Постанова 4873 № 910/2908/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" червня 2021 р. Справа№ 910/2908/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко О.В. секретар судового засідання Макуха О.А. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «РВС Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/2908/21 (суддя Князьков В.В.) за позовом Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства «РВС Банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» про стягнення 141 970, 00 грн. В С Т А Н О В И В: Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства «РВС Банк» (далі - АТ «РВС Банк», відповідач) про 141 970, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» своїх зобов`язань за Договором підряду №167/2018/167 від 21.06.2018 в частині виконання робіт з будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1 смт Гвардійське Дніпропетровської області, відтак просило стягнути з відповідача, як гаранта вказаного товариства 141 970, 00 грн. згідно банківської гарантії №166-19Г від 14.01.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» (далі - ТОВ «Капітал Інвест Строй», третя особа). Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що принципал належним чином виконував умови Договору підряду №167/2018/167 від 21.06.2018, а завершення робіт у строки, визначені правочином, було неможливим з огляду на незаконне розірвання Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням вказаного Договору підряду в односторонньому порядку. Також відповідач зазначав про безпідставність посилань позивача на судові рішення у справі №922/4100/19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/2908/21 позовні вимоги Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства «РВС Банк» про стягнення грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 141 970, 00 грн. задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «РВС Банк» на користь Міністерства оборони України суму банківської гарантії в розмірі 141 970 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «РВС Банк» на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону судовий збір в розмірі 2 270, 00 грн. Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ «РВС Банк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта зводяться до того, що в період дії Договору принципал належним чином виконував його умови, а завершення виконання робіт за Договором було неможливим через незаконне розірвання Східним ТерКЕУ Договору в односторонньому порядку, відповідно обов`язком звільнити будівельний майданчик, що в свою чергу свідчить, що гарантійний випадок за гарантією № 166-19Г від 14.01.2019 та відповідно обов`язок банку, як гаранта, виплатити Міністерству оборони України, як правонаступнику Східному ТерКЕУ, суми гарантії не настав. При цьому, апелянт стверджував, що судовою будівельно-технічною експертизою у справі № 910/3760/20, проведеною Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, оформленою висновком експерта № 14/112СЕ-20 від 30.07.2020, встановлено затримання строку будівництва за рахунок фактично виконаних додаткових робіт, неврахованих у проектній документації, на 55,5 календарних днів (1,85 місяця) відносно затвердженого календарного графіка виконання робіт, який є додатком до Договору. На думку апелянта, рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі № 922/4100/19, яке набрало законної сили відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, не має преюдиції у даній справі, адже у справі № 922/4100/19 судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Тексол» (поручителя ТОВ Капітал Інвест Строй) про визнання недійсними правочинів щодо одностороннього розірвання, зокрема, Договору підряду №167/2018/167 від 21.06.2018 в зв`язку з відсутністю порушеного права. Крім цього, апелянт звертав увагу, що висновок експерта № 14/112СЕ-20 від 30.07.2020 не був предметом дослідження у справі № 922/4100/19. В наданій апеляційному суду заяві позивач заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, просив не брат їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що укладаючи вісім додаткових угод, відповідно до яких строки виконання основного зобов`язання постійно подовжувались, Східне ТКЕУ вісім разів йшло на зустріч ТОВ «Капітал Інвест Строй» та в цілому продовжило генпідряднику строки виконання зобов`язання на 335 календарних днів, що більше ніж в 6 разів перевищує 55,5 днів, про які зазначав відповідач. За твердженнями прокурора, підписуючи Додаткову угоду № 8 від 30.05.2019, третя особа зобов`язалась виконати роботи 30.09.2019, відповідно жодних спорів щодо неможливості їх виконання не може бути, адже жодних підтверджень про форс-мажорні обставини, які б могли завадити генпідряднику виконати взяті на себе зобов`язання, не існує. При цьому, висновок експерта №14/112СЕ-20 від 30.07.2020, на який посилався апелянт, підтверджує порушення ТОВ «Капітал Інвест Строй» умов Договору, зокрема, п. 5.1 щодо виконання робіт, визначених етанами 4-6, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, передбачених банківською гарантією. Прокурор також звертав увагу, що за умовами банківської гарантії гарант зобов`язався безумовно та безвідклично виплати бенефіціара суму, що складає 141 970, 00 грн. протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов Договору. Щодо преюдиційності рішення у справі №922/4100/19 прокурор вважав, що оскільки судові рішення у даній справі набрали законної сили, наведені у них висновки додатково підтверджують факт невиконання третьою особою взятих на себе зобов`язань у визначені Договором підряду строки, що є підставою для виникнення обов`язку відповідача щодо сплати позивачу гарантовані банківською гарантією кошти. Враховуючи ціну позову у даній справі (141 970, 00 грн.), яка становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відсутність клопотань учасників справи про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), апеляційний суд дійшов висновку, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи, 20.06.2018 Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» (гарант) було видано гарантію №3912-18Г, згідно якої гарант зобов`язався сплатити на користь бенефіціара - Східного територіального квартирно-експлуатаційним управління, правонаступником прав та обов`язків якого є Міністерство оборони України, суму гарантії у випадку невиконання (неналежного виконання) принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй» своїх зобов`язань за договором, який буде укладено між принципалом та бенефіціаром на закупівлю послуг з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування №2, 25, опдбр, смт Гвардійське Дніпропетровської області військове містечко №1. За умовами вказаної гарантії гарант безумовно та безвідклично зобов`язався виплатити бенефіціару суму, що складає 147 970, 00 грн. протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання за договором щодо якості робіт та строків. Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог у випадку, якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії. Зобов`язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 31.09.2019 включно. 21.06.2018 між ТОВ «Капітал Інвест Строй» (третя особа, генпідрядник за договором) та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник за договором), правонаступником якого згідно наказу №302 від 31.08.2020 Міністерства оборони України «Про припинення Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління» визначено Міністерство оборони України) укладено Договір підряду №167/2018/167 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із будівництва об`єкта: «Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №2, 25, опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1" (код 45210000-2 - «Будівництво будівель» відповідно до ДК 021:2015), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п. 1.2 Договору підряду (в редакції додаткової угоди № 8 від 30.05.2019) генпідрядник зобов`язався у строк по 30.09.2019, без врахування технологічної перерви, пов`язаної з відсутністю кошторисних призначень та фінансування замовника або з причин невідповідності погодних умов технології виконання робіт та інше, виконати роботи з будівництва об`єктів та передати їх замовнику, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи (об`єкт). Положеннями п. 4.1.4 Договору підряду сторони погодили, що замовник може надавати генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по об`єкту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за таких умов: а) аванс надається генпідряднику тільки за окремим рішенням Головного розпорядника коштів замовника: б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів; в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять відсотків) вартості від річного обсягу робіт; г) генпідрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом трьох місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються замовнику. За змістом п. 5.2.4 Договору підряду підтвердженням факту виконаних робіт по об`єкту, до якого входять і матеріальні ресурси, є прийняття таких робіт за актом приймання виконаних і будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3). Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами. 14.01.2019 Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» (гарант) було видано гарантію №166-19Г, за якою бенефіціар - Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, правонаступником прав та обов`язків якого є Міністерство оборони України, принципал - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвест Строй», предмет забезпечувального зобов`язання договір на закупівлю послуг з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування №2, 25, опдбр, смт Гвардійське, Дніпропетровська область, військове містечко №1 (з урахуванням додаткової угоди №6 від 29.12.2018). У гарантії вказано, що гарант безумовно та безвідклично зобов`язався виплатити бенефіціару суму, що складає 147 970, 00 грн., протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору та при цьому не сплатив штрафні санкції, встановлені договором за такі порушення. Гарант має право відмовити бенефіціару в задоволенні його вимог, у випадку якщо вимога по гарантії надана банку-гаранту після закінчення строку дії гарантії. Зобов`язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видана та по 31.01.2020 включно. Згідно змін №1 від 24.09.2019 до гарантії №166-19Г гарант безумовно та безвідклично зобов`язується виплатити бенефіціару суму, що складає 147 970, 00 грн., протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє, що принципал не виконав умов договору. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. За договором будівельного підряду в силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України). Водночас, за змістом ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2 цієї статті). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору. Як вище загадувалось, п. 1.2 Договору підряду (в редакції Додаткової угоди № 8 від 30.05.2019) сторони погодили строк виконання робіт до 30.09.2019. Проте жодних доказів завершення підрядних робіт за Договором підряду у строки, визначені цим правочином, матеріали справи не містять. Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління звернулось до ТОВ «Капітал Інвест Строй» із повідомленням №516/ю/4709 від 28.10.2019 про розірвання Договору №167/2018/167 від 21.06.2018 в односторонньому порядку, в якому зазначило, що генпідрядником не виконано положення пунктів 5.1, 5.1.3, 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7, 6.3.2 Договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) - щодо завершення виконання робіт 4-го, 5-го та 6-го етапів в строки, встановлені Договором (з урахуванням додаткових угод). Також у цьому повідомленні вказано, що ТОВ «Капітал Інвест Строй» не повністю відзвітовано перед замовником щодо використання попередньої оплати (авансу), перерахованої для виконання робіт за договорами підряду. З урахуванням наведеного та на підставі ст. ст. 218, 219, 222 ГК України, ст. ст. 526, 651, 653, 654 ЦК України, а також пп. 6.2.1.2 Договору підряду, Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління повідомило про розірвання договору підряду з 07.11.2019. Одночасно судом враховано, що ТОВ «Капітал Інвест Строй» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексол» про стягнення грошових коштів в розмірі 423 826,27 грн. в якості відшкодування збитків, завданих в зв`язку із відмовою Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (далі, Східне ТКЕУ) від Договорів підряду № 148/2018/148 від 14.06.2018 року, № 149/2018/149 від 14.06.2018, № 167/2018/167 від 21.06.2018, № 168/2018/168 від 21.06.2018, № 169/2018/169, № 206/2018/206 від 13.07.2018, № 207/2018/207 від 13.07.2018. В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Тексол» звернулось до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про: визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 14.06.2018 №148/2018/148, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. № 516/Ю/4714 «Повідомлення про розірвання договору від 14.06.2018 № 148/2018/148 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 14.06.2018 року № 149/2018/149, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. № 516/Ю/4715 «Повідомлення про розірвання договору від 14.06.2018 № 149/2018/149 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 року №167/2018/167, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. № 516/Ю/4709 «Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 № 167/2018/167 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 року №168/2018/168, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. № 516/Ю/4710 «Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 № 168/2018/168 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 21.06.2018 №169/2018/169, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. №516/Ю/4711 «Повідомлення про розірвання договору від 21.06.2018 № 169/2018/169 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 13.07.2018 №206/2018/206, укладеного між ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 року за вих. № 516/Ю/4712 «Повідомлення про розірвання договору від 13.07.2018 № 206/2018/206 в односторонньому порядку»; визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 13.07.2018 року № 207/2018/207, укладеного ТОВ «Капітал Інвест Строй» та Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, який було оформлено листом Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 28.10.2019 за вих. №516/Ю/4713 «Повідомлення про розірвання договору від 13.07.2018 №207/2018/207 в односторонньому порядку». Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2020 у справі №922/4100/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказана правову позицію наведена Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008). Оскільки судове рішення у справі №922/4100/19, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленим є факт, що ТОВ «Капітал Інвест Строй» не виконало свої зобов`язання за договорами підряду, в тому числі, Договору №167/2018/167 від 21.06.2018 щодо звітування за використання попередньої оплати (авансу), наданих на виконання робіт, а також факт порушення генпідрядником строків виконання будівельних робіт за відповідними етапами виконання робіт, передбаченими договорами підряду, зокрема, й Договором №167/2018/167 від 21.06.2018. В даному випадку посилання відповідача (апелянта) на безпідставність застосування вказаного вище судового рішення як такого, яким встановлено преюдицію, не заслуговують на увагу як необгурунтовані, оскільки відмова в задоволенні зустрічного позову з огляду на відсутність порушеного права, ніяким чином не впливає на те, які обставини встановлено в судовому акті, адже преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Відтак, встановлені судовим рішенням у справі №922/4100/19 обставини мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують. За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) згідно ч. 1 ст. 560 ЦК України гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК України визначено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. В силу приписів ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Відповідно до ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії. Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 ЦК України). Положеннями п. 2 Глави 4 розділу II Положення «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», яке затверджено постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. Як вище згадувалось, згідно гарантії №166-19Г (з урахуванням змін №1 від 24.09.2019 до гарантії №166-19Г) гарант безумовно та безвідклично зобов`язується виплатити бенефіціару суму, що складає 147 970, 00 грн., протягом 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав умов договору. Гарантія №166-19Г від 14.01.2019 діє з моменту її видання та до 31.01.2020 включно. Враховуючи невиконання належним чином принципалом своїх обов`язків за Договором підряду в частині своєчасного завершення робіт, позивач як бенефіціар звернувся до відповідача, як гаранта, із вимогою №516/ю/4876 від 05.11.2019 про сплату суми банківської гарантії. Листом №1429/19-БТ від 15.11.2019 Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» було відмовлено Східному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню у задоволенні вимоги та сплаті суми банківської гарантії. Відмова гаранта була мотивована тим, що незважаючи на односторонню відмову замовника від договору підряду, підрядник продовжує виконувати його умови хоч із порушення строків. Гарантом зауважено, що умовами гарантії не передбачено обов`язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку часткового виконання принципалом його зобов`язань та з простроченням строку такого виконання. Матеріалами справи встановлено, що Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління зверталось до відповідача з повторною вимогою №516/10/5208 від 26.11.2019, в задоволенні якої Публічним акціонерним товариством «РВС Банк» також було відмовлено (лист №1522/19-ПТ від 09.12.2019). Оскільки вимога бенефіціара до гаранта у даному випадку відповідає вимогам банківської гарантії №166-19Г від 14.01.2019, поданої в строк дії забезпечувального зобов`язання, у відповідача як гаранта виник обов`язок зі сплати на користь бенефіціара суми банківської гарантії в розмірі 141 970, 00 грн., строк виконання якого настав. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність відмови банку у виконанні своїх обов`язків за забезпечувальним зобов`язанням із посиланням на те, що умовами гарантії не передбачено обов`язку гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку часткового виконання принципалом його зобов`язань та з простроченням строку такого виконання, оскільки умовами банківської гарантії підставою для її виплати визначено саме невиконання умов договору, проте ніяким чином не передбачено вичерпного переліку порушень господарського зобов`язання. Тобто, порушення строку виконання певних етапів робіт за договором підряду є самостійною та достатньою підставою для сплати суми гарантії на користь бенефіціара. Посилання відповідача (апелянта) на висновок № 14/112СЕ-20 від 30.07.2020 судової будівельно-технічної експертизи у справі № 910/3760/20, відповідно до якого затримання строку будівництва відбулось за рахунок фактично виконаних додаткових робіт, неврахованих у проектній документації, на 55,5 календарних днів (1,85 місяця) відносно затвердженого календарного графіка виконання робіт, який є додатком до Договору, не заслуговують на увагу, адже під час строку дії Договору підряду №167/2018/167 від 21.06.2018 сторонами неодноразово продовжувався строк основного зобов`язання, що значно перевищує 55,5 днів, про які зазначав відповідач. В зв`язку з цим судом враховано, що вищезгаданий висновок експерта безпосередньо підтверджує порушення ТОВ «Капітал Інвест Строй» умов Договору, зокрема, п. 5.1 щодо виконання робіт, визначених етанами 4-6, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, передбачених банківською гарантією. З огляду на наведене та встановлені судом обставини щодо порушення ТОВ «Капітал Інвест Строй» умов Договору підряду, апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого суду щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 141 970, 00 грн. банківської гарантії, які доведено належними та допустимими доказами, відповідачем та третьою особою не спростовано, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/2908/21 - без змін. Матеріали справи №910/2908/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 01.07.2021 Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді Є.Ю. Шаптала О.В. Тищенко