Ухвала КАС ВС № 420/9016/20

УХВАЛА 02 липня 2021 року м. Київ справа № 420/9016/20 адміністративне провадження № К/9901/22183/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (далі - Кадрова комісія), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 09 червня 2020 року №6 про неуспішне проходження ним атестації; зобов`язати Офіс Генерального прокурора допустити його до складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням компьютерної техніки та визначити для цього кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора; визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області від 17 серпня 2020 року №1620к про звільнення його з займаної посади; поновити в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області (за його згодою), та органів прокуратури з 20 серпня 2020 року; стягнути з Одеської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, в позові відмовлено. 15 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що оскаржує судові рішення на підставі підпунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, проте аргументи позивача зводяться до загального опису обставин справи, цитування норм, із наведенням прикладів справ, розглянутих Верховним Судом, в яких, установлені судами обставини, не є подібними до спірних правовідносин. Так, у цьому спорі, позивача звільнено через неуспішне проходження ним атестації і висновки судів, що мають оціночний характер, ґрунтуються саме на дотриманні процедури її проведення. Питання щодо правомірності звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку є похідним від цих вимог. Натомість, у зазначених заявником прикладах справ №№815/1554/17, 804/7399/16 предметом спору було лише звільнення працівників з органів прокуратури безпосередньо у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, без проведення атестації. Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність справи та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. Суд також відхиляє посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих підстав як саме висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми може вплинути на розгляд цієї справи, за обставин, установлених судами у цій справі. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду та невідповідність судових рішень висновкам Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко