Постанова 4818 № 638/17492/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/17492/20 Головуючий І інстанції Невиніцин Є.В. Провадження № 33/818/991/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 22 червня 2021 року м.Харків суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. за участю секретаря - Вакула Н.С., захисника -Тарасенка А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко А.А. на постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,- в с т а н о в и в : 30.11.2020 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110097 стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно з вказаним протоколом 30.11.2020 в 00 год. 33 хв. водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Nissan Primera» державний номерний знак НОМЕР_1 по пр. Людвіга Свободи поблизу будинку № 35 у м. Харкові, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість та рухливість ходи, мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у відповідного лікаря-фахівця водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн та позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. Захисник ОСОБА_1 адвокат Тарасенко А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі стосовно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Тарасенко А.А. посилається на те, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 під час подій 30.11.2020 р. неодноразово просив поліцейського Кобзаря, який пропонував пройти огляд, назвати підстави (вони ж ознаки) для проходження огляду на стан сп`яніння, однак командир роти ОСОБА_2 , який зупинив ОСОБА_1 та спілкувався до моменту вручення протоколу назвав лише одну ознаку, а саме виражене тремтіння пальців рук, що відповідно до п.3 Інструкції є ознакою алкогольного сп`яніння. Вказує, що лише за наявністю декількох ознак наркотичного сп`яніння, наприклад однієї з ознак алкогольного сп`яніння та однією з ознак наркотичного сп`яніння поліцейський може і лише тоді повинен пропонувати пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Саме тому, на думку апелянта, в протоколі, направленні на огляд та рапорті поліцейський ОСОБА_3 , який складав, проте не спілкувався з ОСОБА_1 вказав декілька ознак, попри те, що в тому числі командиром роти ОСОБА_2 не було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та не повідомлено на багаторазові прохання ОСОБА_4 , що підтверджує надане поліцією відео з бодікамер. Зазначає, що на думку апелянта, об`єктивно не було відмови, більше того, ОСОБА_1 неодноразово відповідав, що готовий проїхати та пройти огляд, що підтверджується відео з бодікамер. А розцінювати прохання ОСОБА_1 - назвати йому ознаки сп`яніння, як відмову не можна, оскільки водій може відмовитись лише у разі вимоги поліцейським пройти огляд на стан сп`яніння, що в свою чергу, відповідно до Інструкції можливо лише у разі наявності підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Проте ознак наркотичного сп`яніння поліцейські не зазначили жодного разу, що підтверджується відеозаписом з бодікамер, а отже законного прохання, тим більше вимоги не було, що б на неї можна було відмовлятись. Вказує, що пояснення свідків не підтверджують факт того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані будь якого сп`яніння, фактично ці пояснення є бланком, а тому в розумінні ст. 251 КУпАП не можуть бути належним та допустимим доказом. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко А.А., який апеляційну скаргу підтримав, надав аналогічні пояснення тим які зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судовим розглядом встановлено, що 30.11.2020 в 00 год. 33 хвилини водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Nissan Primera» державний номерний знак НОМЕР_1 по пр. Людвіга Свободи поблизу будинку № 35 у м. Харкові, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість та рухливість ходи, мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у відповідного лікаря-фахівця водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.. В наслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110097 від 30.11.2020 року за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується: - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були залучені поліцейськими та в своїх письмових поясненнях зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я (а.с. 4,5) Крім того, свідок ОСОБА_5 був допитаний судом першої інстанції та надав пояснення аналогічні письмовим поясненням, які були надані ним під час складання протоколу про адміністративну відповідальність; - відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за те, що в темну пору доби їхав на автомобілі «Nissan Primera» державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому не горіла передня фара освітлення. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 та поліцейським ОСОБА_7 , останнім було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . ОСОБА_1 неодноразово вимагав від поліцейських, щоб йому пояснили підстави для такої дії. На вимоги ОСОБА_1 поліцейський неодноразово озвучував підстави для направлення його для проходження медичного огляду, із зазначенням ознак сп`яніння, з посиланням на нормативно-правові акти, що дають право поліцейському висувати таку вимогу та зобов`язують водія пройти медичний огляд. Проте, ОСОБА_1 знов ставив аналогічне запитання. (а.с. 17). Апеляційний суд вважає, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також, з пояснень адвоката Тарасенка А.А. наданих ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що ні ОСОБА_1 ані захисником не оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАСУкраїни. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Оцінюючи доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, суд апеляційної інстанції вбачає, що вони ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях ОСОБА_1 , виходячи з наступного. З відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що під час зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та 268 КУпАП, також про це зазначено в протоколі Крім того, з відомостей відеоматеріалів, що долучені до справи вбачається, що працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 підставу зупинки автомобіля та необхідність проїхати разом з працівниками поліції до медичного закладу, однак ОСОБА_1 умисно не бажаючи виконувати вимогу працівника неодноразово вимагав від поліцейських, щоб йому пояснили підстави для проведення огляду в медичному закладі. На вимоги ОСОБА_1 поліцейський неодноразово озвучував підстави для направлення його для проходження медичного огляду, із зазначенням ознак сп`яніння, однак, ОСОБА_1 знов ставив аналогічне запитання. Такі дії особи працівники поліції обґрунтовано розцінили як відмову від проходження огляду в медичному закладі. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання захисника Тарасенка А.А. на те, що ознака сп`яніння у виді вираженого тремтіння пальців рук не може бути розцінена поліцейським, як така, що вказує на стан наркотичного сп`яніння. Так, згідно п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніхсправ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 Інструкції встановлено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п.4 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З відеозапису вбачається, що поліцейський, крім вираженого тремтіння пальців рук, вказував на поведінку ОСОБА_1 , що не відповідає обстановці, що також є ознакою перебування особи у стані сп`яніння згідно з Інструкцією. Крім того, з відеозапису також вбачається, що під час зупинки автомобіля «Nissan Primera» під керуванням ОСОБА_1 в автомобілі також перебував пасажир, який на питання поліцейського чи є у нього наркотичні речовини або чи вживав він нещодавно наркотичні речовини повідомив, що в у нього є пакет з речовиною рослинного походження, у зв`язку з цим працівниками поліції було викликано ще один патруль поліції для оформлення матеріалів вилучення у пасажира пакунку з речовиною рослинного походження. Таким чином, апеляційний суд вбачає, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що і ОСОБА_1 міг перебувати у стані наркотичного сп`яніння, а тому мали підстави для вимоги пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення сп`яніння. З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного медичного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта про відсутність підстав щодо необхідності медичного огляду безпідставними. За вказаних обставин, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості врахувати доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальним є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта, зокрема і щодо якості наданого відеозапису. Такий висновок суд робить згідно вимог ст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. ст. 294, 295 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Тарасенко А.А. залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков