертиз №1160 від 16.06.2016 р. у кримінальному провадженні №12016170170000083 та належним чином засвідчену слідчим СВ відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області В. Заєць копію висновку судово-почеркознавчої експертиз №353 від 09.02.2017 р. у кримінальному провадженні №12016170170000546, які апеляційним судом оглянуті. Доводи апеляційної скарги позивачів про те, що суд першої інстанції відмовив визнати договори неукладеними, але звертають увагу, що без визнання договорів неукладеними є неможливим виконання рішення про повернення земельних ділянок, оскільки скасувати державну реєстрацію договорів оренди буде неможливо, тому позивачі переконані, що належним способом захисту їх порушених прав є задоволення позовних вимог у повному обсязі, у тому числі й про визнання договорів про оренду земельних ділянок неукладеними, то ці доводи не заслуговують на увагу з підстав викладених вище. Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що воно не було повідомлене про час, дату та місце розгляду справи у строки та у порядку, передбаченому чинним законодавством України, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресат ПП «Агроекологія» 02.03.2021 р. отримало судову повістку (т.2 а.с.108,109). Крім цього, по справі вбачається, що представник ПП «Агроекологія» ОСОБА_4 зареєстрований в підсистемі "Електронний суд", яка дозволяє учаснику судового процесу отримувати веб-посилання на тексти всіх сформованих судом процесуальних документів по справі, в якій учасник процесу приймає участь: судові рішення, судові повістки, виклики тощо. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що внаслідок недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону та основних засад цивільного судочинства відповідач не отримав доступу до копії позовної заяви з додатками, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача адвокат Мельников Д.О. зареєстрований в підсистемі "Електронний суд", яка забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу. Крім цього представником відповідача - адвокатом Мельников Д.О. складалися та формувалися документи у системі «Електронний суд» із зазначенням дати їх складання, надався відзив на позов, сформований 28.02.2021 р., який надійшов до суду 01.03.2021 р., що вказує на те, що представник відповідача був ознайомлений з позовом та додатками до нього через підсистему "Електронний суд" (т. 1 а.с. 65-82). Крім цього, матеріали містять «рекомендоване повідомлення провручення поштового відправлення» на адресу відповідача (копія позовної заяви з додатками, копія ухвали суду, судова повістка на 17.02.2021 р.), яке повернулося до суду першої інстанції не врученим із зазначенням «Укрпоштою» причини повернення «адресат відмовився» (т.1 а.с. 60-61). Доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що позивачі добровільно передали земельні ділянки відповідачу у 2001 році і не учиняли жодних дій з повернення цієї ділянки, отримуючи за неї орендну плату згідно з умовами укладених договорів оренди землі, то ці доводи спростовуються доказами у справі. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що у матеріалах справи немає доказів тому, що на момент звернення до суду з цим позовом ПП «Агроекологія» користується земельними ділянками позивачів, оскільки сам відповідач фактично цього не заперечує, а пред`явлений позов не визнає. Доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що дії позивачів, які особисто підписали велику кількість додаткових угод до договорів оренди землі та заяви з вимогами про виплату орендної плати щонайменше з 2013 року (при цьому не висуває претензій щодо неотримання орендної плати), суперечать процесуальній поведінці з визнання договору недійсним/неукладеним, а тому і є недобросовісним, то ці доводи не впливають на законність рішення суду першої інстанції. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПП «Агроекологія» про те, що суд першої інстанції фактично виходив з того, що позивач обґрунтовував свої міркування копією висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546 та копією висновку експерта від 16.06.2016 року № 1160 у кримінальному провадженні № 12016170170000083, проти чого категорично заперечував відповідач, у тому числі з міркувань відсутності оригіналу, то відповідач не позбавлений процесуальної можливості надати належні та допустимі докази на спростування доказів, наданих стороною позивача, проте, відповідач їх суду не надав, хоча представник відповідача у суді апеляційної інстанції визнає той факт, що має оригінали цих договорів оренди землі. Відносно доводів апеляційної скарги про те, що предметом висновку експерта від 16.06.2016 року № 1160 у кримінальному провадженні № 12016170170000083 та висновку експерта № 353 від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні № 12016170170000546 є договір оренди земельного паю, натомість позивачі оскаржують договір оренди землі від 16.01.2008 року, тобто предметом висновку експерта і предметом провадження у справі є різні документи, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки це не відповідає дійсності, оскільки предметом даного спору та предметом дослідження експерта (висновків) від 16.06.2016 р. та від 09.02.2017 р. (т.1 а.с.15-17, 1821) є одні і ті самі договори оренди землі б/н від16.01.2008 р. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні. Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення правильно вирішено питання про розподіл судових витрат, а постановою апеляційного суду підлягає зміні резолютивна частина рішення суду щодо частково задоволення вимог шляхом її уточнення, у зв`язку з чим не змінюється зміст самого рішення, то судовий збір, від якого при подачі апеляційної скарги були звільнені позивачі, слід компенсувати за рахунок держави. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу ПП «Агроекологія» - залишити без задоволення. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог змінити. Зобов`язати ПП «Агроекологія» усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 5321386000:00:031:0017 та зобов`язати ПП «Агроекологія» повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Зобов`язати ПП «Агроекологія» усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер: 5321386000:00:031:0016 та зобов`язати ПП «Агроекологія» повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов