LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд486/512/21

від 29.06.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

29.06.21 33/812/201/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі судді Міняйла М.П., за участі секретарів Цуркан І.І., Белорукової І.В, прокурорів Омелян А.В., Шевченка А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.04.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ВП «Южно-Українська АЕС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу 850 гривень. постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривень. Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_1 15 липня 2016 року був призначений начальником сектору реагування патрульної поліції №4 Южноукраїнського відділення поліції Первомаського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області та звільнений за власним бажанням з 14 серпня 2020 року. Така посада відповідно до пп.з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» відноситься до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». Згідно ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» такі особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. ОСОБА_1 подав декларацію після звільнення 16 вересня 2020 року, чим порушив строк подання декларації. При цьому ОСОБА_1 достовірно знав про необхідність подання декларації, був особисто під підпис попереджений про обов`язки, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». На підставі вказаного притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, або звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Вважає, що рішення суду винесене з грубим порушенням норм процесуального права та не вірно застосовано норми матеріального права, а судом першої інстанції в неповній мірі надано оцінку доказам у справі, що призвело до прийняття незаконного рішення. На думку апелянта, вказана ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою поверхнево, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки уповноважені особи органів Національної поліції 21.09.2020 року виявили несвоєчасне неподання ним декларації перед звільненням за 2020 рік, то строк обчислення притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення по винен відраховуватись також саме з 21.09.2021 року. Тобто на час постановлення рішення, строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч.4 ст.38 КУпАП плив 21 березня 2021 року. Заслухавши думку прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, піддавши аналізу доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не були виконані вимоги зазначених вище норм, що призвело до безпідставного застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Судом першої інстанції ОСОБА_1 було визнано винним та піддано адміністративному стягненню за ст. 172-6 ч. 1 КУпАП, що є правопорушенням пов`язаним з корупцією, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , як особа, яка припинила виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи? уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, перед звільненням за 2020 рік, чим порушив строк подання декларації, тобто з пропуском встановленого законом строку. При вирішенні питання про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, районний суд не вірно встановив дату виявлення вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що в наступному і призвело до необргунтованого накладення адміністративного стягнення. Так, 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений із засадами запобігання корупції і зобов`язався, в тому числі, подати декларацію за період, що не охоплюється попередніми деклараціями, не пізніше 20 робочих днів після припинення діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави (а.с.18-19). Тобто, зазначену декларацію ОСОБА_1 необхідно було подати до 14.09.2020 року, а вона була подана через 2 дні від вказаної дати несвоєчасно і без поважних причин. Положення ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» встановлюють обов`язок державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють, відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. 21 вересня 2020 року уповноваженою особою ГУНП в Миколаївській області було виявлено факт неподання ОСОБА_1 декларації перед звільненням за 2020 рік, про що того ж дня направлено повідомлення до НАЗК (а.с.15). Із Єдиного Державного Реєстру Декларацій вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію після звільнення 16.09.2020 року (а.с.12). Зазначене свідчить про те, що відповідні компетентні органи виявили вчинення ОСОБА_1 правопорушення не пізніше 21 вересня 2020 року. Зі змісту запиту посадової особи органу, працівник якого склав протокол про адміністративне правопорушення, можна зробити висновок, що він був обізнаний про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації саме у вересні 2020 року (а.с.13). На переконання суду апеляційної інстанції, саме 21 вересня 2020 року і є датою виявлення адміністративного правопорушення, і саме з цієї дати органу, який складав протокол, вже було достеменно відомо про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172 - 6 ч. 1 КУпАП. Разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено тільки 23 березня 2021 року, а постанова суду першої інстанції стосовно визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення була винесена судом 28 квітня 2021 року. Оскільки, відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення (21 вересня 2020 року), то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суду першої інстанції необхідно було накласти відносно ОСОБА_1 , адміністративне стягнення не пізніше 21 березня 2021 року. Оскільки адміністративне стягнення, відносно ОСОБА_1 , застосовано судом першої інстанції 28.04.2021 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 38 КУпАП, то постанова суду не може вважатися законною та є такою, що підлягає скасуванню. Не може погодитись суд апеляційної інстанції з висновком уповноваженої особи ДВБ НП України про те, що адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 було виявлено в момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме 23 березня 2021 року, оскільки виявлення правопорушення та складання щодо нього протоколу не є тотожними поняттями. Диспозиціями ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність в даному випадку за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зазначене правопорушення починаються з дня коли суб`єкт декларування повинен був подати, але не подав декларацію, та триває до припинення правопорушення суб`єктом декларування, тобто до дня подання останнім декларації з порушенням встановлено законом строку. Оскільки склад адміністративного правопорушенн, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, то для наявності об`єктивної сторони такого правопорушення закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльність). Для встановлення ознак складу цього правопорушення необхідно підтвердження одночасно ознак таких двох обставин: 1) наявність акту несвоєчасного подання е-декларації; та 2) відсутність поважних причин щодо неподання е-декларації у визначений законом строк. Таким чином, з аналізу зазначених норм закону вбачається, що адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, є виявленим з дня коли про його вчинення суб`єктом декларування стало відомо посадовим особам компетентного органу, яким, за даною категорією справ, є не тільки Національне агентство з питань запобігання корупції, а і національна поліція, що встановлюється при судовому розгляді справи в кожному окремому випадку, за наявними процесуальними документами. Посадова особа, що склала протокол про адміністративне правопорушення вважає, що днем виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є день складання протоколу. В обґрунтування своєї позиції у протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією працівник поліції посилається на висновок Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (лист від 11.09.2018 року №04-18/10-1584) де зазначено, що визначений ст. 254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того, як в посадової особи буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення. Такий висновок законодавчого органу не суперечить вимогам КУпАП, оскільки під виною правопорушника розуміють його негативне психологічне ставлення до інтересів суспільства, умисел при виконанні формальних складів полягає в усвідомленні протиправності дій і у навмисності протиправного поводження. При цьому апеляційний суд також не приймає доводи науково-експертного висновку, який знаходиться в матеріалах справи, що днем виявлення вказаного правопорушення є день складання і підписання уповноваженою на те особою протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки вони не ґрунтуються на жодній нормі закону, а Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено жодних виключень щодо обчислення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією категорією справ. Зазначені доводи, на які посилається і прокурор в суді апеляційної інстанції можуть привести до необґрунтованості продовження (пролонгації) строку накладення адміністративного стягнення за корупційні правопорушення, визначеного ст.. 38 КУПАП, що суперечить основним засадам процесуальної діяльності, визначеної Законами України. Таким чином, начальник ГУНП в Миколаївській області встановив вину та інші ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 21.09.2020року. Тобто були наявні всі достатні дані для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Такий протокол про адміністративне правопорушення має бути складений невідкладно. Адже не виправдане зволікання чи навмисне затягування при складанні протоколу може призвести до ухилення правопорушника від відповідальності, або неможливості накладення адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням передбачених законом строків згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП. Таким чином, диспозицією ч.4 ст.38 КУпАП прямо передбачені строки накладення адміністративного стягнення з урахуванням дня виявлення правопорушення посадовими особами компетентного органу, а не з моменту здобуття можливості у посадової особи компетентного органу здійснити процесуальні дії за участі особи, яка вчинила правопорушення, що пов`язано з правовими наслідками при визначенні строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також з оцінкою доказів, щодо їх допустимості з огляду на отримання у межах цих строків. Суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про неможливість застосування, відносно ОСОБА_1 , адміністративного стягнення заст. 172 - 6 ч. 1 КУпАП, у зв`язку з закінчення встановлених ст. 38 КУпАП строків застосування адміністративного стягнення то, виходячи з вимог ст. 247 п. 7 КУпАП, вважає необхідним провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Керуючись ст. ст. 285; 294; 38 ч. 3, 247 п. 7 КУпАП, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.04.2021 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172 - 6 ч. 1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 850 грн., скасувати . Постановити нову постанову, якою вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172 - 6 ч. 1 КУпАП. На підставі ст. 247 п. 7 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ст. 172 - 6 ч. 1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Міняйло М.П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»