Постанова Донецький апеляційний суд № 263/2915/21

33/804/352/21 263/2915/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Марченка М.В. за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, ОСОБА_1 11 лютого 2021 року о 19:00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у нетверезому стані, умисно вчинив дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював образи на її адресу, чим спричинив шкоду психічному здоров`ю потерпілої, тобто вчинив домашнє насильство в сім`ї. Постановою судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки під час розгляду справи в суді він присутній не був, про день, час та місце судового розгляду не повідомлений, про існування оскаржуваної постанови дізнався випадково лише 14 червня 2021 року при ознайомленні з матеріалами цивільної справи про розподіл спільного майна та цього ж дня отримав її копію. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судовий розгляд відбувся однобічно та неповно, під час розгляду справи судом не з`ясовані всі обставини події правопорушення, не надана їм правильна правова оцінка, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що він вчиняв будь-яке домашнє насильство щодо своєї дружини. Вважає, що заява його дружини ОСОБА_2 про вчинення щодо неї дій психологічного характеру надумана та сама по собі не є доказом його вини, а подана з метою його виселення з квартири. Звертає увагу, що на теперішній час у Жовтневому районному суді м.Маріуполя Донецької області розглядається цивільна справа «про розподіл спільного майна подружжя та визнання договору дарування частини квартири недійсним», а остання у такий спосіб намагається тиснути на нього. Зауважує, що ніколи не вчиняв щодо своєї дружини будь-якого домашнього насильства, а тому вважає, що він не підпадає під поняття «особа, яка вчиняє домашнє насильство» з огляду на правовий зміст Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Мотиви суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до вимог ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що в порушення зазначених вимог закону, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 . Останній взагалі не був повідомлений про час та місце розгляду справи щодо нього, будь-яких дій, які б забезпечили його участь в судовому засіданні, судом не вжито. Судову повістку було повернуто з причин відсутності його за місцем проживання, однак з матеріалів справи вбачається, що апелянт проживає в квартирі за одною адресою разом з дружиною та донькою, які б могли отримати таку повістку, а тому такий факт є досить спірним і сумнівним. Окрім того, в матеріалах справи є дані про телефонний номер ОСОБА_1 , однак також відсутні докази того, що він повідомлявся хоча б у такий спосіб. Намагання суду доставити його в судове засідання примусово також відсутні. З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, й зокрема права давати пояснення, заперечення, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, право на який передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин доводи апелянта в цій частині є цілком обґрунтованими, строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, а сама постанова не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до оскаржуваної постанови судді районного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за умисне вчинення домашнього насильства у сім`ї, а саме вчинення дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , які виразилися у висловлюванні образ на її адресу, чим спричинено шкоду психічному здоров`ю останньої. Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо з огляду на наступне. Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними. Відповідно до п.3 ч.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання). В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Виходячи зі змісту ст.7,245,279,280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням. Як дослівно вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №615149 від 16 лютого 2021 року, ОСОБА_1 умисно вчинив дії психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлював образи на її адресу, чим спричинив шкоду психологічному здоров`ю останньої. Втім, жодних відомостей про те, в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, так як правова норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист. Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України. Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров`ю особи, з урахуванням ще й того, що пояснення ОСОБА_2 надавала через п`ять днів після події, а саме 16 лютого 2021 року. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Так, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно зазначити опис обставин, установлених під час розгляду справи, навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Однак, дані вимоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 в суді першої інстанції не були виконані в повному обсязі. Так, оскаржувана постанова містить лише відтворений зміст протоколу про адміністративне правопорушення та формальний перелік отриманих судом доказів, на підставі яких суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №615149 від 16 лютого 2021 року, рапорт про отримання повідомлення зі служби «102», заява та письмові пояснення ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_3 , копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №158914 від 16 лютого 2021 року. Разом з тим, слід зазначити, що матеріали справи не містять об`єктивних належних доказів, які б доводили зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і в судовому рішенні факти та події. Рапорт чергового інспектора не може бути визнаний доказом, так як за своєю правовою формою є документом, який містить певну інформацію, яка підлягає перевірці. Сам протокол про адміністративне правопорушення за правовим змістом є фактично обвинуваченням, яке підлягає доведенню, не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи позицію ЄСПЛ (справа Карелін проти Російської Федерації), заява та письмові пояснення ОСОБА_2 також не можуть бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки містять виключно її бачення ситуації, яка сталася 11 лютого 2021 року. Разом з тим, з письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що він не визнав факту вчинення домашнього насильства, спростував випадки ображання або приниження честі та гідності дружини у зазначений в протоколі час (а.с.7). Самі письмові пояснення заявниці ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 є малоінформативними, містять буквально кілька строк, що лише підтверджують факт побутової сімейної сварки. У такій ситуації з огляду на специфіку правопорушення повну картину подій встановити можна лише шляхом прямого допиту цих осіб під час судового розгляду. Проте суд першої інстанції не надав цим обставинам будь-якої оцінки, погодився з пред`явленим обвинуваченням, не допитав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою уточнення та встановлення усіх обставин події, що сталася між ними 11 лютого 2021 року, не встановив в чому саме полягало психологічне насильство з боку ОСОБА_1 , оскільки словесні образи необхідно оцінювати індивідуально, виходячи з кожної конкретної ситуації, та не встановив шляхом безпосереднього допиту потерпілої, свідків, можливо навіть шляхом проведення психологічної експертизи, які саме наслідки воно спричинило, констатувавши лише, що потерпілій спричинено шкоду психологічному здоров`ю, при цьому не зазначив в чому саме вона полягає, з огляду на те, що ця специфічна сфера досліджень потребує й спеціальних знань, особливо в умовах браку достатньої інформації, коли суду дуже складно самостійно встановлювати зазначені обставини і робити відповідні висновки . У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є недоведеним, а висновок суду про винуватість останнього є безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, наявним доказам та зазначеним вимогам закону, про що слушно зазначається в апеляційній скарзі. Враховуючи зазначене, постанова судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн, скасувати. Провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Донецького апеляційного суду Р.В. Гєрцик