Постанова 4803 № 404/5573/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5859/21 Справа № 404/5573/12 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 16 лютого 2021 року,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2012 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 березня 2007 року у сумі 205647 гривень 58 копійок звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям її з реєстраційного обліку , оскільки 16 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/70039/3138/74, згідно якого відповідачка отримала споживчий кредит у розмірі 18483 доларів США строком до 16 березня 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,25 % річних. У забезпечення зобов`язань за кредитом з відповідачем укладено договір іпотеки № 014/70039/3138/74/1 від 16 березня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 11 липня 2012 року має заборгованість, яка складає 205647 гривень 58 копійок (том 1 а.с.2-6). Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - відмовлено (том 1 а.с.228-233). В апеляційній скарзі позивач АТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким їх позовні вимоги задовольнити (том 2 а.с. 2-5). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/70039/3138/74 , згідно якого відповідачка отримала споживчий кредит у розмірі 18483 доларів США строком до 16 березня 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,25 % річних (том 1 а.с.7-9) . У забезпечення зобов`язань за кредитом між відповідачкою ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки № 014/70039/3138/74/1 від 16 березня 2007 року (том 1 а.с. 19-21), згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року , посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіною Р.Є. (том 1 а.с.14). Квартира складається з двох кімнат, житловою площею 30,2 метрів квадратних, загальною площею 42,8 метрів квадратних (том 1 а.с. 16-17). 19 травня 2009 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника, була укладена Додаткова угода № 014/70039/313/74/2 до кредитного договору № 014/70039/3138/74/1 від 16 березня 2007 року, згідно якої врегульовано заборгованість відповідачки за кредитним договором, станом на 19 травня 2009 року фактична заборгованість ОСОБА_1 по сплаті суми кредиту становить 16528 доларів США 50 центів (заборгованість за сумою кредиту), заборгованість строк сплати якої настав складає 1039 доларів США 25 центів (заборгованість за процентами). На підставі якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості по процентам, у зв`язку з чим відбувається зміна строку повернення погашення заборгованості (том 1 а.с. 22). Відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором , яка станом на 11 липня 2012 року становить 25728,46 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 18559,98 доларів США, заборгованість по пені по тілу 783,82 долари США, заборгованість по пені по відсотках 3314,42 доларів США, заборгованість по прострочених відсотках 3070,24 доларів США, що за курсом НБУ на 11 липня 2012 року складає 205647 гривень 58 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості (том 1 а.с. 30-31). ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом (том 1 а.с. 35). Згідно п. 3.1.4 договору іпотеки № 014/70039/3138/74/1 від 16 березня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_1 передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно п. 5.1 іпотечного договору, що у разі порушення основного зобов`язання, умов кредитного договору або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менше ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачці ОСОБА_1 26 жовтня 2011 року та 18 квітня 2012 року були надіслані вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 014/70039/3138/74 від 16 березня 2007 року (том 1 а.с. 32, 34), однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що відповідачка отримала вказану вимогу банку. Договором іпотеки № 014/70039/3138/74/1 від 16 березня 2007 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_1 передбачено, що : 5.3. Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки: - у разі надання іпотекодавцем недостовірної інформації іпотекодержателю згідно пункту 2.1. цього Договору, в тому числі при не попередженні іпотекодержателя про всі відомі іпотекодавцю права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки ( в т.ч. ті , що не зареєстровані у встановленому законом порядку ); - у разі порушення іпотекодавцем обов`язків , встановлених цим Договором або кредитним договором. 5.4. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється : - за рішенням суду ; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса ; - шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі. 5.5. Задоволення вимог іпотекодержателя: У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов`язання за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки . 5.5.1. У відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може : - згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця за Кредитним договором. В цьому випадку цей Договір (застереження п.5.5.1.) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предмет іпотеки. - згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку» продати предмет іпотеки будь-якій особі-покупцеві , при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.3. цього договору або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки; 5.5.2. Іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою з іпотекодержателем в порядку, визначеному статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя. 5.5.3. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки. У випадку оголошення повторних публічних торгів такими, що не відбулись, іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність без згоди іпотекодавця. 5.6. Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених пунктом 5 цього договору, належить іпотекодержателю. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», є неналежним способом захисту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.я 629 ЦК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526,530,610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Предметом позову АТ "Райффайзен Банк Аваль" у справі, яка переглядається, є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором іпотеки №014/70039/3138/74/1 від 16.03.2007 року. Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, виходячи із змісту ст. 526,599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, що випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України «Про іпотеку»). Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з ч. 3 ст. 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Частинами 1, 5, 9 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» визначено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими ст. 42 цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 5 іпотечного договору передбачене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання. За цим договором іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі цього іпотечного договору, який містить це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та/або набути право право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань на підставі цього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому законодавством (т.1 а.с.19-21). Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, в тому числі вирішили питання позасудового врегулювання спору, зокрема шляхом продажу банком від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 цього Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1)реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»); 2)продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону). Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця. Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (провадження №14-112цс19) та від 12 червня 2019 року у справі №205/578/14-ц (провадження №14-48цс19). Таким чином суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" до задоволення не підлягають. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин у справі є не обґрунтованими. Твердження апелянтів стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 16 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: