Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9532/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9532/20 Головуючий у І інстанції - Аблов Є.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: Приватне акціонерне товариство "Слобожанська будівельна кераміка" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2019 року № 03702615050103, № 03712615050103, № 03722615050103, від 19 грудня 2019 року № 0272050305 та № 0271050305. В обґрунтування позову зазначено про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наданими Позивачем доказами. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0272050305 та № 30271050305. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Приватним акціонерним товариством "Слобожанська будівельна кераміка" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині позовних вимог. Доводи апеляційної скарги стосуються того, що висновки суду першої інстанції в частині не відповідають обставинам справи, позаяк Позивач не допустив порушення підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 44,2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, оскільки зобов`язання з кредитування за ставкою відсотка, вищою від ринкової не дисконтуються. Також, вказано, що суд в своєму рішенні проігнорував позицію Позивача щодо неправильного застосування Відповідачем вимог ст. 198.5 ПК України, не прийняв до уваги первинні документи, які свідчать про передачу запчастин до іншої філії і підтверджують їх виробниче призначення, проігнорував записи бухгалтерського обліку. Відсутність у Позивача, операції з переведення активів із виробничих до складу невиробничих, повністю усуває підстави для оподаткування. Крім того, Відповідач, свій висновок обґрунтовує тим, що списання основних засобів містять невідповідності в графі «висновок комісії». Позивач, не спростовує, що дійсно в деяких актах на списання, в графі «висновки комісії» були помилково зазначені невідповідні форми руйнування предметів. Очевидна невідповідність підстав руйнування, пов`язана з помилкою при їх складанні. Так, при складанні Актів на різні предмети в графу висновок комісії вписувався однакові форми руйнування. Повна ідентичність речення підтверджує наявність помилки, пов`язаної з копіювання тексту з одного акту і використання при складанні іншого. Після виявлення помилки Позивачем були вжиті заходи щодо їх усунення, шляхом складання актів в які внесені дійсні формулювання форм руйнування основних засобів. При цьому всі інші реквізити первинного документу, а саме назва, дата, найменування об`єкту та інші реквізити залишились без змін. Також, вказано, що законодавець встановив випадки коли штраф за відсутність реєстрації податкової накладної взагалі не застосовується. Під виключення потрапляє випадок коли податкова накладна не надається отримувачу «покупцю». А операції з збільшення зобовязань з ПДВ на підставі пунктів 198.5 статті 198 та п. 189.9 ст.189 ПК України, не передбачають наявності покупця. Таким чином суд першої інстанції допустив порушення норми матеріального права - ст. 120-1 ПК України, (в редакції чинної станом на 18.12.2019р). Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 20 вересня 2019 року по 01 листопада 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "СБК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 15 листопада 2019 року №120/26-15-05-01-03/21129873 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено такі порушення: 1) підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за півріччя 2019 на суму 13 650 158, 00 грн; 2) пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 916 567, 00 грн, в тому числі: в листопаді 2016 року на суму 455 115, 00 грн, в грудні 2018 року на суму 461 452, 00 грн; 3) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ПАТ "СБК" не були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за листопад 2016 року на суму ПДВ 455 115, 00 грн, за грудень 2018 року на суму ПДВ 461 452, 00 грн; 4) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту "а" 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 219, 42 грн; 5) підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту "а" ст. 171, підпункту 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 040, 00 грн; 6) статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, розділу 111 "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, а саме, подання з недостовірними відомостями податкової звітності, щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2, 3, 4 квартали 2017 року, 1, 3, 4 квартали 2018 року; 7) пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, не нараховано та не сплачено орендну плату за землю, в зв`язку з чим занижено суму орендної плати за землю за період з 01 січня 2018 року по 17 липня 2018 року у сумі 502 972, 15 грн; 8) пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, неподання податкової декларації з орендної плати за землю за 2018 рік. Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС у м. Києві. ГУ ДПС у м. Києві листом від 17 грудня 2019 року повідомило Позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення. На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення: - від 18 грудня 2019 року № 03702615050103, яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2019 року у розмірі 13 650 158, 00 грн; - від 18 грудня 2019 року № 03712615050103, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 374 851, 00 грн, з яких: 916 567, 00 грн - за податковими зобов`язаннями, 458 284, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; - від 18 грудня 2019 року № 03722615050103, яким до Позивача застосовано штраф за відсутність реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/ розрахунків коригування у розмірі 236 726, 00 грн; - від 19 грудня 2019 року № 0272050305, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 628 715, 19 грн, з яких: 502 972, 15 грн - за податковими зобов`язаннями, 125 743, 04 грн - за штрафними санкціями; - № 0271050305, яким до Позивача застосовано штраф у розмірі 170, 00 грн. 27 січня 2020 року ПАТ "СБК" подана скарга до ДПС України на зазначені податкові повідомлення - рішення. Рішенням ДПС України від 25 березня 2020 року № 10781/6/99-00-08-05-03-06 було залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу Позивача - без задоволення. Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання, які виникли у Позивача на підставі договорів позики, за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями та відображаються в бухгалтерському обліку за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення. При цьому, для погашення зобов`язання за позикою Позивач повинен сплатити Позикодавцю відповідно до умов договорів суму основного боргу і нараховані відсотки. Враховуючи викладене, фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості підлягає відображенню в бухгалтерському обліку. Натомість Позивачем не визначено та не відображено такий дохід у бухгалтерському обліку на загальну суму 12 759 840, 00 грн. Також, вказано, що ПАТ "СБК" на підставі наказу від 03 жовтня 216 року № 75 "Про переведення основних засобів" здійснило переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів на загальну суму 2 275 575, 33 грн, у зв`язку з чим, відповідно до положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України Позивач повинен був оподатковувати такі операції за правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначивши базу оподаткування ПДВ, виходячи з балансової (залишкової) вартості, тобто у розмірі 455 115, 00 грн. Крім того, однією з підстав відмови в задоволенні позовних вимог в частині слугувало те, що документи на списання основних засобів складені формально та не містять достовірної інформації щодо пошкодження основних засобів і підстав для їх списання, у зв`язку з чим Позивачу правомірно нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 461 452, 00 грн. Також судом першої інстанції вказано на правомірність нарахування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, з огляду на те, що Позивачем не було визначено податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 461 452, 00 грн, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну у встановлений Податковим кодексом України термін. Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 березня 2018 року між ПАТ «СБК» та ТОВ «Deltamax Investments SIA» (Латвія) укладено договір позики №б/н щодо отримання позики в сумі 500 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 9,8 %. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 21 березня 2018 року № б/н, розмір позики становить 250 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення - 25 квітня 2025 року. 21 червня 2018 року до ПАТ «СБК» надійшли позикові кошти в розмірі 210 000, 00 євро (еквівалент 6 437 308,29 грн.). Крім того, в періоді, який перевірявся, ПАТ «СБК» нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 15 378, 90 євро (еквівалент 485 406, 91 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 21 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 210 000, 00 євро (еквівалент 6 243 351, 03 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку

502. Також, 22 березня 2018 року між ПАТ «СБК» та ТОВ «SRS INVESTICIJAS SІA» (Латвія) укладено договір позики № б/н щодо отримання позики в сумі 1 600 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 22 березня 2018 року № б/н, розмір позики становить 800 000, 00 євро. Відсоткова ставка з 26 квітня 2018 року - 9,8%, з 18 травня 2018 року - 10%. Строк погашення - 25 квітня 2025 року. 22 червня 2018 року до ПАТ «СБК» надійшли позикові кошти в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 24 280 904, 00 грн). Крім того, в періоді, який перевірявся, ПАТ «СБК» нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 57 994, 52 євро (еквівалент 1 830 040, 64 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 22 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 23 784 194, 40 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку

502. Крім того, 21 березня 2018 року між ПАТ «СБК» та ТОВ «DEKORAN» (Латвія) укладено договір позики № б/н щодо отримання позики в сумі 1 600 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 9,8%. Строк погашення - 31 травня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди від 18 травня 2018 року № 1 про зміни до договору позики від 21 березня 2018 № б/н, розмір позики становить 800 000, 00 євро. Відсоткова ставка - 10%. Строк погашення - 25 квітня 2025 року. 25 червня 2018 року до ПАТ «СБК» надійшли позикові кошти в розмірі 800 000,00 євро (еквівалент 24 450 457, 60 грн). В періоді, який перевірявся, ПАТ «СБК» нерезиденту позикові кошти не повертало та перераховано проценти за користування позикою в загальному розмірі 57 797, 26 євро (еквівалент 1 823 664, 33 грн). Станом на 30 червня 2019 року по кредитному договору від 21 березня 2018 року № б/н встановлено кредиторську заборгованість в розмірі 800 000, 00 євро (еквівалент 23 784 194, 40 грн), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку

502. Перевіркою встановлено, що Позивачем, у порушення вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, не визначено та не відображено фінансовий дохід від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості у загальному розмірі 12 759 840, 00 грн за 2018 рік. у зв`язку з чим, Відповідачем встановлено заниження показника у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку». Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку. П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності. Згідно визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства. Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах. Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента. Згідно з пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо). Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю. Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО

15. Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років. За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків. З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України було підготовлено Лист «Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів» від 17 серпня 2004 року № 12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано таке: «відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів)». Поряд з тим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18 червня 2018 року було видано Лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок. Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного Листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу. Окремо в листі звернуто увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини. Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю. За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів. Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року № 9 (далі - П(С)БО 12), визначено терміни: Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії). Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення. Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток. У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Відповідно до пункту 8 П(С)БО 12, сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років. Згідно з пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків. Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно. Враховуючи вищенаведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу. Для визначення теперішньої вартості (дисконтування) ДФС пропонується наступна формула: PV = FV : (1 + i)n, де: FV- майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів). При цьому, значення об`єкта «n» підносить суму «(1 + i)» до ступеня, рівного його значенню, а не помножує цю суму на своє значення. Водночас, посилання на нормативні джерела, з яких вбачається можливість (необхідність) застосування саме такої ефективної ставки, у листі ДФС України відсутні. Позивачем до суду апеляційної інстанції було подано пояснення, до яких додано Консультацію Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Капітал Груп Аудит» щодо дисконтування фінансових зобов`язань, в якій зазначено, що з 01.01.2018 року Позивач перейшов на Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відповідно, фінансова звітність Підприємства за 2019 р. є першою річною Фінансовою звітністю Підприємства, яка відповідає Міжнародним стандартам фінансової звітності. За загальних умов у межах Міжнародного стандарту, затвердженого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку «Міжнародний стандарт фінансової звітності

9. Фінансові інструменти» від 30.06.2017 року (далі - МСФЗ 9) перебуває зобов`язання з кредитування за ставкою відсотка, нижчою від ринкової. У вказаній Консультації зроблено висновок, що ДПС у м. Києві неправомірно визначене завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за півріччя 2019 на суму 12 759 840 грн. в результаті не включення до доходу суми дисконту, оскільки на зобов`язання з кредитування за ставкою відсотка, яка дорівнює ринковій або вище, вимоги Міжнародного стандарту, затвердженого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку «Міжнародний стандарт фінансової звітності

9. Фінансові інструменти» від 30.06.2017р. (МСФЗ 9) щодо дисконтування не застосовуються. Проте, як зазначено самим Позивачем в позовній заяві, у період з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року відповідно до Наказу «Про облікову політику підприємства» від 30 грудня 2015 року № 45 Підприємство вело бухгалтерський облік на основі національних стандартів бухгалтерського обліку. А як встановлено в акті перевірки, ПАТ «СБК» у порушення вимог пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості у загальному розмірі 12 759 840,00 грн за 2018 рік та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування за кожну наступну дату балансу у зв`язку з чим, контролюючим органом встановлено заниження показника у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2018 рік на суму 12 759 840, 00 грн. Оскільки, порушення Позивачем вказаних вимог законодавства відбулось за 2018 рік, в якому Підприємство вело бухгалтерський облік на основі національних стандартів бухгалтерського обліку, саме вказані стандарти і підлягали застосуванню, а не вимоги Міжнародного стандарту. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені під час перевірки Позивача порушення у вказаній частині є обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2019 року № 03702615050103 є правомірним та не підлягає скасуванню. Щодо податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2019 року № 03712615050103 та № 03722615050103 колегією суддів встановлено наступне. Як вбачається з акта перевірки, Позивачем у порушення вимог пункту 189.9 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у листопаді 2016 року не нараховано податкові зобов`язання у загальній сумі 455 115, 00 грн на балансову вартість основних засобів які виведені зі складу виробничих необоротних активів, а також у грудні 2018 року не нараховано податкові зобов`язання у загальній сумі 461 452, 00 грн від балансової вартості основних засобів, які були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України. Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі, переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Матеріалами справи підтверджується, що Наказом Позивача «Про переведення основних засобів» від 03 жовтня 216 року № 75 заради максимального використання активів компанії у формуванні робочого капіталу ПАТ «СБК» визначено провести демонтаж і передачу на склад обладнання та вузлів виробничого обладнання, що використовується та обліковується на філії ПАТ «СБК» у м. Харкові з метою наступного продажу за ринковою ціною на загальну суму 2 275 575, 33 грн. Бухгалтерії філії ПАТ «СБК» у м. Харкові та ПАТ «СБК» провести облік та зарахування на рахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» обладнання та вузлів обладнання щодо оформлених документів. Також, ПАТ «СБК» прийнято наказ від 04 жовтня 2016 року № 77 яким, у зв`язку з відсутністю термінових пропозицій щодо купівлі-продажу демонтованого обладнання, що обліковується в цілях продажу на рахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» визначено провести переміщення наступного обладнання та вузлів промислового обладнання з філії ПАТ «СБК» у м. Харкові на філію ПАТ «СБК» у с. Плавинище за балансовою ціною в межах балансу ПАТ «СБК» без зміни права власності. Директору філії ПАТ «СБК» у с. Плавинище ОСОБА_1 надано доручення щодо використання переміщеного обладнання та вузлів виробничого обладнання у виробничому процесі філії ПАТ «СБК» у с. Плавинище з урахуванням технічних регламентів щодо обслуговування основних засобів та забезпечення безперебійного виробничого процесу. На виконання зазначеного наказу складено акт приймання-передачі основних засобів з філіалу ПАТ «СБК» у м. Харків на філіал ПАТ «СБК» у с. Плавинище. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «СБК» на підставі наказу від 03 жовтня 2016 року № 75 «Про переведення основних засобів» здійснило переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів на загальну суму 2 275 575, 33 грн, у зв`язку з чим, відповідно до положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України Позивач мав оподатковувати такі операції за правилами пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, визначивши базу оподаткування ПДВ, виходячи з балансової (залишкової) вартості, тобто у розмірі 455 115, 00 грн. Проте, будь-які докази, на підтвердження вибуття активів із складу виробничих в матеріалах справи відсутні. Пункт 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України регламентує операції щодо переведення виробничих необоротних активі у стан невиробничих. В даному випадку обладнання вартістю 2 275575.33 грн. стало використовуватись у виробничій діяльності іншої філії. Таким чином, оскільки фактично відбувалась операція но внутрішньому переміщенню виробничих необоротних активів від однієї філії до іншої, то твердження суду першої інстанції про не нарахування податкових зобов`язань в листопаді 2016 року у загальній сумі 455 115, 00 грн. є неправомірним. Отже, невірне твердження про переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, призвело до неправильного застосування норми матеріального права, а саме пункту 198.5 ст. 198 ПК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «СБК» спростовують правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову у вказаній частині, та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2019 року № 03712615050103 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 682 673,00 грн, з яких: 455 115,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 227 558,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. Щодо списання Позивачем у грудні 2018 року основних засобів, які були ліквідовані за самостійним рішенням платника податків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 41 - 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 квітня 2003 року № 561 (зі змінами), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія: - здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; - установлює причини невідповідності критеріям активу; - визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; - визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; - складає і підписує акти на списання основних засобів. В грудні 2018 року Позивачем було здійснено списання з балансу основних засобів - обладнання цегляного заводу м. Харків у загальній кількості 155 штук, на суму 2 307 261, 78 грн у зв`язку із їх ліквідацією, на підставі прийнятого самостійного управлінського рішення. Позивачем до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено лист від 18 січня 2019 року №8 (вх. від 22 січня 2019 року № 14146/10), в якому повідомлено про проведене списання основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інших спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням, а також про те, що ПАТ «СБК» не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів. До вказаного листа Позивачем були додані акти на списання від 04 грудня 2018 року в кількості 155 штук, висновки експертної комісії без дати в кількості 6 штук та наказ від 03 грудня 2018 року №

1. Проте, в актах № 30-32, № 39-45 списані основні засоби: «система видеонаблюдения, принтер HP Laserjet Р2015, радіотелефон Нокіа 6300, пылесос сухой/влажной уборки, програматор SSPG 685, копир. апарат Саnоn 6216, мікрокалькулятор, факс Panasonik kx- ft21, ЭККА, Кроха монітор», а у розділі «висновки комісії» в актах на списання зазначено: «...Гермитичні ємності кондиціонерів пошкоджені корозією, електричні блоки вийшли зладу через перепад напруги». В актах № 61-110, № 124-128, № 134-148 списані основні засоби: «електропередаточные тележки СМК-476, ящичные питатели, металлоискатель, Отопительная система РММ, Система охлаждения надсводного канала, Толкателі тросові СМК-391, система управления спецтранспортом участка, Система смешивания печи, Система подачи теплоносителя в камеру запаса, та ін.», проте у розділі «висновки комісії» в актах на списання зазначено: «...металеві елементи воріт зруйновані внаслідок випадкового зіткнення та під впливом корозії...». Згідно актів № 111-122 списані основні засоби: «мясорубка МИМ-300 Н/Ж, Стол разделочній н/ж профи, Шкаф сушильный, Привод универс. польский б/у, Стеллаж д/сушки, Плита ПЭ-0,51, Шкаф пекарський та ін.», проте у розділі «висновки комісії» в актах на списання зазначено: «...пластикові та металеві частини корпусів холодильної техніки зруйновані внаслідок фізичного старіння та ушкоджені внаслідок випадкових ударів під час експлуатації...». Крім того, в актах за номерами з 17 по 28, 47 та 89 Позивачем не нараховувався знос на основні засоби, що свідчить про те, вони не могли бути фізично зношеними на 100%. Також, Позивач звернувся до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві з листом від 05 грудня 2019 року № 125 (вх. від 10 грудня 2019 року № 51243/10) разом з яким подано уточнені акти на списання основних засобів. До листа долучено копії 155-ти актів на списання, 6-ти висноків експертної комісії та наказу від 03 грудня 2018 року №

1. Позивач, в апеляційній скарзі не спростовує, що дійсно в деяких актах на списання, в графі «висновки комісії» були помилково зазначені невідповідні форми руйнування предметів. Очевидна невідповідність підстав руйнування, пов`язана з помилкою при їх складанні. Так при складанні Актів на різні предмети в графу висновок комісії вписувався однакові форми руйнування. Після виявлення помилки Позивачем були вжиті заходи щодо їх усунення, шляхом складання актів в які внесені дійсні формулювання форм руйнування основних засобів. При цьому всі інші реквізити первинного документу, а саме назва, дата, найменування об`єкту та інші реквізити залишились без змін. Так, Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що під час процедури виправлення, змінюється тільки помилкова (невірна) інформація, всі інші реквізити первинного документу залишаються без змін, саме така позиція зазначена в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88). Проте, в розділі 4 «Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах» Положення № 88 не визначено, що під час процедури виправлення, змінюється тільки помилкова (невірна) інформація, всі інші реквізити первинного документу залишаються без змін. А відповідно до пункту 2.2 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. З урахуванням того, що всі акти на списання подані з листом від 05 грудня 2019 року, датовано 04 грудня 2018 року вбачається грубе порушення Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи на списання основних засобів складені формально та не містять достовірної інформації щодо пошкодження основних засобів і підстав для їх списання, у зв`язку з чим Позивачу правомірно нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 461 452, 00 грн. Посилання Позивача на висновок експертного економічного дослідження від 24 лютого 2020 року № 06/2020 судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки всупереч вимог частині сьомій статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також в силу частини першої статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 826/3468/18. Крім того, Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 808/3092/17 зазначив, що не може дослідити, які саме документи надавалися позивачем для експертного дослідження та чи були документи подані для експертного дослідження в повному обсязі. Наголосив, що судово-економічне дослідження по справі не призначалося; з відповідачем не обговорювалися питання, поставлені для експертного дослідження; не оглядалися документи, що подавалися позивачем для експертного дослідження. Вищезазначене не надало можливості суду для оцінки експертного дослідження, проведеного не в судовому порядку, як доказу, що надає підстави для спростування висновків акта перевірки. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2019 року № 03712615050103 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 692 178,00 грн, з яких: 461 452,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 230 726,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами законодавства України. Крім того, згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У відповідності до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Позивачем не було визначено податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 461452,00 грн, не складено та не зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін, Відповідачем правильно нараховані штрафні санкції на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.12.2019 № 03722615050103 є правомірним, з чим погоджується колегія суддів. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка», перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року № 03712615050103 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 682 673,00 грн, з яких: 455 115,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 227 558,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення вказаної позовної вимоги, в решті рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка» задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року № 03712615050103 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 682 673,00 грн, з яких: 455 115,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 227 558,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Слобожанська будівельна кераміка» в зазначеній частині задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 18 грудня 2019 року № 03712615050103 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 682 673,00 грн, з яких: 455 115,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 227 558,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 01.07.2021 року.