Постанова 4811 № 462/527/19

Справа № 462/527/19 Головуючий у 1 інстанції: Гула Л.В. Провадження № 22-з/811/215/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:77 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. з участю: представника Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» - Семківа В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за заявою Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» та ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», оформлене протоколом засідання наглядової ради № 16/2018 від 22 грудня 2018 року про припинення повноважень голови правління Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» ОСОБА_1 , звільнення його із займаної посади за пунктом 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) з 25 грудня 2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді голови правління Приватного акціонерного товариства Львівський локомотиворемонтний завод" з 25 грудня 2018 року. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1 323 952,08 грн. без врахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 25 грудня 2018 року на 30 грудня 2018 року. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» у розмірі 1152 грн. 60 коп. Стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» у розмірі 14 407 грн. 50 коп. 14 грудня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви покликалася на те, що ухвалюючи постанову від 08 грудня 2020 року Львівським апеляційним судом не вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат понесених Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» на професійну правничу допомогу. Стверджує, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Зазначає, що до матеріалів справи долучено договір № 22/03/19 (ВМТП-035/19) про надання правничої допомоги адвокатом Дубовиком Андрієм Анатолійовичем щодо представництва інтересів Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» як відповідача у справі № 462/527/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за умовами якого Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» зобов`язалося оплатити надану адвокатом правничу допомогу та інші витрати, необхідні для виконання умов договору. Вказує, що додатковою угодою № 1 до договору № 22/03/19 (ВМТП-035/19) про надання правничої допомоги від 22 березня 2019 року сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить 7000 грн. за один судодень, а також витрати на проїзд. Наголошує, що загальна сума витрат, понесених Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» на професійну правничу допомогу складає 147 000,00 грн. З наведених підстав просить ухвалити додаткове рішення у справі № 462/527/19 та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 147 000,00 грн. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. З матеріалів справи убачається, що 22 березня 2019 року між відповідачем у справі та адвокатом Дубовиком А.А. було укладено договір про надання правничої допомоги у даній справі, належне виконання якого підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та платіжними доручення про перерахування коштів адвокату. Також матеріалами справи підтверджується безпосередня участь адвоката Дубовика А.А. під час розгляду даної справи судами обох інстанцій. Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу, понесений відповідачем справі в судах обох інстанцій в сумі 147 000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами. Однак, враховуючи заперечення позивача проти ухвалення додаткового рішення про стягнення вказаних витрат, колегія суддів приходить до висновку про зменшення їх розміру до 30 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу у визначеному апеляційним судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у судах першої та апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з їх вартості. За таких обставин, заява про ухвалення додатково рішення підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 270, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: заяву Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29.06.2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Цяцяк Р. П.