Ухвала КЦС ВС № 759/12085/20

Ухвала 30 червня 2021 року місто Київ справа № 759/12085/20 провадження № 61-10361ск21 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. вивчив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України, про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 22 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив те, що: - (1) оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; - (2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; - (3) судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 467/297/18 (провадження № 61-45794св18), від 21 травня 2018 року у справі № 479/187/17 (провадження № 61-4907св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 662/541/15-ц. Верховний Суд визнає наведену заявником другу підставу касаційного оскарження такою, що не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів, щодо якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. Згадана підстава зазначена заявником формально, без належного обґрунтування. Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, у якій уточнити підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанцій, зокрема щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що мають бути викладені відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України. ІІ. Згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційноїі касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Заявник оскаржує судове рішення Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отже, пред`явлений позов містить дві вимоги немайнового характеру. До касаційної скарги заявником додано докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 681, 60 грн. Верховний Суд констатує, що судовий збір сплачено не в повному обсязі з огляду на таке. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розрахунку на місяць з 1 січня 2020 року - 2 102 грн. Отже, враховуючи те, що розмір ставки судового збору за подання у 2020 році фізичною особою позову немайнового характеру складав 840, 80 грн, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 3 363, 20 грн, враховуючи те, що заявник оскаржує постанову апеляційного суду повністю, а позов містить дві вимоги немайнового характеру. За наведених обставини заявнику необхідно здійснити доплату судового збору у розмірі 1 681, 60 грн та надати документ на підтвердження його доплати. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України, про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний