Постанова 4824 № 761/7178/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/6959/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/7178/21 01 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Верланова С.М. при секретарі - Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби про захист прав споживачів,- в с т а н о в и в: 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби про захист прав споживачів. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 січня 2021 року він звернувся до пункту обслуговування Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби за адресою м. Запоріжжя вул. Паркова, будинок № 4а для отримання електронних довірчих послуг та замовив послугу з виготовлення ключів електронного цифрового підпису та електронної цифрової печатки. Проте, адміністратор реєстрації Калантарова А.П. відмовила йому у виготовлені ключів печатки так як у нього відсутні повноваження для отримання ключів та повідомила, що за ключами печатки повинні приходити особисто директора підприємств. Зазначає, що він намагався отримати роз`яснення на підставі яких документів адміністратор реєстрації прийшла до висновку про відсутність у нього повноважень для отримання ключів. Адміністратор та керівник відділу в усній формі посилались на п. 40 ст. 1 Закону «Про електронні довірчі послуги». Проте, п. 40 ст. 1 Закону «Про електронні довірчі послуги» визначає, що створювач електронної печатки - юридична особа, яка створює електронну печатку. Отже, створювачем електронної печатки є не директор, а юридична особа. Норми глави 17 Цивільного кодексу України визначають, що представляти юридичну особу можуть як директор, так і інші довірені особи. З огляду на вище викладене, просив суд зобов`язати відповідача надати йому належну послугу з виготовлення ключів Електронного цифрового підпису та Електронної цифрової печатки підприємств ТОВ «Техенергохім» та ТОВ «Технохімреагент». Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби про зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено позивачу його право звернутися з позовом до відповідного адміністративного суду. Не погоджуючись з такою ухвалоюсуду першої інстанції, 25 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим що, відмовляючи у відкритті провадження у справі за його позовом до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби про зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що позовні вимоги стосуються спору щодо виконання управлінських функцій Інформаційно- довідковим департаментом Державної податкової служби. Зазначає, що електронно довірчі послуги- це послуги які надаються різними структурами, як державними так і приватними. Наприклад, АТ КБ "ПриватБанк " надає такі самі електронно довірчі послуги- виготовлює ключі електронного цифрового підпису, проте адміністративний суд не може розглядати позов до АТ КБ "ПриватБанк". Вважає, що не може існувати подвійних стандартів для однакових позовів, щоб права споживачів за однаковими позовними вимогами захищались в порядку різного судочинства. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялсь, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до копії реєстраційної картки для юридичної особи, 27 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби для отримання ключа електронної печатки для ТОВ «Технохімреагент». Відповідно до п. 5.3 Регламенту Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні ключа електронної печатки у зв`язку з відсутністю повноважень. (а.с. 4) Також, відповідно до копії реєстраційної картки для юридичної особи,27 січня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби для отримання ключа електронної печатки для ТОВ «Техенергохім». Відповідно до п. 5.3 Регламенту Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні ключа електронної печатки у зв`язку з відсутністю повноважень. (а.с. 5) Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби про зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції посилався на те, що в даному випадку, позивач заявляє вимоги до Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби щодо зобов`язання вчинити певні дії (надати заявнику відповідну послугу) - тобто фактично позивач заявляє вимоги, які стосуються управлінських функцій Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби, який у відповідності до п. 15 Положення про Інформаційно-довідковий департамент ДПС є державним органом, тобто суб`єктом владних повноважень, що здійснює свої владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень. Отже, в даному випадку вимоги позову стосуються спору у сфері публічно-правових відносин, які, у відповідності до положень ст.ст. 19, 20 КАС України, не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального права з наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Разом з тим , відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Відповідно до ст. 19 КАС України визначено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до п.1 Положення про Інформаційно- довідковий департамент ДПС № 643 від 12.11.2020 року, Інформаційно- довідковий департамент ДПС є територіальним органом утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Згідно п. 8 Положення, Інформаційно- довідковий департамент ДПС під час виконання покладених на нього завдань у межах повноважень взаємодіє в установленому порядку зі структурними підрозділами ДПС, іншими територіальними органами ДПС, органами виконавчої служби, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, платниками тощо. Пункт п. 15 Положення визначає, що Інформаційно- довідковий департамент ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунок в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до вимог п.1 ч.1ст. 186 ЦПК Країни, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. У даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інформаційно- довідкового департаменту Державної податкової служби, який є суб`єктом владних повноважень, та просить суд зобов`язати відповідача надати йому належну послугу з виготовлення ключів Електронного цифрового підпису позивача та Електронної цифрової печатки підприємств ТОВ «Техенергохім» та ТОВ «Технохімреагент», а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства та вважає, що суд обгрунтовано відмовив у відкритті провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що електронно довірчі послуги- це послуги які надаються різними структурами, як державними так і приватними, а тому не може існувати подвійних стандартів для однакових позовів, щоб права споживачів за однаковими умовами захищались в порядку різного судочинства, колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку позивач звертається з позовом до суб`єкта владних повноважень та оскаржує його рішення та дії, що відноситься до юрисдикція адміністративних судів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Головуючий: Судді: