Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/25213/20

Справа № 127/25213/20 Провадження № 22-ц/801/1299/2021 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 рокуСправа № 127/25213/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Панасюка О.С., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляхова Олександра Валерійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2021 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Жмудя О.О., дата виготовлення повного тексту рішення 05 квітня 2021 року, встановив: В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості та припинення договору іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором кредитної лінії № 99/КЛ/2008/ЦВ-980 від 28 березня 2008 року та додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 267000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 28 березня 2015 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, посвідчений 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим № 822 на підставі якого в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . У жовтні 2020 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 08 жовтня 2020 року. З даної вимоги стало відомо, що 21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_I_4 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором на підставі, яких до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Разом з тим повідомлено, що у випадку непогашення боргу, який станом на 21 липня 2020 року становить 646 557,70 грн. ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» має намір реалізувати предмет іпотеки в рахунок покриття вищезазначеної суми заборгованості за кредитом шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або реалізувати предмет іпотеки будь якій особі на підставі договору купівлі продажу від імені ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп». Позивач вказує, що 10 листопада 2020 року працівники ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» в телефонному режимі повідомили їй про початок процедури реалізації предмету іпотеки у відповідності до положень договору іпотеки, на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» шляхом набуття іпотекодержателем ТОВ ФК «Дніпрфінансгруп» права власності на предмет іпотеки. З вимогами, які викладені у листі ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» позивач погоджується частково. Позивачем не заперечується наявність боргових зобов`язань, однак вона не погоджується з їх розміром, оскільки вважає, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором № 99/КЛ/2008/ЦВ-980 та додаткового угодою № 1 від 28 березня 2008 року встановлений до 28 березня 2015 року, а тому нарахування процентів та пені після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила визнати дії ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» по нарахуванню відсотків та пені з 29 березня 2015 року незаконними та зобов`язати ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» здійснити перерахунок заборгованості за договором кредитної лінії № 99/КЛ/2008/ЦВ-980 від 28 березня 2008 року станом на 28 березня 2015 року; визнати припиненим договір іпотеки, посвідчений 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим № 822; стягнути з ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» витрати на правову допомогу. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2021 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання припиненим договору іпотеки, посвідченого 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим №

822. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості відмовлено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області мотивоване тим, що позивачем перед судом не доведено належними доказами, що саме ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» незаконно здійснило нарахування відсотків та пені позивачу з 29 березня 2015 року за договором кредитної лінії № 99/КЛ/2008/ЦВ-980. Не погоджуючись з таким рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ляхов Олександр Валерійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника, суд попередньої інстанції відмовляючи в позові прийшов до помилкового висновку про недоведеність нарахування ОСОБА_1 відсотків та пені саме відповідачем ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки останній є правонаступником всіх прав та обов`язків первісного кредитора ПАТ КБ «Надра», а тому будь-які вимоги, які стосуються кредитного договору можуть пред`являтись виключно до поточного кредитора. Разом з тим вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував підстави відмови позовних вимог щодо перерахунку заборгованості. Водночас, посилається на ті ж самі обставини, що викладені позивачем у позовній заяві. 28 травня 2021 року від представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Хейніса Олександра Григоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи позивача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач не здійснював нарахування позивачу відсотків та пені. Разом з тим зазначає, що в договорі кредитної лінії від 28 березня 2008 року передбачена домовленість сторін про сплату відсотків за межами строку кредитування та щоденне нарахування відсотків до дня повного повернення кредитних коштів, а тому нарахування останніх не суперечить умовам укладеного кредитного договору. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що згідно з договором кредитної лінії № 99/КЛ/2008/ЦВ-980 від 28 березня 2008 року та додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 267 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 28 березня 2015 року (а.с. 7, 8). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, посвідчений 28 березня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим № 822 на підставі якого в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9-11). Згідно рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року по справі № 127/15654/15-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду від 26 листопада 2015 року скасовано. Позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором станом на 21.05.2015 року в розмірі 393 556,54 грн., з яких: 234 056,87 грн. заборгованість за тілом кредиту, 104 509,67 грн. заборгованість за відсотками; 40000 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 15000 грн. пеня за прострочення сплати відсотків з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 (а.с. 43-49). 21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_І_4 про відступлення прав вимоги (а.с. 36-38). Відповідно до договору № GL48N718070_І_4 про відступлення прав вимоги посвідченого приватним нотаріусом КМНО Русанюк З.З., зареєстрованого в реєстрі за № 203, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», за умовами якого ПАТ КБ «Надра» відступив на користь ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» право первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 28 березня 2008 посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Лавреновим І.А., реєстр. № 821, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передав в іпотеку ПАТ КБ «Надра» нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (а.с. 36-38). Згідно даного договору, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Русанюк З.З., зареєстрованого в реєстрі за № 203 право вимоги за кредитним договором укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 ПАТ КБ «Надра» відступив право вимоги на користь ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп». Відповідно до п. 1 даного договору банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатках № 1-6 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаюся права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитним договором. У додатку до договору № GL48N718070_І_4 від 21 липня 2020 року про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року під номером 56307 зазначено, що набувається право вимоги до ОСОБА_1 , і зазначено, що основний борг складає 263 881,87 грн., відсотки 382 675,83, грн., комісія 0 грн (а.с. 39-41). 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» була направлена вимога/іпотечне повідомлення № В60 в якій зазначено, що станом на 21 липня 2020 року загальний розмір заборгованості перед ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» по кредитному договору складає 646 557,70 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом 263 881,87 грн.; заборгованість за відсотками 382 675,83 грн. Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором, керуючись ст.ст. 33, 35, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку», ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» вимагає в тридцятиденний строк виконати порушене зобов`язання, а саме: повернути заборгованість, яка складає 646 557,70 грн (а.с. 12). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Оскільки положення Конституції України та цієї Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав». Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України). Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Відтак позовні вимоги, зокрема про визнання дій відповідача по нарахуванню відсотків та пені незаконними та здійснення перерахунку заборгованості за договором кредитної лінії, а саме процентів та пені є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача. Водночас, слід зазначити, що нарахування позивачу відсотків, пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства. Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги є по суті запереченням (відзивом) на позов банку про стягнення заборгованості (у вигляді зменшення неустойки у разі наявності підстав для її нарахування; у вигляді необґрунтованості позовної вимог у разі відсутності підстав для її нарахування). У разі обґрунтованого нарахування неустойки та наявності підстав для її зменшення, суд у резолютивній частині рішення вказує про її зменшення. У разі необґрунтованого нарахування неустойки суд не вказує у резолютивній частині про її скасування (не зобов`язує скасувати), а констатує безпідставність її нарахування у мотивувальній частині рішення та відмовляє у задоволенні позову у цій частині. Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у цій справі не зверталося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, то в задоволенні позовних вимог останньої слід відмовити. До аналогічного правового висновку прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2021 року № 711/11121/18 (провадження № 61-12703св20). Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту свого права, звернувшись до суду з позовними вимогами про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості, а висновок місцевого суду щодо доведеності того, що ТОВ «Дніпрофінансгруп» повинно відповідати за даним позовом, за таких обставин, є передчасним. В даному випадку аналіз інших доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає недоцільним, з огляду на встановлення фактів обрання позивачем неналежного способу захисту свого права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляхова Олександра Валерійовича задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину даного рішення в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.С. Панасюк Т.Б. Сало