Постанова 4855 № 320/12641/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/12641/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючий суддя Грибан І.О., судді: Кузьмишина О.М., Лічевецький І.О. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання протиправними дій, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку одноразової виплати до 05 травня 2020 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразової виплати до 05 травня 2020 року з врахування норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998 №367-ХІV. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлений чіткий розмір допомоги до 05 травня для певних категорій осіб. Окрім того, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Позивачем, у свою чергу було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.06.1997, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Судом першої інстанції встановлено, що у 2020 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3640 грн. Не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги за 2020 рік, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2020 рік у розмірі, що відповідає положенням статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 04.11.2020 №15388 відповідач повідомив позивача про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачена в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. У зв`язку з чим виплата позивачеві була здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства. Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 05 травня не в повному обсязі протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, що позивач має право на отримання у 2020 році разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону №3551 у редакції Закону № 367-ХІV. Здійснивши таку виплату у розмірі, визначеному постановою №112,відповідач порушив права позивача, отже вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законність і обґрунтованість, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV), щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), згідно якої виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до норм частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З наведеного слідує, що з 27 лютого 2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та приписи статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції пункту 20 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня інвалідам війни, з огляду на що, саме з цієї дати у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи як вісім мінімальних пенсій за віком. Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Таким чином, з 27.02.2020 позивач мав законне очікування на виплату одноразової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020, залишеного в силі Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, у справі № 440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20) за результатами розгляду зразкової справи. Наразі, у квітні 2020 року Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради таку допомогу виплачено у розмірі 3640,00 грн. Щодо посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, як на акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, колегія суддів наголошує на тому, що, на даний час нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто, положення норми частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Крім цього, колегія суддів зазначає, що Управління визначено відповідальним органом, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, а тому доводи відповідача про не порушення прав та інтересів позивача саме Управлінням є необґрунтованими. Згідно статей 1, 3 Конституції України, та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008). Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер. Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення строку звернення до суду позивачем, оскільки позивач про порушене право дізнався із відповіді відповідача, оформленої листом від 04.11.2020 №15388. Згідно штампу вхідної кореспонденції, позовна заява подана до Київського окружного адміністративного суду 26.11.2020, тобто, в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, адже саме з відмови органу соціального захисту у перерахунку допомоги, у позивача виник спір про належні суми виплати, а не спір про призначення/не призначення такої допомоги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст.242, 243,308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді О.М. Кузьмишина І.О. Лічевецький (повний текст постанови складено 30.06.2021р.)