Постанова 4811 № 463/6114/19

Справа № 463/6114/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л. Провадження № 22-ц/811/4206/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Мікуш Ю.Р. секретаря: Бадівської О.О. за участю: ОСОБА_1 , представника АТ КБ «Приватбанк» - Гнатишака О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 квітня 2006 року в розмірі 27 453,03 гривень, з яких 13 136,26 заборгованість за тілом кредиту, 5 193,38 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 039,91 гривень нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 300 гривень нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень штраф (фіксована частина), 1 283,48 гривень штраф (процентна складова). Позов мотивував тим, що 25 квітня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 15 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 13 136 (тринадцять тисяч сто тридцять шість ) гривень 26 (двадцять шість) копійок, а також судові витрати в розмірі 919 (дев`ятсот дев`ятнадцяти) гривень 26 (двадцяти шести) копійок судового збору. В задоволені вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 5 193 (п`яти тисяч ста дев`яносто трьох) гривень 38 (тридцяти восьми) копійок заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 039 (семи тисячі тридцяти дев`яти) гривень 91 (дев`яносто однієї) копійки нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 300 (трьохсот) гривень пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 (ста) гривень, 500 (п`ятсот) гривень штрафу (фіксована частина), 1 283 (однієї тисячі двісті вісімдесяти трьох) гривень 48 (сорока восьми) копійок штрафу (процентна складова) відмовлено. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не згодний в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту та неустойки, вважає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі. Просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, в іншій частині залишити без змін. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» - Гнатишак О.В. апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. З матеріалів справи убачається, що 25 квітня 2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з відповідачем, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 гривень, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Із матеріалів справи убачається, що в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, та згідно з наданими банком розрахунками, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31 серпня 2015 року та 19 червня 2019 року становить 27 453,03 гривень, з яких 13 136,26 заборгованістьза тілом кредиту, 5 193,38 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7 039,91 гривень нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 300 гривень нарахована пеня занесвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень штраф (фіксована частина), 1 283,48 гривень штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченого тіла кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Заборгованість за простроченим тілом кредиту виникає у разі невчасної плати за користування кредитом, яка передбачена зазначеними вище Умовами, не є сама по собі складовою тіла кредиту, а являє собою фактично штрафну санкцію, що застосовується у разі неповернення кредиту у термін, передбачений договором. Проте, колегія суду з такими висновком не погоджується з огляду на наступне. На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 25 квітня 2006 року, яка підписана сторонами. Відповідач не заперечував факт підписання ним заяви від 25 квітня 2006 року та отримання кредитних коштів. Розрахунком заборгованості стверджується отримання боржником суми коштів кредитного ліміту. Отримання коштів підтверджується також випискою по рахунку. З матеріалів справи убачається, що фактично отримано позичальником кошти у розмірі 5193,38 грн простроченого тіла кредиту. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту, тому висновок місцевого суду, щодо відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, оскільки прострочене тіло кредиту - це ті кошти, які були надані позивачем у розпорядження відповідача та ним використані без їх повернення. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту 5193,38 грн. Тому заборгованість за за простроченим тілом кредиту 5193,38 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У заяві позичальника від 25 квітня 2006 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про нарахування відсотків за користуванням кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, чи інших видів відповідальності. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків,неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та пені, штрафу за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи наведене відсутні правові підстави стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків, пені та штрафів. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог частково та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором 5193,38 грн за простроченим тілом кредиту. В решті рішення залишити без змін. У зв`язку із скасуванням судового рішення та частковим задоволенням позовних вимог, підлягає зміні розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 1282,59 грн судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в сумі 5193,38 грн за простроченим тілом кредиту - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.04.2006 в сумі 5193,38 грн. Рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в розмірі 919, 26 грн - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1282,59 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови Повний текст постанови складено:02.07.2021. Головуючий Судді