Постанова 4810 № 428/8648/20

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 428/8648/20 Провадження № 22-ц/810/490/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 01 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М., за участю секретаря судового засідання: Вовчанської С.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Бароніна Д.Б. в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії, в обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який за життя перебував на обліку та отримував страхові виплати у Лисичанському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. Після отримання свідоцтва про смерть батька позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання спадщини. На запит адвоката відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості по страховим виплатам. Позивач посилається на те, що відповідно листа Лисичанського міського відділення Фонду №1568/02-1 від 16 червня 2020 року ОСОБА_3 12 січня 2015 року вперше звернувся до відділення із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат. На підставі вказаної заяви відділення продовжило виплати ОСОБА_3 з 01 січня 2015 року (з дати звернення) по 30 червня 2015 року та виплатило заборгованість за період з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2014 року. 22 липня 2015 року батько позивача звернувся до відділення з черговою заявою про продовження страхових виплат, які були продовжені на період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Починаючи з січня 2016 року потерпілий на виробництві ОСОБА_3 за продовженням виплат до відділення не звертався, тому нарахування та виплата страхових сум не проводилась. Таким чином, померлий ОСОБА_3 не отримував страхові виплати з 01 січня 2016 року по день смерті. Нарахування страхових виплат потерпілому були припиненні у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач вважає, що припинення виплат ОСОБА_3 з підстав закінчення терміну дії довідки є незаконним, оскільки на момент припинення нарахування виплат (січень 2016 року) довідка про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи діяла безстроково, тому позивач, як спадкоємець за законом після смерті батька має право на отримання сум страхових виплат, які належали померлому і входять до складу спадщини за період з січня 2016 року по березень 2020 року. ОСОБА_1 , після уточнення позовних вимог,просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані страхові виплати за період з січня 2016 року по березень 2020 року та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_3 за період з січня 2016 року по березень 2020 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що припинення нарахування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 здійснено з 01 січня 2016 року, тобто ще за чотири роки до часу його смерті. Однак, потерпілий у встановленому законом порядку не оскаржив дії або бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому відповідних виплат, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат. Отже, указані суми йому за життя не нараховувались і вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК Українидо складу спадщини не входить. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви повинно бути відмовлено у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані ОСОБА_3 за життя страхові виплати за період з 01 січня 2016 року по 13 березня 2020 року та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_3 за період з січня 2016 року по березень 2020 року, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 вказує на те, оскільки страхові виплати призначалися потерпілому ОСОБА_3 пожиттєво, а постанова про припинення виплат Фондом не виносилась, тому неотримані суми страхових виплат, які належали померлому входять до складу спадщини, право на які має позивач. Позивач посилається на те, що всі рішення установою виносяться у формі постанови та зазначена постанова може бути предметом оскарження, а у разі відсутності рішення суб`єкта владних повноважень, у особи не виникає права на оскарження з тих підстав, що відсутній офіційний документ, який може порушувати права громадян, однак суд першої інстанції не врахував цю ключову обставину. Тому, позивач вважає, що оскільки потерпілому ОСОБА_3 були призначені страхові виплати, постанова про припинення їх виплат відповідачем не приймалась, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній території України, та його проживання на тимчасово окупованій території. ОСОБА_3 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивач, як спадкоємець, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 травня 2021 року Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та апеляційну скаргу отримало 25 травня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 176). У відзиві на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області зазначає, що потерпілий, як внутрішньо переміщена особа, звернувся з черговою заявою 22 липня 2015 року за продовженням раніше призначених страхових виплат за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року у зв`язку з професійним захворюванням до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області, де йому було проведено страхові виплати на період дії довідки від 12 січня 2015 року №924004689 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. Постановою №1208/52389/6384/19 від 31 липня 2015 року потерпілому ОСОБА_3 продовжено раніше призначені щомісячні страхові виплати за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно. Крім того, Відділенням в м. Лисичанську було нараховано та виплачено ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати за період з 01 червня 2014 року по 30 листопада 2014 року та проведено перерахунок за 2014 рік з урахуванням коригуючого коефіцієнту. Страхові виплати були призначені не безстроково, а на період до 31 грудня 2015 року, тому окремої постанови про припинення виплат не виносилось. Припинення нарахування Відділенням в м. Лисичанську страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 здійснено з 01 січня 2016 року, тобто за чотири роки до часу його смерті, однак потерпілий у встановленому законом порядку не оскаржив дії або бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому відповідних виплат, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат. Отже, указані суми йому за життя не нараховувались і вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 . Таким чином, позивач як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця не було нараховано спадкодавцю. ОСОБА_1 повідомлений про відкриття апеляційного провадження у справі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції». Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник позивача ОСОБА_2 отримав 25 травня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 177). В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції". ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що припинення нарахування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 здійснено з 01 січня 2016 року, тобто ще за чотири роки до часу його смерті. Однак, потерпілий у встановленому законом порядку не оскаржив дії або бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому відповідних виплат, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми страхових виплат. Отже, указані суми йому за життя не нараховувались і вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частина перша статті 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області. Страхові виплати потерпілому ОСОБА_3 були призначені пожиттєво. Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції № 4689, виданої 12 січня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, ОСОБА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 . Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області на підставі довідки внутрішньо переміщеної особи від 12 січня 2015 року № 4689 з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015року. На обліку ОСОБА_3 перебував з 28 грудня 2011 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 09 грудня 2011 року. За висновком МСЕК від 18 січня 2012 року серія 10ААА № 059821 потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 30%, у тому числі 5% по трудовому каліцтву (дата по акту 17.01.1991 року), 25% по професійному захворюванню (дата по акту 09.12.2011 року) безстроково. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області від 12 лютого 2015 року продовжено потерпілому ОСОБА_3 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3216,77 грн з 01 лютого 2015 року по 30 червня 2015 року. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області від 31 липня 2015 року продовжено потерпілому ОСОБА_3 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3216,77 грн з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 04 червня 2020 року Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернувся із заявою про прийняття спадщини і 06 липня 2020 року приватним нотаріусом Сєвєродонецькому міського нотаріального округу Короткевич О.Г зареєстровано в Спадковому реєстрі спадкову справу за № 45-2020, що підтверджується копією витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 06 липня 2020 року. Із свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняв спадщину, яка складається з: недоотриманої пенсії, сума якої становить 341161,99 грн. Потерпілий ОСОБА_3 страхові виплати не отримував з 01 січня 2016 року та дані обставини не заперечувалися відповідачем, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначалося, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області за заявою потерпілого ОСОБА_3 , як внутрішньо переміщеної особи, проведено раніше призначені страхові виплати на період дії довідки від 12 січня 2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Слід зауважити, що в матеріалах справи мається дублікат довідки від 12 січня 2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, яка видана ОСОБА_4 , і в якій строк дії довідки зазначено до 31 грудня 2054 року. Вказана довідка додана до відзиву на позовну заяву Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та засвідчена головним спеціалістом юридичного відділу. Тому посилання представника відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на те, що в матеріалах страхової справи відсутня зазначена довідка, спростовуються матеріалами справи. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України. Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції. Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (ч. 6 ст. 47 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що страхові виплати як призначаються, так і продовжуються на строк, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Жодним законом не передбачено як призначення, так і продовження страхової виплати на період дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Як зазначалося вище, потерпілий ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Стаханові Луганської області, яке находиться на окупованій території та мав право на отримання страхових виплат відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, безстроково, наявність як підстав для продовження страхових виплат на певний час, так і підстав для припинення страхових виплат, передбачених статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не встановлено. У статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством. Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» . У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України. Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18. Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, так і скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року в справі № 243/9109/19, постанові від 19 травня 2019 року в справі № 243/8684/19-ц. Враховуючи зазначені вище положення законів колегія суддів вважає, оскільки потерпілому ОСОБА_3 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду про продовження виплат. ОСОБА_3 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. Суд першої інстанції зазначаючи про те, що за час свого життя батько позивача не оскаржив бездіяльність з приводу припинення страхових виплат, не звернув уваги на те, що за висновком МСЕК від 18 січня 2012 року серія 10ААА № 059821 потерпілому ОСОБА_3 встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 30% безстроково, а страхові виплати потерпілому були призначені пожиттєво. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні діїзадовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані страхові виплати за період з січня 2016 року по березень 2020 року. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_3 за період з січня 2016 року по березень 2020 року. Щодо судових витрат Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 840 грн, що підтверджується квитанцією № 10 від 16 жовтня 2020 року, а при поданні апеляційної скарги сплачено 1362 грн, що підтверджується квитанцією № 86115 від 18 травня 2021 року (а.с. 1,160). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2202 грн. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні діїзадовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані страхові виплати за період з січня 2016 року по березень 2020 року. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 30) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , страхові виплати в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_3 за період з січня 2016 року по березень 2020 року. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2202 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов В.М. Луганська