Постанова 4874 № 918/76/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року Справа № 918/76/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.05.2021 р. у справі № 918/76/21 (суддя Політика Н.А.) за заявою Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/76/21 за позовом Приватного підприємства Красносільське мале приватне підприємство "МВА" до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості в сумі 118 387, 26 грн за участю представників сторін: позивача - Красовський В.Б.; відповідача - Махаринець Н.М.; ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення 112 830 грн - основного боргу, 1 326, 14 грн - 3% річних, 4 231, 12 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору підряду від 08.06.2018 р. № 363 в частині оплати виконаних робіт. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 р. у справі № 918/76/21 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 112 830 грн - основного боргу, 1 323, 30 грн - 3 % річних, 4 231, 11 грн - інфляційних втрат та 2 269, 94 грн - витрат по оплаті судового збору. В задоволенні позову про стягнення з відповідача 3 % в сумі 2 грн 84 коп. та інфляційних втрат в сумі 01 коп. - відмовлено. Cудове рішення мотивоване тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за виконанні роботи, чим порушив зобов`язання за договором, тому позовні вимоги про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за договорами є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. 14.04.2021 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Рівненської області видано відповідний наказ. 27.04.2021 року від Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на адресу Господарського суду Рівненської області надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду у справі №918/76/21. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.05.2021 р. у справі № 918/76/21 в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення - відмовлено. Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення, а також докази, надані останнім в обґрунтування заявлених вимог, не свідчать про наявність тих виключних обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким задоволити вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що у зв`язку з неможливістю погасити всю наявну заборгованість одним платежем за рішенням суду заявник змушений був звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, оскільки стягнення відразу усієї суми боргу через органи примусового виконання поставить підприємство у вкрай тяжке фінансове становище та спричинить загрозу зупинки підприємства. Скаржник вказує, що повне та своєчасне погашення заборгованості підприємства перед державою залежить від розрахунків споживачів за надані їм послуги водопостачання та водовідведення. Однак, низька дисципліна розрахунків споживачів унеможливлює своєчасність розрахунків з енергопостачальними організаціями. Тобто заявник навів суду першої інстанції обставини, що ускладнюються виконання рішення суду, наявну загрозу нестачі або відсутності коштів на рахунках, існування пандемії через СОVID-19 та оголошення в Україні надзвичайної ситуації. Також скаржник звертає увагу суду на численні судові рішення, за якими з нього була стягнута заборгованість за несвоєчасну сплату податків та зборів, а також нараховані штрафні санкції, що також ускладнює виконання рішення суду у даній справі. Апелянт звертає увагу, що має низку боржників щодо яких відкритті виконавчі провадження та які мають заборгованість перед заявником. Однак, дані рішення боржниками не виконуються, а підприємство несе збитки. За таких умов, скаржник зауважує, що заборгованість перед позивачем виникла не через суб`єктивні причини, а зумовлена об`єктивними обставинами на які підприємство не може впливати. А тому, в умовах незмінності тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення відповідач не має фінансових джерел для своєчасного виконання рішення суду. Більше того, у зв`язку з пандемією через СОVID-19 та оголошення в Україні надзвичайної ситуації усі платежі як населенням так і юридичними особами за надані послуги призупинені до відміни в Україні режиму надзвичайної ситуації. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 р. було відкрито апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 01.07.2021 р. об 14:30 год. Розпорядженням керівника апарату суду від 29.06.2021 р. № 01-04/365 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Мельника О.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду. Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Позивач зазначає, що відповідачем не наведено обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність апелянта, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, ухвалу суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити вимоги заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі. Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2021 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. ст. 269, 270 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України). У відповідності до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, зокрема, повинен враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012). Водночас, згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V). Враховуючи те, що існування заборгованості відповідача, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає позивачу, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" позивача у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, у цьому контексті рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. Отже, відстрочення не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача. Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Колегія суддів зазначає, що саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник. Заявник, обґрунтовуючи вимоги заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2021 року на 12 місяців, посилається на скрутний фінансовий стан та велику кількість інших грошових зобов`язань, що підтверджується копією аналізу нарахувань та оплати по підприємству за період з січня 2020 року по березень 2021 року, копіями рішень суддів у справах № 1740/2332/18, № 918/929/20, № 1740/2332/18, копіями постанов про відкриття виконавчого провадження № 60261558, № 58991894. Однак, надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. При цьому, суд приймає до уваги, що фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки, зокрема, і на оплату наданих послуг (робіт) згідно договору, укладеного з позивачем, оскільки був обізнаний про вартість послуг, узгоджену сторонами у договорі та строк настання розрахунку, самостійно визначивши такий строк у договорі. Також колегія суддів враховує те, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг (робіт) позивачем. Таким чином, наведені заявником доводи (підстави) для розстрочення виконання судового рішення не свідчать про наявність тих виключних обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення. Також суд апеляційної інстанції вказує, що не підтверджуються належними та допустимими доказами доводи відповідача про те, що у зв`язку із пандемією, спричиненою коронавірусною інфекцією СОVID-19 Україні призупинені усі платежі фізичних та юридичних осіб за отримані послуги водопостачання до відміни режиму надзвичайної ситуації. В матеріалах справи відсутні докази (нормативно-правовий документ, який би дозволяв фізичним або юридичним особам не здійснювати платежі за певні види послуг), а відповідачем про наявність такого взагалі не вказано. Також суд звертає увагу на те, що при наданні відстрочення виконання рішення строком на 12 місяців, позивач не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами, а невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог позивача з відстроченням не призведе до наслідків порушення грошового зобов`язання. В свою чергу, колегія суддів вказує, що рішення Господарським судом Рівненської області у справі № 918/76/21 прийнято 29.03.2021 р., однак, як вказав представник відповідача в судовому засіданні, на виконання вказаного рішення, боржником не сплачено жодних коштів. З огляду на те, що відповідач не навів суду обставин, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а посилання заявника в заяві про розстрочення виконання рішення суду на поточну діяльність підприємства не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а вказують лише на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявником наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання, прийнятого у даній справі, судового рішення, що є підставою для відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду. Відтак, судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу з дотриманням принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача, а наведені відповідачем обставини не є такими, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.05.2021 р. у справі № 918/76/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" - без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.05.2021 р. у справі № 918/76/21 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складено 02 липня 2021р Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.