Постанова Львівський апеляційний суд № 450/2412/20

Справа № 450/2412/20 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б. Провадження № 22-ц/811/868/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:66 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П., при секретарі Ждан К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,- В С Т А Н О В И В : 02 серпня 2020 року позивачка звернулася із позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування вимог посилалася на те, що є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.07.2020 року 1/4 частка зазначеної квартири, Договором дарування 3/4 частки від 17.07.2020 року. У даній квартирі зареєстровані відповідачі, однак на протязі останніх трьох років даним житлом не користуються, за місцем реєстрації відсутні, жодних особистих речей та предметів у даному житловому приміщенні не зберігають. Факт не проживання відповідачів підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов. Покликаючи на норми статей 16, 319, 386 ЦК України та статей 71, 72, 150 ЖК України, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , та зняти останніх з реєстрації. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновку суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що відповідачі в спірній квартирі не проживають, своє майно не зберігають. Вважає покликання суду на ч.3 ст. 1268 ЦК України безпідставними. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2021 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 10 червня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 25 червня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що 3/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності є договір дарування 3/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області 17.07.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1661. Також суд встановив, що 3/16 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.О., 03.07.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1576. Таким чином, доводи позивача, наведені в позовній заяві, що вона є власником квартири в цілому, спростовані наведеними доказами. Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвої О.Я. заведену спадкову справу № 10/2020. 03.07.2020 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на 3/4 частки спадщини квартири АДРЕСА_4 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку спадщини ще не видано. Спадщина складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_4 . Приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Моісєєвою О.Я. до спадкування закликалась ОСОБА_2 , як спадкоємиця майна ОСОБА_4 . Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 , була дружиною спадкодавця ОСОБА_4 , що стверджується витягом з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 09.06.2020 року. Відповідно до Довідки виданої Чишківським старостинським округом Давидівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 разом з : ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка дружини). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_2 , як спадкоємець частки у квартирі, щодо якої позивачка просить визнати її такою, що втратила право на користування та ОСОБА_3 , як член сім`ї спадкоємця мають право на користування та мати зареєстроване місце проживання в квартирі за адресою в АДРЕСА_1 , оскільки члени сім`ї спадкоємця, який фактично прийняв спадщину, однак не отримав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив реєстрації свого права власності в установленому законодавством порядку, мають нарівні з власником право користування жилим приміщенням, що належить спадкоємцю як спадщина, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із частиною другою статті 1220 цього Кодексу є день смерті особи. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною. Відповідно до системного аналізу зазначених норм права, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права. Частиною першої статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 у відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки на момент смерті з ним проживала та протягом шести місяців не заявила відмову від прийняття спадщини, однак до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва не зверталась. Факт постійного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом із спадкодавцем підтверджується довідкою, яка видана Чишківським старостинським округом Давидівської сільської ради ОТГ Пустомитівського району Львівської області. Частинами 1, 2 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання позивачки про те, що відповідачі у спірній квартирі не проживають та своїх особистих речей не зберігають, є безпідставними та такими що не знайшли свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 до смерті постійно проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а тому відповідачі мають право на користування та мати зареєстроване місце проживання у спірній квартирі. Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2021 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 червня 2021 року Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник