Постанова 4806 № 297/2382/17

Справа № 297/2382/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 червня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Куштана Б.П., Собослоя Г.Г. за участю секретаря: Волощук В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користуванні земельною ділянкою,- встановив : У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користуванні земельною ділянкою В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником земельної ділянки розміром 0,0285 га, кадастровий номер 2110200000:01:005:0085, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та надана за цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Вказана земельна ділянка передана їй у приватну власність згідно рішення Берегівської міської ради від 05.07.2016 року №275. Згідно встановлених межових знаків землекористування визначені межі земельної ділянки та її розмір. Відповідачі у справі, які являються мешканцями сусідньої земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 , самовільно знищили межові знаки меж землекористування та на належній позивачу на праві приватної власності земельній ділянці встановили дерев`яні споруди. Крім того, відповідачі постійно чинять їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою не даючи навіть очищати її від чагарників, кидаючись зі сварками та погрозами на працівників. Таким чином, вона позбавлена можливості в повному обсязі використовувати належне їй на праві власності майно за цільовим призначенням та зважаючи на безрезультатність досудових вимог, позивач звернулась до суду із вказаним позовом. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою розміром 0,0285 га, кадастровий номер 2110200000:01:005:0085, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка за цільовим призначенням надана для індивідуального садівництва, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - знести самовільно зведені споруди, що розташовані на даній земельній ділянці. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності, користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою, що належить їй на праві приватної власності розміром 0,0285 га, кадастровий номер 2110200000:01:005:0085, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка за цільовим призначенням надана для індивідуального садівництва, шляхом не чинення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , просить скасувати зазначене рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 297/118/18, у якій оспорюється правомірність набуття позивачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку щодо якої заявлено вимоги про усунення перешкод; суд залишив поза увагою, що на земельній ділянці, яка незаконно отримана позивачем, знаходяться належні відповідачам господарські споруди, та безпідставно задовольнив заявлений позов. Іншими учасниками справи рішення суду не оскаржено. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Апелянт, її представник, в судове засідання в черговий раз не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Інші відповідачі в судові засідання жодного разу не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Пуканич Е.В. надіслав суду клопотання про відкладення розгляду даної справи в зв`язку з його участю у розгляді іншої справі в іншому суді. З приводу їх неявки відповідачів в судове засідання та клопотання про відкладення розгляду справи слід зазначити наступне. Згідно з ч.3 п.п.10,11 ст.ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Виходячи з наведеного, враховуючи, що судом першої інстанції провадження у даній справі було відкрито 16.11.2017року, апеляційне провадження у даній справі відкрито 19.03.2018року, розгляд справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався, апеляційний суд дійшов висновку відхилення клопотання про відкладення розгляду справи та про розгляд справи, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України, у відсутності вище вказаних осіб. Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції, погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Матеріалами справи встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,0285 га, кадастровий номер 2110200000:01:005:0085, за цільовим призначенням для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 , яка надана останній згідно рішення Берегівської міської ради від 05.07.2016 року №275 (а.с. 5-9). Відповідачі, знищили межові знаки меж землекористування та на належній позивачу на праві приватної власності земельній ділянці встановили дерев`яні споруди, що унеможливлюють доступ позивача до її власної земельної ділянки. Згідно акту тимчасової комісії Берегівської міської ради з розгляду заяви позивача ОСОБА_2 з усунення порушень вимог земельного законодавства по АДРЕСА_1 , вбачається, що на земельній ділянці площею 0,0285 га (кадастровий номер 2110200000:01:005:0085), яка знаходиться по АДРЕСА_1 , і перебуває у приватній власності ОСОБА_2 розташовані дерев`яна альтанка та туалет (який довгий час не використовувався). Згідно висновку комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 запропоновано дотримуватися правил добросусідства та не порушувати права один одного, а ОСОБА_2 використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать правомочності щодо вільного користування, володіння та розпорядження своїм майном. Частиною 2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншої особою, може звернутися до суду з вимого про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно із ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. В ч.1, ч.2, ч.3 п. б ст.152 ЗК України передбачено, що держава гарантує громадянам та юридичним особам захист прав на земельні ділянки; власник земельної ділянки може вимагати усунення порушень його прав, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем, відповідно до ст.ст.12,13,81 ЦПК України, належними, допустимими та достовірними доказами доведено, що відповідачі створюють позивачу перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою та обґрунтовано захистив порушені права позивача. Натомість, відповідачами не подано належних, допустимих, достовірних доказів та не доведено, що вони в установленому законом порядку набули право власності на господарські споруди, і є їх власниками. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними і не заслуговують на увагу. Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання представника відповідачів про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 297/118/18, у якій оспорюється правомірність набуття позивачем ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку щодо якої заявлено вимоги про усунення перешкод, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки провадження у даній справі зупинив суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.12.2019 року, справа № 297/118/18 була предметом розгляду суду апеляційної інстанції і постановою Закарпатского апеляційного суду від 26.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі № 297/118/18 залишено без змін. Даним рішення суду, яке набуло законної сили, встановлено, що позивач ОСОБА_2 в установленому законом порядку, правомірно набула у власність вищевказану земельну ділянку, та не доведено порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26.11.2020 року у справі № 297/118/18 визнано неподаною та повернуто заявнику. Таким чином рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, апеляційний суд, відповідно до ст. 375 ЦПК України, дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 25 червня 2021 року. Головуючий: Судді: