Постанова 4812 № 486/836/18

02.07.21 22-ц/812/1122/21 Провадження № 22-ц/812/1122/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Миколаїв справа № 486/836/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Тищук Н. О., суддів Лівінського І. В., Ямкової О.О., із секретарем Лівшенком О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене 23 липня 2020 року суддею Далматовою Г.А. в приміщенні цього ж суду, (повне рішення складено 29 липня 2020 року), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про захист прав споживача, У С Т А Н О В И В: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Інфокс», у якому просив визнати неправомірним нарахування боргу. Позивач зазначав, що 13 травня 2013 року він, як фізична особа, уклав з ТОВ «ІНФОКС» в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення. 03 червня 2018 року відповідач надіслав йому вимогу про сплату 33 142, 53 грн. заборгованості за надання послуг понадлімітного водовідведення за період з травня 2015 року по травень 2018 року. Посилаючись на те, що збільшений обсяг водовідведення погоджено додатковими технічними умовами, ОСОБА_1 просив визнати зміненими умови договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 6647/3 від 3 травня 2013 року, укладеного між ним та ТОВ «ІНФОКС» в частині встановлення ліміту водовідведення середньодобового скиду стоків на рівні 4,5 м. куб. з 28 квітня 2015 року. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано умови договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №6647/3 від 03 травня 2013 року, укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Інфокс" в частині встановлення ліміту водовідведення 4,5 куб. м з 28 квітня 2015 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення мотивоване тим, що відповідач у неналежний спосіб надав позивачу інформацію щодо умов договору, чим ввів його в оману. Також суд вважав безпідставним нарахування заборгованості за отримані послуги на підставі пункту 4.2 Правил прийняття стічних вод № 632 від 14 червня 2007 року, оскільки вказані Правила регулюють порядок розрахунку заборгованості підприємств. В апеляційній скарзі ТОВ «Інфокс» просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що збільшені обсяги водовідведення погоджено сторонами за додатковою угодою від 08 червня 2018 року, яку позивач підписав особисто. Також зазначав, що спір виник з приводу надання послуг до об`єкту нежитлового приміщення, яке ОСОБА_1 надає в оренду та у ньому працює магазин, таким чином спір є підвідомчим господарському суду, а не суду загальної юрисдикції. Крім цього апелянт вважав необґрунтованими та недоведеними судові витрати позивача, зокрема і через конфлікт інтересів надання юридичних послуг сином позивача. Апеляційна скарга перебувала на розгляді Миколаївського апеляційного суду та постановою від 06 жовтня 2020 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси. Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. ОСОБА_1 надав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі та про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Інфокс» Бочевої Л.А., який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 651 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» укладено договір (далі Договір) про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 6647 нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 13-15 том І). Згідно п.1.1 договору вiд 13.05.2013р. №6647/3 фiлiя "Iнфоксводоканал" надає послуги з подання питної води на об`єкти позивача, а також з прийому стiчних вод, що скидаються позивачем в систему комунальної каналiзацiї у вiдповiдностi з дислокацією об`екту за адресою: АДРЕСА_1 - здача в оренду нежитлового примiщення магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Вiдповiдно п. 2.1. Договору сторони домовились та зобов`язались керуватись Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централiзованого комунального водопостачання та водовiдведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мiнжитлкомунгоспу 27.06.2008 р. №190, Правилами приймання стiчних вод підприємств, установ i органiзацiй у систему каналізацй м. Одеси, затвердженими рiшенням виконавчого комітету Одеської мiської ради вiд 14.06.2007 р. № 632, а також iншими нормативними актами. Враховуючи вищевикладене, Правила № 632 розповсюджуються та повинні застосовуватися до позивача ОСОБА_1 та його об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 4.2 Правил № 632, якi дiяли у спiрному перiодi встановлено, що абонент водоканалу сплачує за скид об`ємів стiчних вод, якi перевищують об`єми, зазначені у договорі у п`ятикратному розмiрi встановленого тарифу, вiдповiдно до умов договору. Пунктом 1 роздiлу II Порядку визначення систем централiзованого водовiдведення, затвердженого Наказом Мiнiстерства регiонального розвитку, будiвництва та житлово-комунального господарства України 01.12.2017р. № 316 та зареєстрованого в Мiнiстерствi юстиції України 15.01.2018 року за № 57/31509, який є дiючим, також встановлено, що додатковi обсяги стiчних вод споживачiв (не врахованi договором), що надходять до систем централiзованого водовiдведення або безпосередньо на каналiзацiйнi очиснi споруди виробникiв, оплачуються споживачами у п`ятикратному розмiрi встановленого тарифу на послугу водовідведення. Для уникнення перевантаження (вичерпання пропускної спроможностi) каналiзацiйної мережi, Філією було встановлено для ОСОБА_1 кiлькiснi показники приймания стiчних вод до каналiзацii м. Одеси. Послуги з приймання стокiв надаються вiдповiдачу в обсягах, встановлених об`ємів (лiмiтiв)- 3,6 м. куб. на мiсяць (п.1.1 Договору). За п. 2.4.15 Договору позивач зобов`язався своєчасно i в повному обсязi сплачувати послуги водопостачання та водовіведення, скид ненормативно-очищених стокiв та iнших платежiв, передбачених "Правилами водокористувания" та "Правилами прийому стiчних вод" i умовами цього Договору. Вiдповiдно п.2.4.9 Договору позивач зобов`язаний щомiсяця з 19 по передостаннiй робочий день мiсяця в письмовому виглядi надавати вiдомостi про водоспоживання своiх об`єктів. Згiдно п. 3.1 Договору облiк скинутих стокiв здійснюсться за показниками приладiв облiку води та стокiв, встановлених на об`єктах позивача. На вимогу ст. 42, п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України позивач та вiдповiдач, як первинний та вторинний водокористувачi зобов`язанi: дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використания води та лiмiтiв скидания забруднюючих речовин, а також санiтарних та iнших вимог щодо впорядкування своєї території. Підпункт 2.4.14 п. 2.4, п.7.7 Договору передбачає зобов`язання споживача отримувати технічні умови та узгоджувати проектну документацію з виробником, надавати цi умови для укладання договору (з урахуванням пп. 2.4.14, а також при збiльшеннi об`ємів водоспоживання). Вiдповiдно п.7.9 Договору додатками до Договору є дислокацiя об`єктів (додаток № 1) та детальний обґрунтований розрахунок водогосподарчого балансу на кожний об`єкт (Додаток № 2). 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 та КП «Сервісний центр» погодили технічні умови, відповідно до яких збільшено ліміт середньодобового викиду стоків до 4,5 куб.м на добу, та додаткові умови до вказаних технічних умов. Додаткові умови містять вказівку на те, що вони є невід`ємною частиною технічних умов і є підставою для проектування та підключення об`єкту до системи централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 16, 17 том І). Однак, КП "Сервiсний центр" не являється структурним пiдроздiлом чи управлiнням Фiлiї "Iнфоксводоканал". Крім того, п. 2.4.14 Договору передбачено узгодження проектної документації з виробником (ТОВ «Інфокс»), однак, позивач не узгоджував проектну документацію і за будь-якими роз`ясненнями не звертався. Крім того, у вказаних технічних умовах немає посилання на те, що вони є частиною Договору. Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що об`єм стічних вод визначається на підставі даних, зазначених в Договорі, а не в технічних умовах від 28.04.2015р. А технічні умови від 28.04.2015р. не можна вважати невід`ємною частиною Договору. 03 червня 2018 року ТОВ "Інфокс" направило ОСОБА_1 лист-вимогу про сплату заборгованості у розмірі 33 142, 53 грн за надання послуг понадлімітного водовідведення з травня 2015 року по травень 2018 року (а.с. 18, 19 том І). 08 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» укладено додаткову угоду № 42-06-18, якою встановлено ліміт водовідведення 4,5 м.куб./доба (тобто 136, 8 м.куб./міс) (а.с. 53 том І). Саме з цього перiоду до правовiдносин мiж ОСОБА_1 та філією "Iнфоксводоканал" застосовуються збiльшенi лiмiти водовiдведення. 3 цією додатковою угодою позивач повнiстю погодився, пiдписавши її без жодних заперечень. Отже, технічні умови від 28 квітня 2015 року та додаткові умови, які є невід`ємною частиною технічних умов не являються підставою для збільшення ліміту середньодобового викиду стоків до 4,5 куб.м на добу. Зазначене свідчить про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, а отже і про безпідставність позову. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність визнати зміненими умови договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 6647/3 від 3 травня 2013 року, укладеного між ним та ТОВ «ІНФОКС» в частині встановлення ліміту водовідведення середньодобового скиду стоків на рівні 4,5 м. куб. з 28 квітня 2015 року За такого колегія суддів вважає, що оскільки судом при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, то рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1057,20 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» задовольнити. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про захист прав споживача відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» 1057, 20 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський О.О.Ямкова --------------------------------- Повну постанову складено 2 липня 2021 року