Постанова 4807 № 322/268/21

Дата документу 01.07.2021 Справа № 322/268/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 322/268/21 Провадження №22-ц/807/2101/21 Головуючий в 1-й інстанції Губанов Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року, постановлену смт Новомиколаївка у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивачі просили суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 вересня 2020 року №8-6855/15- 20-СГ про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,3177 га; визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 вересня 2020 року №8-6853/15- 20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,3177 га; зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельних ділянок по 1,3177 га кожна; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2.0000 га кадастровий номер 2323684000:05:020:0634 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчений Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою Запорізького міського нотаріального округу; стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 20000 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої їй незаконними рішеннями органу державної влади. Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади, повернуто позивачам. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкритті провадження у справі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що вимоги заявлені позивачами є приватноправовими та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов`язання вчинити певні дії і відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням органу державної влади, є публічно-правовим, в свою чергу вимоги позивачів до ОСОБА_3 пред`являються в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є приватноправовим. Таким чином, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, позовна заява підлягає поверненню у відповідності до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України. Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та? ? будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за? принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в? ? якому розглядається визначена категорія справ. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у? ? порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та? ?майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є? похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в? місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з? ? такими вимогами. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Частиною 1 ст. 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Позивачами у справі заявлено вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як суб`єкта владних повноважень та до фізичної особи ОСОБА_3 . Предметом позову є захист порушеного, на думку позивачів, права на реалізацію набуття права на земельну ділянку, яка наразі перебуває у власності іншої фізичної особи. Відповідно до роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК). Таким чином, вимоги до кількох відповідачів, серед яких є юридична особа - суб`єкт владних повноважень та фізичні особи, підлягають розгляду в одному провадженні, оскільки вони нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Проте, вказаних норм чинного законодавства суд першої інстанції не врахував та передчасно постановив ухвалу про повернення позовної заяви. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2021 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 01 липня 2021 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар судді: О.В. Крилова О.З. Поляков