Постанова 4813 № 522/3031/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3266/21 Номер справи місцевого суду: 522/3031/16-ц Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Гірняк Л.А.,Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2019 року, постановленого під головуванням судді Петрюченко М.І., повний текст рішення виготовлений 28 листопада 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, - в с т а н о в и в: У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просила: - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 3/8 частину будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 ; - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 81/1000 частину підвального приміщення АДРЕСА_3 ; - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий №7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області; - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий №3222782602:01:002:0041) в с. Березівка Макарівського р-ну Київської області; - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 3/4 частини автомобілю марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу №5141/2016/001269 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, укладений 13.08.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; - витребувати від ОСОБА_4 автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ); - визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 3/4 частини автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ,номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 . В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що 09.10.2010 року між нею та ОСОБА_7 був укладений шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина на наступне майно: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041; - автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 . До спадкоємців першої черги увійшли вона (дружина) та ОСОБА_8 (батько). До нотаріальної контор із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 (брат), ОСОБА_8 (батько), ОСОБА_1 (дружина). Позивачка вважає, що оскільки вона проживала із спадкоємцем за останнім його місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_6 то вона фактично прийняла спадщину. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11.11.2015 року, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. роз`яснено, що згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, проте з урахуванням відсутності їх у спадкоємця, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивачка вказує, що з моменту отримання у спадщину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено реконструкцію вказаного приміщення внаслідок чого збільшено його площу та вартість. У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на майно в порядку спадкування за померлим спадкодавцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: - 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ; - 81/1000 (1/2 від 162/1000) частки підвального приміщення АДРЕСА_3 ; - 1/4 (1/2 від 1/2) частини будівлі кафе-бару в буд. АДРЕСА_2 ; - 1/4 (1/2 від 1/2) частини земельної ділянки (кадастровий №7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області; - 1/4 (1/2 від 1/2) частини земельної ділянки (кадастровий №3222782602:01:002:0041) в с. Березівка Макарівського р-ну Київської області; - 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 ; - 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2010 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_7 ; - 1/4 частини мисливської гладкоствольної зброї, а саме: «Comando», к-р 12, №Н-9 НОМЕР_8 , «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а саме: «ПМР-у», к-р 9 мм., № НОМЕР_10 ; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 у розмірі 386900 грн.; - витребувати у ОСОБА_5 мисливську гладкоствольну рушницю Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 . В обґрунтування свого зустрічного позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - 162/1000 частки підвального приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041; - 1/2 частини автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; - 1/2 автомобілю марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 . До спадкоємців першої черги увійшли ОСОБА_1 та він, який успадковує частку батька ОСОБА_8 , який не встиг її оформити у зв`язку із своєю смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація права власності на спадкове майно за ОСОБА_8 не проводилась, відсутність документів про реєстрацію права власності на спадкове майно за ОСОБА_8 позбавляє позивача за зустрічним позовом можливості набути право власності на спадкове майно в загальному порядку та у сторін існує спір в частині поділу майна. Позивач вказує в позові, що будівля кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043 та земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041 належала спадкоємцю на праві власності на підставі Договору від 29.11.2012 року про поділ спадщини, відкритої після смерті матері ОСОБА_9 . В частині автомобіля марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 позивач зазначає, що він був придбаний спільно з ним, який в рахунок оплати за автомобіль перерахував власні грошові кошти у розмірі 386 900,00 грн. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2019 року:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

2. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на: - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; - 1/4 частину будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 ; - 81/1000 частину підвального приміщення АДРЕСА_3 ; - 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області; - 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 3222782602:02:002:0041) в с. Березівка Макарівського р-ну Київської області.

3. Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно в порядку спадкування за померлим спадкоємцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: - 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ; - 81/1000 частину підвального приміщення АДРЕСА_3 ; - 1/4 частину будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 ; - 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області; - 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 3222782602:02:002:0041) в с. Березівка Макарівського р-ну Київської області.

5. Визнано автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , (попередній н/з НОМЕР_6 ) спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

6. Визнано автомобіль BMW модель Х5, легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_1 , 2010 року випуску, (попередній н/з НОМЕР_12 ) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

7. Витребувано від ОСОБА_4 автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_6 ).

8. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ).

9. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ). 10. Cтягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти, внесені ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_6 ) у розмірі 386900,00 грн.

11. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобілю BMW Х5, легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_1 , 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23.04.2015 №065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернути сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.

12. Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 3/4 автомобілю BMW Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_7 .

13. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_7 .

14. Витребувано у ОСОБА_5 мисливську гладкоствольну рушницю «Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 .

15. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини мисливської гладкоствольної зброї, а саме: «Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 .

16. Відмовлено в задоволенні частини вимог про: - витребування від ОСОБА_10 автомобілю BMW Х5, номер шасі № НОМЕР_2 , 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 ; - визнання недійсним договору купівлі-продажу №5141/2016/001269 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , укладений 13.08.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ; - визнання за ОСОБА_2 права власності на майно в порядку спадкування на 1/4 частини мисливської гладкоствольної рушниці «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а саме: «ПМР-у», к-р 9 мм., № НОМЕР_10 . Не погодившись частково з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині п.3, п. 6, п.5, п. 11 змінити, шляхом виключення з резолютивної частини та мотивувальної частини вказаних пунктів, в частині п. 10, п. 13 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, в частині п.16 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимогу задовольнити, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вимогам закону, оскільки суд ухваливши рішення вийшов за межі позовних вимог, щодо яких сторонами не заявлялися позовні вимоги, також висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_11 , представник ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги є помилковими, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити в силі. В судове засідання, призначене на 30 червня 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином (а.с. 26-31 т. 5). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_12 , представників ОСОБА_1 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що09.10.2010 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_7 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_14 (а.с.7 т.1). Після реєстрації шлюбі прізвище дружини стало « ОСОБА_16 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_15 (а.с.8, 60, 126 т.1). З метою прийняття спадщини до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори звернулись: ОСОБА_2 брат, ОСОБА_8 батько, ОСОБА_1 дружина, що підтверджується копіями заяв (а.с.93, зв.б. а.с.93, 94 т.1). На підставі вказаних вище заяв, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. відкрито спадкову справу №339/2015, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.97 т.1). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11.11.2015 року, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. роз`яснено, що згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві, проте з урахуванням відсутності їх у спадкоємця, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується копією постанови (а.с.12, зворотній бік а.с.88 т.1). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24.03.2016 року, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його брата ОСОБА_7 на 1/2 частини автомобіля марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16 з підстав того, що даний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 і частка померлого ОСОБА_7 за життя ним не виділена (зв.б. а.с.87 т.1). Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 (а.с.92 т.1). Згідно інформації Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 17.06.2016 року та роздруківки реєстраційної картки ТЗ, автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_2 з 21.01.2015 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 (а.с.108-109). Відповідно до копій платіжних доручень №2 від 11.12.2014 року (а.с.165, 218 т.1), №3 від 11.12.2014 року (а.с.166, 219 т.1), №4 від 11.12.2014 року (а.с.167, 217 т.1), копії листа ДП ТОВ «Емералд «Фірма «Емералд Моторс» (а.с.170 т.1), акту прийому-передачі автомобіля від 14 січня 2015 року (а.с.169-170, 224 т.1) підтверджується оплата ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 386 900,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_17 (а.с.127 т.1). Відповідно до копії заповіту від 24.04.2015 року, ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно ОСОБА_2 (а.с.129-136 т.1; а.с.12-14 т.2), який є його сином, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11 т.2). Згідно копії договору про поділ спадщини від 29.11.2012 року, відкритої після смерті матері ОСОБА_9 (а.с.137-132 т.1), у спадщину до спадкоємця ОСОБА_7 перейшли: - квартира АДРЕСА_1 ; - 162/1000 частки підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року ОСОБА_7 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_9 : - 162/1000 частки підвального приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.133-137, 185 т.1); - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.138-141, 188 т.1). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на будівлю кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.142-148, 184 т.1). Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 зареєстрований на ім`я ОСОБА_7 (а.с.150 т.1). Згідно копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на: - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041 (а.с.151-154, 187 т.1); - земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт.Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043 (а.с.155-160, 186 т.1). Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_9 підвальне приміщення №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.161-164 т.1). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06.2016 року, приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Войнаровською І.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_17 на майно: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт.Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Березівка, кадастровий номер 3222782602:02:002:0041; - автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с.171-172 т.1). Дана відмова мотивована тим, що правовстановлюючі документи на вищевказане спадкове майно відсутні. Відповідно до листа ДП ТОВ «Емералд «Фірма «Емералд Моторс» вказано, що згідно контракту №14-169А від 23.10.2014 року були здійснені такі оплати: - платіжне доручення №2 від 11.12.2014 року на суму 141 000,00 грн., платник ОСОБА_2 за контракт 14-168А від 23.10.2014 року; - платіжне доручення №3 від 11.12.2014 року на суму 125 000,00 грн., платник ОСОБА_2 за контракт 14-168А від 23.10.2014 року; - платіжне доручення №4 від 11.12.2014 року на суму 120 000,00 грн., платник ОСОБА_2 за контракт 14-168А від 23.10.2014 року; - платіжне доручення 461410010 від 14.01.2015 року на суму 1 050 000,00 грн., платник ОСОБА_7 за контракт 14-169А від 23.10.2014 року; В платіжних дорученнях №№2-4 від 11.12.2014 року невірно вказано номер контракту у призначенні платежу. Номер контракту укладеного між ОСОБА_7 та ДП ТОВ «Емералд «Фірмою «Емералд Моторс» - 14-169А від 23.10.2014 року (а.с.205 т.1). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в Одеській області від 14.02.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, попередній реєстраційний номер НОМЕР_7 , кузов НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_18 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.103, 137 т.2). Згідно бази даних станом на 09.02.2017 року автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 , попередній номерний знак НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_19 , двигун № НОМЕР_20 зареєстрований на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.103-105 т.2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м.Києві від 28.02.2017 року, власником автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації 27.08.2016 (а.с.116 т.2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві від 20.03.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 номерні знаки НОМЕР_13 зареєстровано на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації 27.08.2016 (а.с.160 т.2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві від 21.11.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 28.04.2017 року зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.209 т.2). Згідно листа Головного управління національної поліції у місті Києві від 25.04.2018 року (а.с.103 т.3) зазначається, що (дослівно): «… громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебував як власник пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовими кулями марки «ПМР-у» к-р 9 мм, № НОМЕР_10 , зареєстрований в ГУНП у м.Києві за дозволом № НОМЕР_21 , та як власник мисливських гладкосвольних рушниць «Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 , та «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , зареєстрований в Шевченківському УП ГУНП у місті Києві за дозволом №6833. 27.12.2016 року до Шевченківського УП ГУНП в місті Києві із письмовою заявою, відповідними документами та зброєю звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , щодо отримання направлення на реалізацію мисливської гладко ствольної рушниці «Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 . Шевченківським УП було видано направлення на реалізацію вищевказаної рушниці №86 від 27.12.2016 року терміном дії до 27.03.2017 року. Про результати комісійного продажу зазначеної зброї до Шевченківського УП інформація не надходила. Одночасно повідомляємо, що згідно інформації ІІПС «Армор» станом на 23.04.2018 року мисливська рушниця з аналогічною серією, номером та маркою зареєстрована на громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який має дозвіл на право зберігання зброї № НОМЕР_22 від 29.12.2016 року терміном дії до 04.10.2019 року, виданим Приморським ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області. На пристрій вітчизняного виробництва для відстрілу споряджених гумовими кулями марки «ПМР-у» к-р 9 мм, № НОМЕР_10 та мисливську гладко ствольну рушницю «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , виставлено ІПК Розшук 15.06.2015 та 13.02.2016 року відповідно в зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження зброї після смерті власника». Задовольняючи вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на кожного по: - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; - 1/4 частини будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 ; - 81/1000 частини підвального приміщення АДРЕСА_3 ; - 1/4 частини земельної ділянки (кадастровий №7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області; - 1/4 частини земельної ділянки (кадастровий №3222782602:01:002:0041) в с. Березівка Макарівського р-ну Київської області, суд виходив з наступного. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим. Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом встановлено, з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_2 брат, ОСОБА_8 батько, а також ОСОБА_1 дружина. На підставі заяв, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. відкрито спадкову справу №339/2015, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.97 т.1). Проте,у зв`язку з відсутністю у спадкоємцяправовстановлюючих документів, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.12, зв.б. а.с.88 т.1). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24.03.2016 року, державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І.В. відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його брата ОСОБА_7 на 1/2 частину автомобіля марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_16 з підстав того, що даний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, але зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 і частка померлого ОСОБА_7 за життя ним не виділена (зворотній бік а.с.87 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_17 (а.с.127 т.1). Відповідно до копії заповіту від 24.04.2015 року, ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно ОСОБА_2 (а.с.129-136 т.1; а.с.12-14 т.2), який є його сином, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.11 т.2). Згідно копії договору про поділ спадщини від 29.11.2012 року, відкритої після смерті матері ОСОБА_9 (а.с.137-132 т.1), у спадщину до спадкоємця ОСОБА_7 перейшли: - квартира АДРЕСА_1 ; - 162/1000 частки підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року ОСОБА_7 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_9 : - 162/1000 частки підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.133-137, 185 т.1); - квартира АДРЕСА_1 (а.с.138-141, 188 т.1). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на будівлю кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.142-148, 184 т.1). Згідно копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на: - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041 (а.с.151-154, 187 т.1); - земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт. Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043 (а.с.155-160, 186 т.1). Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_9 підвальне приміщення №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.161-164 т.1). Отже, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є спадкоємцем свого брата в порядку спадкової трансмісії (ст.1276 ЦК України), оскільки його батько - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , який за життя звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою з метою прийняття спадщини, але не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.06.2016 року, приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу Войнаровською І.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_8 на майно: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - підвальне приміщення № НОМЕР_5 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт.Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043; - 1/2 частину земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с.Березівка, кадастровий номер 3222782602:02:002:0041; - автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с.171-172 т.1). Дана відмова мотивована тим, що правовстановлюючі документи на вищевказане спадкове майно відсутні. Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на будівлю кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.142-148, 184 т.1). Згідно копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.11.2012 року сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_9 по 1/2 частки в спадщині на: - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222782602:02:002:0041 (а.с.151-154, 187 т.1); - земельну ділянку, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт.Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043 (а.с.155-160, 186 т.1). Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст.1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Згідно зі ст.1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 належать до спадкоємців першої черги. Факт належності померлому ОСОБА_7 нерухомого майна підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Однак, позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Отже, позовні вимоги первісного та зустрічного позову в цій частині є повністю доведеними та підлягають задоволенню. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що між сторонами існує спір щодо поділу спадкового майна, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила в порядку спадкування визнати за нею право власності на 1/2 частину будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що після того, як ОСОБА_7 набув на підставі свідоцтва про право на спадщину у власність 1/2 частку вказаного майна, воно було реконструйовано, що призвело до суттєвого збільшення його загальної площі та збільшення вартості майна. Однак, у зв`язку з не доведенням позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 вимог щодо збільшення загальної площі та вартості частини будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 , суд на законних підставах визнав позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В частині визнання автомобіля BMW модель Х5, 2014 року випуску, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ) спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 , у розмірі 386900,00 грн., судом зазначено наступне. За змістом ст.ст.316, 317, 318, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Згідно ст.ст.321, 322 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст.355, 356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст.ст. 358, 360 ЦК України). З аналізу положень ст.ст.361, 362 ЦК України вбачається, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. При цьому, порядок здійснення співвласником свого права на розпорядження часткою у майні має відповідати вимогам ст.362 ЦК України. Стаття 1278 ЦК України підкреслює, що поділ спадщини на рівні частки превалює над іншими способами поділу, але лише в тому разі, коли заповідач чітко не визначив своєї волі в заповіті. Отже, цивільним законодавством України встановлено рівність часток в спадщині кожного із спадкоємців, окрім випадків, коли спадкодавець, склавши заповіт, сам не розподілив спадщину між ними. Однак, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на її поділ, в зручних для себе частках, який відбувається виключно за їх взаємною згодою. Згідно ст.1267 ЦК України спадкоємці, за угодою між собою можуть змінити розмір частки у спадщині кожного з них. Судом встановлено, що автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 був придбаний покійним ОСОБА_7 в ДП ТОВ «Ємерал» фірма «Ємералд Моторс» на підставі договору №14-169а від 23.10.2014 року спільно з ОСОБА_2 , що підтверджується копіями платіжних доручень №2 від 11.12.2014 року (а.с.165, 218 т.1), №3 від 11.12.2014 року (а.с.166, 219 т.1), №4 від 11.12.2014 року (а.с.167, 217 т.1), копією листа ДП ТОВ «Емералд «Фірма «Емералд Моторс» (а.с.170 т.1), актом прийому-передачі автомобіля від 14 січня 2015 року (а.с.169-170, 224 т.1) підтверджується оплата ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 386 900,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що ОСОБА_2 має право на стягнення з ОСОБА_1 на свою користь коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 , у розмірі 386900,00 грн., оскільки вони відповідають вимогам закону. Щодо поданої представником ОСОБА_1 заяви про застосування строку позовної давності до вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 коштів внесених в рахунок оплати за автомобіль BMW Х5, номер шасі НОМЕР_2 , 2014 року випуску у розмірі 386 900,00 грн. судом вірно встановлено, що автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_13 , попередній номерний знак НОМЕР_6 , кузов НОМЕР_19 , двигун № НОМЕР_20 декілька разів був незаконно відчужений на користь інших осіб (а.с.103-105, 116, 160, 209 т.2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві від 21.11.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 28.04.2017 року зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.209 т.2). З урахуванням того, що ОСОБА_2 є співвласником спірного автомобілю та про порушення свого права (відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності автомобіля) дізнався в ході розгляду справи, кошти у розмірі 386 900,00 грн. ОСОБА_1 в добровільному порядку не повернуті, суд дійшов до вірного висновку, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Суд вважає, що кредитор ОСОБА_2 у даному випадку звертаючись до суду з цією вимогою, пред`явив таку вимогу до відповідача ОСОБА_1 , з метою захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми коштів, що не свідчить про пропуск останнім строку звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим залишив заяву про застосування строку позовної давності без задоволенню. В частині задоволення вимог про витребування від ОСОБА_4 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ), суд виходив з наступного. Судом встановлено, що спірний автомобіль неодноразово було відчужено. Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м.Києві від 20.03.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 номерні знаки НОМЕР_13 зареєстровано на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дата реєстрації 27.08.2016 (а.с.160 т.2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві від 21.11.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 28.04.2017 року був зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.209 т.2). Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власникові належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Згідно зі статтею 387 ЦК за загальним правилом власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. У відповідності зі статтею 388 ЦК випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння. Частина 2 статті 388 ЦК містить заборону витребування майна у добросовісного набувача, якщо це майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень. Між тим, у даній цивільній справі з огляду на те, що спірний автомобіль вибув з володіння власника під час наявності спору між сторонами щодо поділу спадкового майна, до переліку якого входить спірний автомобіль, під час перебування даної цивільної справи в суді, суд прийшов до вірного висновку про те, що пред`явлення позову до добросовісного набувача (відповідача) про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК відповідає вимогам закону. На підстави вищевикладеного, суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заявлених у справі вимог про витребування від ОСОБА_4 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 (попередній н/з НОМЕР_4 ) та відмови у задоволенні вимог щодо витребування від ОСОБА_10 вказаного автомобілю. В частині визнання автомобіля BMW модель Х5, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_12 спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 судом зазначено наступне. Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньою господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальною користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Частиною 1 ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаться окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до ч.1 ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше на встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Згідно з роз`яснень, які містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя «вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Судом встановлено, що в момент перебування сторін у шлюбі було придбано за спільні кошти автомобіль BMW модель Х5, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 було зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.49 т.1). Висновки суду про те, що вищевказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , оскільки був придбаний під час перебування сторін в шлюбі є вірними, були підтверджені матеріалами справи та не заперечувались сторонами. При поділі майна між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 (його дружиною та братом) суд виходив з того, що сторони не ставили вимог про компенсацію частки вказаного майна грішми, тому суд визнав ідеальні частки спадкоємців в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності. Задовольняючи вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю BMW Х5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_1 , 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23.04.2015 №065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, суд виходив з того, що представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів по даній цивільній справі. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 січня 2019 року виключено ОСОБА_6 з кола відповідачів по даній цивільній справі (а.с.218, 224-225 т.3). Проте, позивач за зустрічним позовом не звертався до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів за його зустрічним позовом, отже, ОСОБА_2 визначено коло відповідачів за його зустрічним позовом, де відповідачем вказана ОСОБА_6 (а.с.146-148 т.2). Обґрунтовуючи задоволення вимог в цій частині, суд виходив з наступного. Підстави, умови, правові наслідки недійсності правочинів визначаються нормами глави 16 ЦК «Правочини» (статті 215-236). За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме що зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину. Позивач зазначав, що ОСОБА_1 станом на 23.04.2015 року, маючи лише право на 1/2 частини даного автомобіля, не досягши згоди між спадкоємцями щодо часток спадкового майна та не подаючи заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка, продала спірний автомобіль своїй матері ОСОБА_6 . Посилаючись на статтю 216 ЦК України, якою встановлені правові наслідки недійсності правочину, позивач за зустрічним позовом вимагає застосувати реституцію, згіідно чого у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правова природа реституції полягає у поновленні порушених майнових прав, приведенні їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема ще до звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, автомобіль BMW Х5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_1 , 2010 року випуску перейшов у власність до ОСОБА_6 (а.с.137 т.2) (матері позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 ), який перебуває у володінні ОСОБА_6 , що не заперечувалось сторонами по справі, та яка взмозі його повернути. Що стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5141/2016/001269 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , укладений 13.08.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , суд прийшов до вірного висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та узагальненнях Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочину недійсним» роз`яснено, що, на відміну від норм ч.1 ст.216 ЦК України норми гл.29 ЦК України є спеціальними, в них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема, з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Ст.330 ЦК України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред`являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Судом встановлено, що спірний автомобіль неодноразово було відчужено. Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м.Києві від 21.11.2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_2 28.04.2017 року був зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.209 т.2). Тому, суд визнав, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки позивачами обраний не вірний спосіб для захисту своїх прав і позивачі одночасно звернулись з віндикаційним позовом (вимогою) до ОСОБА_4 , в частині якої судом прийнято рішення. Задовольняючи вимоги в частині витребування у ОСОБА_5 мисливської гладкоствольної рушниці Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 та визнання за ОСОБА_2 права власності на майно в порядку спадкування на 1/4 частини мисливської гладкоствольної рушниці «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а саме: «ПМР-у», к-р 9 мм., « НОМЕР_10 , судом встановлено наступне. Відповідно до ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Стаття 178 ЦК України виділяє об`єкти цивільних прав, які перебувають у вільному обороті, об`єкти вилучені з цивільного обороту (перебування яких у цивільному обороті не допускається) та об`єкти, обмежено оборотоздатні (які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом). Наразі спеціальним актом, який регламентує відносини власності і стосується предмету спору є Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна». Пункт 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затверджений цією Постановою передбачає: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси. Як випливає із додатку №2 «Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна» вказаної Постанови Верховної Ради України, громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається: а) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку; на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку. Громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 перебував як власник пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу набоїв споряджених гумовими кулями марки «ПМР-у» к-р 9 мм, № НОМЕР_10 , зареєстрований в ГУНП у м.Києві за дозволом № НОМЕР_21 та як власник мисливських гладкосвольних рушниць «Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 , та «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , зареєстрований в Шевченківському УП ГУНП у місті Києві за дозволом №6833 (а.с.103 т.3). Однак, виключене з обороту майно не може перебувати на праві власності фізичної особи. Відтак, таке майно є об`єктом власності, обмеженим в обороті, щодо якого передбачено дозвільний порядок придбання, зберігання, носіння та перевезення. Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що зброя є майном, виключеним із цивільного обороту, а тому не може бути об`єктом поділу майна подружжя, у розумінні ч.1 ст.61 СК України. Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 належать до спадкоємців першої черги. Факт належності померлому ОСОБА_7 рухомого майна (зброї) підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти та користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним, що повністю відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», в якій закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які волею, незалежно від волі інших осіб. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння врегульовано статтею 387 ЦК України, у відповідності до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку, заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Згідно п.20 вказаної Постанови у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. У відповідності до матеріалів справи судом було встановлено, ОСОБА_18 є останнім власником мисливської гладкоствольної рушниці Comando», к-р 12, № НОМЕР_11 , яка була незаконно відчужена на його користь позивачем за первісним позовом, тому суд задовольнив вимогу про витребування від нього даної рушниці за її правомірністю. При цьому судом враховано, що на пристрій вітчизняного виробництва для відстрілу споряджених гумовими кулями марки «ПМР-у» к-р 9 мм, № НОМЕР_10 та мисливську гладко ствольну рушницю «Browning», к-р 12, № НОМЕР_9 , виставлено ІПК Розшук 15.06.2015 та 13.02.2016 року відповідно в зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження зброї після смерті власника, а тому у задоволені вимог в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частини вказаної зброї судом обґрунтовано було відмовлено. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вимогам закону, оскільки суд ухваливши рішення вийшов за межі позовних вимог, щодо яких сторонами не заявлялися позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зазначені апелянтом п. 3, п. 6, п. 5 резолютивної частини рішення спростовуються зустрічним позовом ОСОБА_2 , який в уточнених редакціях просив: - визнати ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - визнати автомобіль ВМW модель Х52014 року випуску, номер НОМЕР_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 65-70 т. 2); - визнати автомобіль ВМW модель Х5 2010 року випуску, номер НОМЕР_12 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 65-70 т. 2); - визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля (а.с. 65-70 т. 2). - визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВМWХ5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_1 , 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23.04.2015 №065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернути сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину (а.с. 146-148 т.2). Щодо доводів апеляційної скарги відносно п. 10 та п. 13 резолютивної частини рішення стосовно стягнення коштів за автомобіль у розмірі 386900 грн. та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 автомобіля, колегія суддів вважає їх також безпідставними та звертає увагу, що до вказаних позовних вимог спеціальна позовна давність передбачена ст. 1281 ЦК України, яку заявила ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку по поверненню фактично отриманих коштів, що не свідчить про пропуск строку позовної давності, у зв`язку з чим суд на законних підставах до вказаних позовних вимог застосував положення до ст. 530 ЦК України. А п. 16 резолютивної частини рішення щодо відмови в задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки ВМW модель Х52014 року випуску, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачами був обраний невірний спосіб захисту своїх прав, про, що зазначено судом. При цьому суд навів у рішенні мотиви, з яких вбачав підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 та зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення та спростовуються матеріалами справи, а доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було. Вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складений 02 липня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра