Постанова Львівський апеляційний суд № 457/748/20

Справа № 457/748/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т. Провадження № 22-ц/811/665/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Івасюти М.В., з участю: апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 грудня 2020 року, - в с т а н о в и в: В червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Трускавецька міська рада, Львівська обласна рада, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське Бюро ТІ та ЕО», Прокуратура Львівської області, ТзОВ «РЕМБУДЕКСПЕРТ ІФ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та визнання незаконним зведення новобудови. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він практично все своє життя проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час разом із членами своєї сім`ї сином, донькою та її малолітнім сином зареєстрований за вказаною адресою. Однак, наприкінці 2019 року відповідач ОСОБА_2 , отримавши незаконно у власність згаданий будинок, та довівши його до руйнації, провів демонтаж даного будинку. На даний час на місці демонтованого будинку, зводиться новобудова. Будинок, в якому він зареєстрований був збудований у 1930 році та відомий у м.Трускавець вілла під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », пам`ятка архітектури місцевого значення. Будь-кого із власників даного будинку не встановлено. Тобто, не існує жодних документів, які б підтверджували, що була конкретна особа, яка мала на праві власності даний будинок. Однак, 10.06.1993 року Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради народних депутатів Львівської області, за заявою п. ОСОБА_5 , приймає Рішення № 21, згідно якого комісія вирішила:

1. Повернути гр. ОСОБА_6 конфісковані в 1940 році належні йому на праві особистої власності жилі будинки по АДРЕСА_2 .

2. Визнати за ОСОБА_6 право особистої власності на жилі будинки АДРЕСА_2 .

3. Свідоцтво про право особистої власності на жилі будинки АДРЕСА_2 видати на ім`я ОСОБА_6 . Однак, відповідно до п.6 даного Рішення, передача даних будинків в особисту власність спадкоємцям ОСОБА_6 могла б відбутися лише за умови відселення осіб, що проживають в даному будинку. При цьому слід відмітити, що таких рішень від 10.06.1993 року за № 21 є щонайменше два. В іншому Рішенні № 21 від 10.06.1993 року згідно п. 1 зазначено, що Рішення Трускавецького міськвиконкому від 18.01.1956 року в частині взяття на баланс держави житлових будинків по АДРЕСА_2 , скасувати, як таке, що було прийнято без законних на те підстав. Однак, в чому полягала незаконність прийняття рішення про передачу даних будівель на баланс міста не зазначено. Як і не вказано підстав (документів), які б вказували на належність даних будинків ОСОБА_6 чи ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_8 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_3 , 09.12.1993 року отримала свідоцтво про право власності за законом на весь будинок АДРЕСА_4 . З огляду на незаконність прийнятого Рішення № 21 про передачу у приватну власність зазначених будинків, які перебували у державній власності, прокурором м. Трускавець було заявлено протест та дане рішення було відмінено рішенням Трускавецької міської комісії з питань поновлення прав реабілітованих за № 14 від 20.04.1999 року. Однак, Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради, Рішенням № 44 від 31.05.2002 року, розглянувши заяву ОСОБА_8 скасувала Рішення № 14 від 20.04.1999 року, комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської Ради, а Рішення № 21 від 10.06.1993 року - підтвердила. Жодних документів, які б свідчили, що за життя ОСОБА_6 звертався до органів влади про повернення йому у власність будинку АДРЕСА_4 , чи оспорював своє право власності на даний будинок в суді - не виявлено. На даний час також не встановлено обставин, що ОСОБА_6 підпадав під дію Закону України « Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Як вбачається із довідки № 265/47 від 16.08.2010 року, виданої Дрогобицьким БТІ, у інвентаризаційних справах заведених на жилі будинки, розташовані в АДРЕСА_4 та 19 немає відомостей про те, що ці будинки були націоналізовані чи конфісковані. Документів про те, що ОСОБА_6 залишався власником будинку по АДРЕСА_4 - не виявлено. Натомість встановлено, що з листопада 1939 року коли на Західну Україну вступила Червона Армія, то у ОСОБА_6 нічого не конфісковувалося та не націоналізовувалося, оскільки жодної власності у нього на той час не було. Як вбачається із довідки «Про реабілітацію» від 05.03.1992 року, ОСОБА_7 була засуджена 13.02.1946 року та перебувала в місцях позбавлення волі до 25.04.1955 року. На підставі ст.1 Закону Української PCP від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» гр. ОСОБА_8 реабілітована з поверненням майна або його вартості. Однак, будь-яких документів, які б підтверджували, що згідно вироку від 13.02.1946 року, було конфісковано будинок по АДРЕСА_4 , який належав ОСОБА_7 не встановлено. Також відсутні відомості, що після звільнення ОСОБА_7 оскаржувала конфіскацію будинку АДРЕСА_4 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 донька померлої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_4 . Довіреністю від 16.09.2008 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_2 володіти користуватися і розпоряджатися всім її майном, у термін до 16.09.2011 року. Довіреністю від 27.09.2010 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_2 володіти користуватися і розпоряджатися всім її майном, а також подарувати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рівних частках житловий будинок що знаходиться в АДРЕСА_4 , у термін до 27.09.2013 року. Однак, ОСОБА_2 даний будинок вказаним особам не подарував. Довіреністю від 30.08.2014 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_13 та ОСОБА_14 володіти,користуватися і розпоряджатися всім її майном, у термін на десять років до 30.08.2024 року. Довіреністю від 10.02.2016 ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_10 згідно попередньої довіреності, уповноважив ОСОБА_15 представляти його інтереси, а також володіти, користуватися і розпоряджатися всім його майном. Згідно довідки Трускавецького міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану від 13.02.2018 року за № 109/01-02-11: 03.02.2018 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області проведецо державну реєстрацію смерті громадянина України ОСОБА_15 , про що складено актовий запис за №

23. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_16 будинок АДРЕСА_4 успадкувала ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 14.11.2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. 03.12.2018 року ОСОБА_4 , згідно договору дарування, подарувала ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_4 . Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2018 року - ОСОБА_2 значиться власником будинку АДРЕСА_4 . Відповідно до довідки від 02.03.2020 року, виданої відділом державної реєстрації Трускавецької міської ради, в будинку АДРЕСА_5 зареєстровано: ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , та малолітній ОСОБА_19 28 серпня 2018 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Трускавецької міської ради надано дозвіл на виконання будівельних робіт ТзОВ «РЕМБУДЕКСПЕРТ ІФ» з будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського і технічного призначення на АДРЕСА_4 . Наприкінці 2019 року - початку 2020 року на замовлення ОСОБА_2 первісний будинок АДРЕСА_4 , пам`ятку архітектури місцевого значення, на який незаконно було видано 09.12.1993 року свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 , забудови 1930 року - було зруйновано. На даний час будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 триває. Позивач вважає, що його право порушено, тому він звернувся із позовом до суду та просив : - Визнати недійсними та скасувати Рішення №21 від 10.06.1993 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради / в двох редакціях/та Рішення № 44 від 31.05.2002 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради, в частині про повернення ОСОБА_6 конфіскованих в 1940 році належного йому на праві особистої власності жилого будинку по АДРЕСА_4 , визнання за ним права власності на даний будинок та видачу свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_4 . - Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом виданого 09.12.1993 року на ім`я ОСОБА_8 на будинок АДРЕСА_4 , за реєстром №2942, зареєстрованого в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації за № 929. - Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого 25.11.2005 року державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори на підставі заповіту від 07.11.2002 року, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її дочка ОСОБА_9 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4 . - Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 виданого 14.11.2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу за реєстром № 1352, на будинок АДРЕСА_4 . - Визнати недійсним та скасувати Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Єдин Л.В. від 03.12.2018 року, згідно із яким ОСОБА_4 подарувала, тобто передала безоплатно, а ОСОБА_2 прийняв в дар житловий будинок АДРЕСА_4 . - Визнати незаконним та скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 44431530 від 05.12.2019 року на будинок АДРЕСА_4 за власником ОСОБА_2 - Визнати незаконним будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського і технічного призначення на АДРЕСА_6 та передати будинок на баланс Трускавецької міської ради. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 07 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Трускавецька міська рада, Львівська обласна рада, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське Бюро ТІ та ЕО», Прокуратура Львівської області, ТзОВ «РЕМБУДЕКСПЕРТ ІФ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними та визнання незаконним зведення новобудови відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . З рішенням суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте без належного з`ясування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права. Вважає, що суд не розглянув позовні вимоги по суті. Посилається на обставини справи викладені в позовній заяві. Зазначає, що відмовляючи в позові, суд посилається як на обставину відмови в позові, на справу №1324/2012/12, в якій він був третьою особою, та на переконання суду мав можливість скористатись своїми процесуальними правами щодо його оскарження. Проте вказує, що поза увагою суду залишився той факт, що з 01.02.2007 року по 30.04.2014 року він був визнаний недієздатним і не мав процесуальних прав на оскарження будь-яких рішень. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі. ОСОБА_2 , треті особи Трускавецька міська рада, Львівська обласна рада, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське Бюро ТІ та ЕО», Прокуратура Львівської області, ТзОВ «РЕМБУДЕКСПЕРТ ІФ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі даних та доказів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з членами своєї сім`ї є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_5 . Будинки АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради Львівської області від 10.06.1993 р. № 21 було повернуто колишньому власнику ОСОБА_6 та визнано за ним право особистої власності на дані жилі будинки. 29 червня 1998 року прокурор м. Трускавця вніс протест на рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради від 19.06.1993 р. за № 21, в якому зазначив, що в матеріалах справи комісії про повернення будинків АДРЕСА_2 не зібрано жодних доказів про те, що майно підлягає безспірному поверненню власнику. 20 квітня 1999 року рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради № 14 протест прокурора було задоволено, а рішення від 10.06.1993 р. за № 21 про повернення будинків колишньому власнику - відмінено. 31 травня 2002 року рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради № 44 було рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради № 14 від 20.04.1999 року скасовано, а рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради Львівської області № 21 від 10.06.1993 р. підтверджено. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом (за реєстром №2942, зареєстрованого в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації за № 929) виданого 09.12.1993 року на ім`я ОСОБА_8 , остання успадкувала будинок АДРЕСА_6 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 донька померлої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_6 . Довіреністю від 16.09.2008 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_2 володіти користуватися і розпоряджатися всім її майном, у термін до 16.09.2011 року. Довіреністю від 27.09.2010 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_2 володіти користуватися і розпоряджатися всім її майном, а також подарувати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рівних частках житловий будинок що знаходиться в АДРЕСА_4 , у термін до 27.09.2013 року. Однак, ОСОБА_2 даний будинок вказаним особам не подарував. Довіреністю від 30.08.2014 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_13 та ОСОБА_14 володіти, користуватися і розпоряджатися всім її майном, у термін на десять років до 30.08.2024 року. Довіреністю від 10.02.2016 ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_10 згідно попередньої довіреності, уповноважив ОСОБА_15 представляти його інтереси, а також володіти, користуватися і розпоряджатися всім його майном. Згідно довідки Трускавецького міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану від 13.02.2018 року за № 109/01-02-11: 03.02.2018 року Трускавецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області проведено державну реєстрацію смерті громадянина України ОСОБА_16 , про що складено актовий запис за №

23. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_16 будинок АДРЕСА_6 успадкувала ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 14.11.2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. 03 грудня 2018 року ОСОБА_4 , згідно договору дарування, подарувала ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_6 . Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2018 року - ОСОБА_2 значиться власником будинку АДРЕСА_6 . 28 серпня 2018 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Трускавецької міської ради надано дозвіл на виконання будівельних робіт ТзОВ «РЕМБУДЕКСПЕРТ ІФ» з будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського і технічного призначення на АДРЕСА_6 . Наприкінці 2019 року - початку 2020 року на замовлення ОСОБА_2 первісний будинок АДРЕСА_6 було зруйновано. На даний час будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_6 триває. Згідно ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. А згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи питання визнання недійсним та скасування Рішення №21 від 10.06.1993 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради в частині про повернення ОСОБА_6 конфіскованого в 1940 році належного йому на праві особистої власності жилого будинку по АДРЕСА_6 , визнання за ним права власності на даний будинок та видачу свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_6 вже було предметом спору в інших судових провадженнях. Зокрема, в справі №1324/2012/12 за позовом ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_27 до Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради, виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: реєстраційна служба Трускавецького міського управління юстиції, КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», служба у справах дітей Трускавецької міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради від 10.06.1993 року № 21 та рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 31.05.2002 року №44. Судом першої інстанції правильно зазначено, що ОСОБА_1 будучи третьою особою у вказаній справі не скористався своїм правом на його оскарження. Як вбачається з рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 11 березня 2015 року у справі №1324/2012/12 третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 показав, що проживає по АДРЕСА_5 з 1960 року. Він знає усіх мешканців будинку, будинок є не великим, всі один одного знають та спілкуються. Йому відомо, що в 1993 році ОСОБА_8 було повернуто будинок АДРЕСА_4 . В 1993 році була комісія з Дрогобицького МБТІ та ЕО, яка проводила обмір будинку. В його присутності в 1993 році ОСОБА_8 повідомляла мешканців будинку про повернення їй будинку у власність. Окрім того, з часу повернення будинку власнику працівники ЖЕКу відмовлялись надавати послуги по обслуговуванню будинку, мотивуючи відмову тим, що будинок повернуто власнику. Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. ОСОБА_1 просить зокрема скасувати Рішення №21 від 10.06.1993 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради, про яке йому було відомо ще в1993 році, проте з позовом ОСОБА_1 звертається в 2020 році. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач з 01.02.2007 року по 30.04.2014 року згідно рішення суду був визнаний недієздатним, колегія суддів вважає непереконливими, та такими що не дають підстав вважати що строк позовної давності пропущено з поважних підстав. У п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся по його захисту до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним та скасування Рішення №21 від 10.06.1993 року Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради та Свідоцтво про право на спадщину за законом виданого 09.12.1993 року на ім`я ОСОБА_8 на будинок АДРЕСА_6 , і відповідно відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог, які є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення та свідоцтва та не потребують додаткового правового обґрунтування. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 червня 2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.