Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/9976/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/187/21 Справа № 182/9976/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбізнес+" до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання свідоцтва про право власності недійсним та витребування майнового комплексу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбізнес+" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, - В С Т А Н О В И В: 24 грудня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання свідоцтва про право власності недійсним та витребування майнового комплексу (а.с.2-7), який 10 травня 2017 року остаточно уточнила та просила суд: - визнати прилюдні торги з реалізації комплексу на земельній ділянці площею 10000,00 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А міні-мукомольний завод 341,50 кв.м, літ. Б склад готової продукції 242,9 кв.м., літ В склад зерна 597,4 кв.м., літ. Г будівлі естакади 476,00 кв.м. - недійсними. - визнати свідоцтво НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_3 на комплекс будівель по АДРЕСА_1 , який складається з: міні-мукомольний завод, літера А, загальною площею 341,50 кв.м, склад готової продукції літера.Б, загальною площею 242,90 кв.м., склад зерна літера В загальною площею 597,40 кв.м., будівлі естакади літера Г, загальною площею 476,00 кв.м. виданого на підставі акта про проведення прилюдних торгів від 12.01.2012 року та посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Наявко І.М. - недійсним. - витребувати майновий комплекс, на земельній ділянці площею 10000,00 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А міні-мукомольний завод 341,50 кв.м, літ. Б склад готової продукції 242,9 кв.м., літ В склад зерна597,4 кв.м., літ. Г будівлі естакади 476,00 кв.м. з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь TOB «Стройбізнес+» (том 1 а.с.200-208). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Стройбізнес +» відмовлено (том 1 а.с.214-222). В апеляційній скарзі ТОВ «Стройбізнес +» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (том 1 а.с.228-235). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Стройбізнес +» відхилено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року залишено без змін (том 1 а.с.21-25). Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року в частині вирішених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» про витребування майнового комплексу скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін (том 2 а.с.156-164). Отже, судом апеляційної інстанції перевіряється рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» про витребування майнового комплексу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині, яка переглядається в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, з урахуванням постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Судами встановлено, що майновий комплекс, що складається з: міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належав ТОВ «Стройбізнес +» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2006 року, виданого виконкомом Придніпровської сільської ради (том 1 а.с.11). Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 задоволено позов ОСОБА_4 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_5 про визнання договору дійсним та визнання права власності. Визнано дійсним договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу від 26 жовтня 2007 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_4 та ТОВ «Стройбізнес +», від імені якого на підставі довіреності на розпорядження майном діяв ОСОБА_6 , визнано за ОСОБА_4 право власності на зазначений майновий комплекс (том 1 а.с.154-156). ОСОБА_4 вніс вказаний майновий комплекс в уставний фонд ТОВ «Макар С». На підставі рішення виконкому від 28 квітня 2010 року № 259/7, право власності на майновий комплекс по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «МАКАР С», та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено (том 1 а.с. 157-159). 22 квітня 2011 року між ТОВ «Макар С» та ОСОБА_8 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу за ціною 560000,00 грн, за відсутності його нотаріального посвідчення. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 позов ОСОБА_8 до ТОВ «Макар С» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс будівель задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ТОВ «Макар С», визнано за ОСОБА_8 право власності на комплекс будівель, що складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного судового рішення, 28 липня 2011 року Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_8 право власності на спірний майновий комплекс. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2011 року заяву ТОВ «Стройбізнес+» про перегляд рішення суду у зв`язку із нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року скасовано, до участі у справі залучено як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «Стройбізнес +» (том 1 а.с.12-13). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 за позовом ОСОБА_8 . До ТОВ «Макар С», третя особа ТОВ «Стройбізнес +» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс, за заявою ТОВ «Стройбізнес+» вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А), складу готової продукції (літ. Б), складу зерна (літ. В), будівлі естакади (літ. Г), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено Комунальному підприємству «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснювати перереєстрацію права власності на будь-яких фізичних або юридичних осіб, суб`єктів підприємницької діяльності та будь-які інші дії щодо вказаного комплексу. Зазначені заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2015 року (том 1 а.с.14). За результатами розгляду зазначеної справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс відмовлено. 25 та 26 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу спірного майнового комплексу. Відповідно до повідомлення відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 19 грудня 2012 року № 72613, у провадженні зазначеного органу виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-5234/11, виданий 31 жовтня 2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 боргу у розмірі 141430,00 грн. Боржником у порядку частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано звернути стягнення на комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 . На підставі цього державним виконавцем було вжито заходи по зверненню стягнення на вищевказане майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень. За результатами прилюдних торгів, проведених Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» складено протокол від 12 січня 2012 року № 08/562/11/А-26н-2, відповідно до якого переможцем торгів стала ОСОБА_1 , про що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції складений акт про проведення аукціону з реалізації майна від 12 січня 2012 року, затвердженого начальником Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області. 12 січня 2012 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Наявко І.М. на підставі акту про проведення аукціону з реалізації майна від 12 січня 2012 року, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на комплекс будівель, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв.м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.27). Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи скарги, колегії суддів дійшла висновку, що скарга ТОВ «Стройбізнес +» підлягає задоволенню частково з таких підстав. З урахуванням постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року апеляційний суд переглядає рішення суду 1 інстанції лише в частині витребування майна з чужого незаконного володіння. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Чинний ЦК України розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Разом з тим, вирішуючи спір, суд з`ясував, що спірний майновий комплекс вибув з володіння ТОВ «Стройбізнес +» на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2009 року у справі № 2-2081/09 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_5 про визнання договору дійсним та визнання права власності, яке у подальшому було скасовано, що свідчить про те, що спірний майновий комплекс вибув із володіння ТОВ «Стройбізнес +» не з його волі. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15. Частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Отже, для вирішення питання можливоасті витребування спврного майна у відповідачів необхідно встановити чи є відповідачі добросовісними набувачами чи ні, оскільки майно ними було придбано у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , (переможниця торгів) як і попередній його власник ОСОБА_2 не є добросовісними набувачами спірного майнового комплексу, оскільки вони перебувають у родинних стосунках з ОСОБА_8 . Крім того, зі справи вбачається, що як сама цивільна справа, так і торги з виконання боргових зобов`язань, були штучно створені, оскільки відбулися між близькими родичами та пов`язаними між собою особами. Так, з позовом про стягнення боргу до ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_9 , позов було задоволено та на його виконання спірне майно передано на прилюдні торги, де й було придбано ОСОБА_1 . При цьому, матеріали справи містять копію довіреності виданої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_9 (т.1. а.с. 46). Отже, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 , що підтверджується записом акта про народження № 817 від 11 травня 1978 року (том 3 а.с. 67 а), та рідною сестрою ОСОБА_2 , що також підтверджується актом про народження від 718 від 11 травня 1975 року (том 3 а.с. 68 а). З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , які між собою є близькими родичами, було відомо, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Стройбізнес +» у незаконний спосіб, рішення суду, на підставі якого воно вибуло скасовано, що спірне майно неодноразово відчужувалося протягом короткого проміжку часу, а останній спір з приводу боргу створено між родичами штучно, судове рішення по якому виконано в примусовому порядку, майно відчужене в порядку, встановленому для виконання судового рішення, з метою неможливості витребувати його від останнього власника. Отже, враховуючи конкретні обставини справи, підстави для застосування положень ч.2 ст. 388 ЦК України, відсутні, і майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який вибув з володіння власника поза його волею, підлягає витребуванню. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України). За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, яка переглядається, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про витребування майна. В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягнення судові витрати в розмірі 4264 грн. понесені ним в ході всього розгляду справи (том 1 а.с.1,227,том 2 а.с.107). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбізнес+" задовольнити частково. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року в частині вирішених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» про витребування майнового комплексу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Витребувати майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А міні-мукомольний завод 341,50 кв.м, літ. Б склад готової продукції 242,9 кв.м., літ В склад зерна 597,4 кв.м., літ. Г-будівлі естакади, 476,00 кв.м. з володіння ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес+». Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес+» судові витрати в розмірі 4264 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: