Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10139/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/10139/20 Головуючий суддя І інстанції Семіряд І. В. Провадження № 33/818/341/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Солонинка Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170,00 грн. Також, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420 грн.40 коп. Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова судді першої інстанції є незаконною і необґрунтованою. Прийнятою без з`ясування обставин справи та такою, що підлягає скасуванню із закриття провадження у справі. Зазначає, що всупереч обставинам справи, незважаючи на наявні матеріали справи, суд притягнув до відповідальності не її чоловіка ОСОБА_2 , який вчинив домашнє насильство, а її, жінку, яка потерпіла від його насильницьких дій. Вважає, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням низки статей КУпАП. Зокрема, грубим процесуальним порушенням з боку суду стало неповідомлення повісткою про розгляд справи її, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та розгляд справи за її відсутністю. Крім того, посилається на порушення норм КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також, ОСОБА_1 просить поновити їй пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 року, посилаючись на те, що оскаржувану постанову вона отримала 01.10.2020 року, що підтверджується власноручним записом про її отримання. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню. За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя, - відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 . В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про отримання судової повістки на 14.00 год. 23.06.2021 року (а.с.35), однак причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення судового розгляду не подавала. Захисник ОСОБА_1 адвокат Солонинка Н.П. в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 повідомлена про дату та час розгляду апеляційної скарги, однак не має можливості бути присутньою в судовому засіданні, не заперечує щодо розгляду апеляційної скарги без її участі. Враховуючи вищенаведене, а також дотримуючись вимог ст. 268 та ч.4 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи адвоката Солонинка Н.П., яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Частиною 1 статті 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Виходячи зі змісту диспозиції цієї норми відповідальність настає не тільки за наявністю заподіяної шкоди, але й у випадку коли створюється можливість заподіяння шкоди, тобто таке правопорушення має формальний склад. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Пунктом 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIIIпередбачено, що психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає, зокрема діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно ч.1, 2 ст.3 вказаного вище закону, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб - подружжя; колишнє подружжя. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №481457 від 09.07.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 22.06.2020 року близько 20.00 години, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинила сварку з чоловіком за місцем мешкання чим скоїла насилля в сім`ї, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1). З аналізу норм вказаних Законів вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до обставин цієї справи, може мати місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю члена сім`ї. Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення. Як вбачається з матеріалів вказаної справи факт вчинення домашнього насильства підтверджується: інформацією, що міститься в: протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №481457 від 09.07.2020 року, яким зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с. 1); рапорті начальника Шевченківського ВП ГУНП в Харківській облаті (а.с.3) письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5, 6). З відомостями, зафіксованими в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис «згодна». Належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто остання не зверталася до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталася із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мала для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. В суді апеляційної інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Солонинка Н.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити та пояснила, що в діях ОСОБА_1 , на її думку, не було складу адміністративного правопорушення, оскільки саме вона викликала працівників поліції, у зв`язку з тим, що її чоловік вчиняв насильницькі дії проти неї. Зазначає, що їх допитали та направили матеріали до Шевченківського ГУНП в Харківській області і з невідомих причин ОСОБА_1 визнали винною. Пояснила, що із спілкування з ОСОБА_1 їй відомо, що дії, бездіяльність чи рішення працівників поліції вона не оскаржувала з приводу складання цього протоколу. Доводи адвоката Солонинка Н.П. з приводу безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, так як в її діях відсутній складу адміністративного правопорушення, є безпідставними і суб`єктивними та такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції. Апеляційні доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам та притягнув до відповідальності не її чоловіка ОСОБА_2 , який вчинив домашнє насильство, а її, жінку, яка потерпіла від його насильницьких дій, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, внаслідок чого апеляційний суд розцінює їх як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності. За таких обставин, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, на думку апеляційного суду, є безпідставними. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАПне допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. 33 КУпАПі призначив його в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши їй процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков