Постанова 4813 № 495/1439/18

Номер провадження: 22-ц/813/2291/21 Номер справи місцевого суду: 495/1439/18 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/1439/18 Номер провадження: 22-ц/813/2291/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., - за участі секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, - відповідачі 1) Затоківська селищна рада, 2) ОСОБА_1 , - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_2 , 2) виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Прийомової О. Ю. о 16 годині 31 хвилині 30 січня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У лютому 2018 року Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (далі Прокурор), звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05.06.2015 року № 3047 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею - 0,0716 га. (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362), для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 »; 2) визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 45104385, видане 05.10.2015 року реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею - 0,0716 га., для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362). Прокурор також просить у разі задоволення позову стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову. Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що між Затоківською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 18.09.2007 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею - 4,8 га., яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190. Рішенням господарського суду Одеської області від 29.04.2014 року у справі № 916/803/14 задоволено позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі Затоківської селищної ради, до ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .. Розірвано договір оренди та зобов`язано повернути до земель комунальної власності смт. Затока вищевказану земельну ділянку. У подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 15.04.2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,0716 га., по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362), із земель наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .. Рішенням Затоківської селищної ради від 05.06.2015 року № 3047 передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею - 0,0716 га. (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362), для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45104385 щодо земельної ділянки, площею - 0,0716 га., для індивідуального дачного будівництва за адресою - АДРЕСА_1 , яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2015 № 22982462. Прокурор вважає, що право власності на вказану земельну ділянку набуто ОСОБА_1 з порушенням вимог діючого законодавства, а саме - земельну ділянку у порушення статей 79-1,118 Земельного кодексу України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Крім того, відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва здійснено у порушення положень Генерального плану смт. Затока та за відсутності детального плану території (Т. 1, а. с. 2 - 13). 2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції. У відзиві на позовну заяву Затоківська селищна рада вказує, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка була сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки на підставі затвердженої технічної документації, яка містить усі складові передбачені ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Вказує, що формування земельної ділянки відбулось без зміни цільового призначення, а лише зі зміною виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії. Тому, формування земельної ділянки відбулось на цілком законних підставах. Окрім того, формування та передача вказаної спірної земельної ділянки відбулось у 2014 році, то до процесу формування та передачі вказаної ділянки положення ч. ч. 3, 4 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не застосовуються. Окрім того, прокуратура не мала права звертатись із вищевказаним позовом до суду, оскільки це не входить до її компетенції (Т. 1, а. с. 110 - 115). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2020 року позовну заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено. Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05.06.2015 року № 3047 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,0716 га. (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362), для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 45104385, видане 05.10.2015 року реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 0,0716 га., для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362). Стягнуто з Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3 524 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни. Після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. Судом виявленні суттєві порушення у процедурі приватизації спірної земельної ділянки (Т. 1, а. с. 246 - 253). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви прокурора. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) на момент прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою спірна земельна ділянка була зареєстрована посадовою особою державного органу виконавчої влади із внесенням відомостей про неї, у тому числі з визначенням виду використання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; 2) державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей; 3) на момент передачі спірної земельної ділянки остання була сформована (присвоєний кадастровий номер, визначена площа, розміри тощо). Отже, відсутня необхідність розробки нового проекту землеустрою; 4) прокурором не доведено, що втручання у належне третій особі право власності не порушить справедливого балансу інтересів; 5) судом першої інстанції не обґрунтовано, що відповідач або третя особа мали відношення до можливих протиправних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування (Т. 2, а. с. 2 - 7). 2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, Затоківська селищна рада, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, не скористались правом надання відзиву, пояснень на апеляційну скаргу. 2.7. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2020 року (Т. 2, а. с. 11 - 12). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 2, а. с. 13). 11.06.2020 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (Т. 2, а. с. 22 - 24). 28.10.220 року від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (Т. 2, а. с. 39 - 44). У судовому засіданні адвокат Садовський В.Є., діючий від імені ОСОБА_2 , апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. У судовому засіданні прокурор Бондаревський О.М. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підглядає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі Між Затоківською селищною радою та ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 18.09.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею - 4,8 га., терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190 (Т. 1, а. с. 14 - 17). Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2014 року по справі № 916/803/14, позовну заяву заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, задоволено повністю. Розірвано Договір оренди, укладений 18.09.2007 року між Затоківською селищною радою Білгород-дністровської міської ради Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 04.07.506.00090 від 19.09.2007 року Зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути до комунальної власності смт. Затока м. Білгород-Дністровського земельну ділянку площею 4,8 га, вартістю 11 974 080 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190 (Т. 1, а. с. 18 - 23). В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 15.04.2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0716 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:003:0362, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення вид використання - для індивідуального дачного будівництва, категорія земель землі рекреаційного призначення), із земель, наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, листом № 27/01-27 від 17.01.2018 року Затоківської селищної ради, а також листом № 10-15-0.3-1145/2-18 від 26.01.2018 року з Головного управління Держгеокадасру в Одеській області (Т. 1, а. с. 25 - 27, 28, 36). 05.06.2015 року Затоківською селищною радою на LХІV-а сесії VІ скликання було винесено рішення № 3047«Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0716 га., кадастровий номер 5110300000:02:003:0362, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » (Т. 1, а. с. 24). На підставі вказаного рішення державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 45104385 щодо земельної ділянки, площею - 0,0716 га., для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою - АДРЕСА_1 , яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2015 № 22982462 (Т. 1, а. с. 38 - 40). Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 28.12.2017 року власником земельної ділянки, площею - 0,0716 га., за адресою - АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для індивідуального дачного будівництва, є - ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 38 -40). Відповідно до листа № 27/01-27 від 17.01.2018 року Затоківської селищної ради, земельна ділянка, у т.ч. з кадастровим номером 5110300000:02:003:0362, сформована на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , згідно договору оренди, укладеного 18.09.2007 року з Затоківською селищною радою щодо земельної ділянки, загальною площею - 4,8 га., яка знаходиться за адресою - смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, Лиманський район, для розміщення експлуатації та обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №04.07.506.00090 від 19.09.2007 року. Селищною радою детальний план території щодо вищевказаних земельних ділянок не розроблявся та не затверджувався (Т. 1, а. с. 28). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, підставою для формування земельної ділянки, площею 0,0716 га., за адресою - АДРЕСА_1 , стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки, загальною площею 4,8 га., яка раніше перебувала у користуванні у користуванні ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 сформовано ряд земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка відповідача (т. 1 а.с. 25-27). Згідно листа № 10-15-0.3-1145/2-18 від 26.01.2018 року з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повідомлено, що за інформацією міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державним кадастровим реєстратором управління здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, в т. ч. і земельної ділянки, площею 0,0716 га., кадастровий номер 5110300000:02:003:0362, за технічними документаціями із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. За інформацією міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, документації із землеустрою, на підставі яких здійснено державну реєстрацію зазначених земельних ділянок, в т. ч. і земельної ділянки, площею 0,0716 га., кадастровий номер 5110300000:02:003:0362, до державного фонду документації із землеустрою не надходили (Т. 1, а. с. 36). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 ЗК України. Відповідно до ч. ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Згідно ч. 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Статтею 19 ЗК України передбачено категорії земель, в тому числі й землі рекреаційного призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії земель згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. У свою чергу, відповідно до ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення залежать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих -таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовної заяви Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Затоківською селищною радою спірна земельна ділянка була зареєстрована посадовою особою державного органу виконавчої влади із внесенням відомостей про неї в тому числі з визначенням виду використання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи між Затоківською селищною радою та ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 18.09.2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 4,8 га., терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:003:0189; 5110300000:02:003:0190. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.04.2014 року розірвано Договір оренди, укладений 18.09.2007 року між Затоківською селищною радою Білгород-дністровської міської ради Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та зобов`язано повернути до комунальної власності земельну ділянку площею 4,8 га.. В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 15.04.2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0716 га по АДРЕСА_1 із земель, наданих раніше у користування ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 . Проте, 05.06.2015 року Затоківською селищною радою на LХІV-а сесії VІ скликання було винесено рішення № 3047«Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0362 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 » Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 18.01.2018 року, категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, землі рекреаційного призначення (Секція Е) виокремлюються за цільовим призначенням, зокрема для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кодом КВПЦЗ 07.01 та для індивідуального дачного будівництва з кодом КВЦПЗ 07.03. Однак, як було встановлено судом першої інстанції підставою для формування оспорюваної земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки, загальною площею 4,8 га., яка раніше перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача. Земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , площею 4,8 га., мала цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а після поділу, в т. ч. на земельну ділянку, площею 0,0716 га., кадастровий 5110300000:02:003:0362, передавалась відповідачу для індивідуального дачного будівництва. Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності. Зокрема, правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначено ч. 1 ст. 116 ЗК України. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених цим Кодексом або за результатами аукціону. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України, вимогами якої визначено процедуру подачі громадянами заяви щодо вибору місця розташування земельної ділянки та її розгляду, отримання дозволу, розроблення та погодження проекту відведення земельної ділянки та прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність. Так, відповідно до положень ч. ч. 6-10 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна рада, в свою чергу, розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. За приписами наведених положень земельного законодавства проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У подальшому проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та розглядається відповідною радою, якою приймається рішення про передачу земельної ділянки у власність Зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни. Враховуючи приписи чинного земельного законодавства, після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва. У зв`язку з цим, у даному випадку має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, недотримання встановленого порядку набуття права власності на землю з боку хоча б однієї із сторін є порушенням чинного земельного законодавства. Отже, доводи апелянта, що на момент передачі спірної земельної ділянки, остання була сформована (присвоєний кадастровий номер, визначена площа, розміри тощо), отже відсутня необхідність розробки нового проекту землеустрою є неспроможними на підстави вищевикладеного. Відповідно до норм чинного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, прийняття рішення про державну реєстрацію є дискреційним, тобто виключним повноваженням державного реєстратора. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів вчинення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (станом на момент проведення вказаної реєстрації права власності) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Згідно ч. 4 ст. 15 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та з обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначались Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 15 12.2015 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону. Таким чином, враховуючи, що на розгляд державного реєстратора у відповідності до п. 44 Порядку був наданий витяг з Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що цільове призначення земельної ділянки є - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що не підлягає безоплатній приватизації громадянином, державний реєстратор зобов`язаний був прийняти рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано, що відповідач або третя особа мали відношення до можливих протиправних рішень органів державної влади або місцевого самоврядування, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення вказаних обставин не входить до предмету доказування у даній справі. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння апелянтом вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 02 липня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе