Постанова 4808 № 338/883/20

Справа № 338/883/20 Провадження № 22-ц/4808/838/21 Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Мельник О.В. з участю представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 ОСОБА_3 його представника адвоката Михайлишина М.В розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача- ОСОБА_5 про зобовязання вчиняти певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 на рішення Богородчанського районного суду від 09 березня 2021 року, ухвалене в складі судді Битківського Л.М. у м.Богородчани, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5 про усунення перешкод в користування криницею. Позовні вимоги мотивовані тим, що на межі господарств сторін розташований питний колодязь для спільного користування, який є джерелом водопостачання не лише для забезпечення потреб позивача та його матері але і мешканців сусідніх господарств, оскільки с.Глибоке Богородчанського району, через особливості розташування має проблеми із водними ресурсами, особливо у посушливі періоди. У червні 2020 ОСОБА_1 не дотримуючись правил добросусідства, в порушення державно-санітарних норм та правил, діючи на шкоду їх інтересам, влаштував дренажну трубу, якою відвів із власного подвір`я та городу, що розташований вище по рельєфу, поверхневі стічні води і завів дренажну трубу прямо у колодязь, що призвело до втрати можливості користуватись ним як джерелом водопостачання. Позивач є власником домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що він на даний час тимчасово проживає у США його домоволодінням по дорученні розпоряджається мати ОСОБА_5 . Власником сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Прохання ліквідувати дренажну трубу ОСОБА_1 ігнорує. Після кожного дощу стічні води з ділянки сусідів потрапляють у колодязь, у зв`язку з чим з червня 2020 року вода у криниці втратила свої якісні характеристики, стала мутною, непридатною для вживання. Проведений аналіз води виявив, що за бактеріологічними показниками вода не відповідає нормам. Його мати третя особа ОСОБА_5 , яка постійно живе у його господарстві і користується водою з цієї криниці, змушена брати питну воду із сусідніх господарств. З приводу досудового врегулювання спору він та ОСОБА_5 звертались до Глибоківської сільської ради. Проте відповідач не виконує вимоги комісії, яка розглядала це звернення і рекомендувала дотримуватись правил добросусідства та провести демонтаж труби в найкоротший термін, обладнати спільний колодязь відповідно до вимог ДСанПІНу 2.2.4-171-10. Так як вжиті заходи для відновлення свого права на користування безпечною водою не дали бажаного результату. Просить зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жителів АДРЕСА_2 , демонтувати дренажну трубу з криниці питної води, який розташований на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Рішенням Богородчанського районного суду від 09 березня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_4 демонтувати дренажну трубу, що підведена з території її господарства до колодязя питного водопостачання, який розміщений на межі земельних ділянок господарства позивача по АДРЕСА_1 та відповідачки по АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 840,80 грн. понесених витрат по оплаті судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що до складу домоволодіння ОСОБА_7 входить також спірна криниця, яку позивач безпідставно вважає спільною. Експерним висновком, який подано позивачем до матеріалів справи, встановлено лише факт невідповідності води за мікробіологічними показниками, однак причинно- наслідковий зв`язок між діями відповідачів і забруднення криниці не встановлений. Також, те, що підведена до криниці відповідачем труба є дренажною, а не змонтована для цілей майбутнього водопостачання, є припущенням позивачів. Погіршення якості води у колодязі могло бути викликане фактором сезонних коливань рівня поверхневих вод. На думку відповідача, позивач не навів та не обгрунтував яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес порушено і чим це доказується. Вважає, що право позивача на використання за цільовим призначенням криниці, яка є межовою спорудою, в наслідок змонтованого водопроводу на теретирії домогосподарства ОСОБА_4 не порушено. 25 червня 2021 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що твердження апелянта є необгрунтованими та недовединими. Також зазначає, що дана труба не забезпечує цілісності господарської споруди оскільки через перфоровані отвори з поверхні землі відбувається проникнення ( просочування поверхневого стоку ( дощових та талих вод) до останньої ( дренажна система), поверхневий сток акумулюється (відводиться) у питний колодязь. Просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. ОСОБА_3 та його представник заперечили доводи апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на використання за цільовим призначенням криниці, яка є межовою спорудою, порушено внаслідок дій відповідачів, які вчинені всупереч наведених вище вимог земельного законодавства, а також порушують «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів», затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України» від 19.06.1996 № 173, (далі ДСП-173-96), ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» в частині обладнання та утримання колодязів, що використовуються для водопостачання (п.7.9-7.11). Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що між сторонами виник спір з приводу добросусідства та користування громадською криницею, яка розміщена на межі між господарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Установлено, що позивач ОСОБА_3 є власником домоволодіння, по АДРЕСА_1 , що підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Господарство розміщене на земельній ділянці площею 0,1236 га кадастровий номер 2620480801:01:004:0108 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно кадастрового плану земельної ділянки, межівником по лінії від точки Г до Д являється відповідачка ОСОБА_8 , яка є власником господарства по АДРЕСА_2 . На відстані 2,32 м. від вулиці, на межі земельних ділянок розташована криниця, яка одночасно є межовою спорудою і нанесена на кадастровому плані як така. Створеною 09.07.2020 року комісією Глибоківською сільською радою по розгляду заяви ОСОБА_5 у складі секретаря сільської ради, землевпорядника, голови земельної комісії, начальника та головного спеціаліста Богородчанського управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області, за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 встановлено, що у результаті проведеного обстеження господарств та криниці виявлено трубу підведену ОСОБА_1 до громадської криниці. З пояснень останнього, підведена ним труба призначена для подальшого підключення водяногог насосу необхідного для поливу городу. Комісія, вивчивши обставини на місці рекомендувала ОСОБА_1 провести демонтаж осадочної труби у найкоротший термін і обладнати спільний колодязь з дотриманням ДСанПІН 2.2.4-171-10. Відповідач від підписання акту відмовився та на рішення комісії не відреагував. Стосовно порядку користування криницею та можливості її ліквідації, комісією було роз`яснено сторонам положення ст.108 ЗК України. Відповідно до вказаної норми, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди. Відповідно до результатів аналізу води №0001534д.к./20 від 13 липня 2020 року проведеного Івано-Франківською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, копію якого долучено до матеріалів справи, вода у криниці за мікробіологічними показниками не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною". На розгляд Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС апелянтом було подано заяву про проведення будівельно-технічного експертного дослідження з метою встановлення функціонального призначення водопроводу, змонтованого на території домогосподарства ОСОБА_4 . Відповідно до висновку експертного дослідження від 23.04.2021 року №ЕД-19/109-21/4299-БТ ознак дренажних систем щодо водовідведення води з території до колодязя, функціональне призначення водопроводу, що змонтовано на території господарства ОСОБА_4 від колодязя питного водопостачання, який розміщений на межі земельних ділянок господарств по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , згідно його конструктивних ознак відноситься за призначенням до сільськогосподарських та виконує функцію водопостачання. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно норм, які наведені у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню, коли позивач доведе, що діями відповідача порушується його право законного володіння, а також і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п. 33 Постанови № 5). Згідно статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). Відповідно статті 104 ЗК України Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. Отже, зі змісту статей 16 ЦК України, ст.104 ЗК України вбачається, що особа вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом усунення перешкод у користуванні межовою спорудою та вчинення порушником дій, спрямованих на ліквідацію перешкод у користуванні. Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку зобов`язавши ОСОБА_4 демонтувати дренажну трубу, що підведена з території її господарства до колодязя питного водопостачання, який розміщений на межі земельних ділянок господарства позивача по АДРЕСА_1 та відповідачки по АДРЕСА_2 , оскільки відповідачака на власній сусідній земельній ділянці встановила дренажну друбу стічні води з якої попадають у криницю, що може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, та інше. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту забруднення води у криниці саме внаслідок встановленої дренажної труби, так як відповідно до ст. 104 Земельного кодексу України позивач у праві вимагати не лише припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої призвело до шкідливого впливу, але і такої, що може призвести до цього результату. Також ст. 15 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення передбачено, що громадяни при проектуванні розміщенні, будівництві та реконструкції споруд будь-якого призначення, зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 залишити без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 01 липня 2021 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський